ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" червня 2022 р. справа № 300/1028/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -
Адвокат Візінський Василь Васильович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, листом від 22.12.2021 року повідомлено ОСОБА_1 , що прийнято рішення про відмову в підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах в період з 10.10.1990 року по 13.12.2003 року на посаді доярки (оператора машинного доїння) в СВК “Агрофірма Чернелицька”. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому, безпідставно не врахувавши вищевказаний період, чим грубо порушено право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв'язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку. Внаслідок чого, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.11.2021 року № 10 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах з підстав не зарахування до стажу роботи на пільгових умовах період роботи з 10.10.1990 року по 13.12.2003 року на посаді доярки (оператора машинного доїння) в СВК “Агрофірма Чернелицька”; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи на пільгових умовах вказаний період роботи та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “д” частини 1 статті 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” з 26.08.2021 року, тобто з дня подання заяви про її призначення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.42-43).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.03.2022 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , позивач в період з 10.10.1990 року по 13.12.2003 року працювала в СВК “Агрофірма Чернелицька” на посаді доярки (оператора машинного доїння). Водночас, у трудовій книжці ОСОБА_1 не вказано відомості про виконання встановлених норм обслуговування, внаслідок чого, такі обставини повинні бути підтвердженні уточнюючими довідками. На думку представника відповідача, такі довідки є необхідними, оскільки первинними документами не підтверджується зайнятість ОСОБА_1 на пільговій посаді. Зазначено, що оскільки Комісією відмовлено в підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах з 10.10.1990 року по 31.01.2003 року - дояркою (оператором машинного доїння) в колгоспі (підприємстві сільського господарства), внаслідок чого, в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відсутні правові підстави для зарахування до стажу роботи на пільгових умовах з 10.10.1990 року по 13.12.2003 року. Окрім того, вказано на те, що порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюється Законом № 1058-IV, а тому умови призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 мають визначатися на підставі пункту 5 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, а не на підставі пункту “д” статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач, згідно листа № 0900-0207-8/49088 від 22.12.2021 року, повідомив ОСОБА_1 , що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 26.11.2021 року за № 10 про відмову в підтвердженні стажу на пільгових умовах з 10.10.1990 року по 31.01.2003 року - дояркою (оператором машинного доїння) (а.с.32-33).
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положень частини 1 статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно частини 1 статті 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Так, відповідно до підпункту 5 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.
Також, згідно положень пункту “д” частини 1 статті 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 10.10.1990 року по 13.12.2003 року, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 9надалі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, у абзаці п'ятому пункту 20 Порядку № 637 зазначено, що додатково в довідці наводяться відомості стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах), про виконання встановлених норм обслуговування.
Згідно пункту 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , позивач в період з 10.10.1990 року по 13.12.2003 року працювала оператором машинного доїння у “Агрофірма “Чернелицька”, яку в подальшому було реорганізовано у ПП “Барва”, яке також було реорганізовано в СВК “Агрофірма “Чернелицька” (а.с.13-14).
Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржені періоди. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, внаслідок чого, останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.
Отже, позивач у спірний період згідно записів трудової книжки здійснювала свою трудову діяльність в СВК “Агрофірма “Чернелицька”.
Як встановлено зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.011.2021 року №10 та відзиву на позов, відповідач в обґрунтування правомірності неврахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи дояркою з 10.10.1990 року по 13.12.2003 року у СВК “Агрофірма “Чернелицька” вказує на підставу такого неврахування - відсутність первинних документів, які б підтверджували факт виконання норм обслуговування кількості тварин.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Під нормою обслуговування розуміється кількість голів корів або свиней, закріплених за робітницею, який вона зобов'язана обслужити протягом встановленого робочого дня (зміни) у визначених організаційно-технічних умовах.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначав порядок встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, а СВК “Агрофірма “Чернелицька” вказані норми на загальних зборах не затверджувала.
Окрім того, відповідачем не надано суду доказів того, що СВК “Агрофірма “Чернелицька” вказані норми обслуговування тварин для доярок затверджувала на загальних зборах.
Суд зазначає, що не визначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних підтверджуючих документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказаний період роботи ОСОБА_1 в СВК “Агрофірма “Чернелицька”, на думку суду, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту виконання позивачем повний робочий день робіт за посадою доярка, в тому числі по догляду за тваринами, що перебували в її обслуговуванні.
З урахуванням викладеного, посилання представника відповідача на те, що позивач не виконувала норми обслуговування є безпідставними та необґрунтованими.
Схожих висновків дійшов Касаційним адміністративним судом Верховного суду у постанові від 12.12.2019 у справі №219/2866/17 та у постанові від 20.01.2022 у справі № 219/4003/17.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до переконання, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи з 10.10.1990 року по 13.12.2003 року до пільгового стажу.
Що стосується позовної вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “д” частини 1 статті 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, суд зазначає наступне.
З огляду на зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.11.2021 року за № 10, позивачу відмовлено в підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах з тих мотивів, що відсутні первинні документи, які б підтверджували факт виконання норм обслуговування кількості тварин. Відтак, спору між позивачем та відповідачем щодо призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту “д” частини 1 статті 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, на час звернення ОСОБА_1 у цій справі до суду не існувало, отже, вказана вимога є передчасною.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, внаслідок чого, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Окрім того, Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, зобов'язавши відповідача врахувати період роботи позивача до стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена Восьмим апеляційним адміністративним судом в постанові від 10.04.2019 у справі №0940/1177/18.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 16.02.2022 року підтвердила сплату судового збору на суму 992,40 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Окрім того, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача документально підтверджені судові витрати.
Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
При вирішенні даного питання, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також, згідно Рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучила: договір про надання правової допомоги від 02.02.2022 року, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 02.02.2022 року, акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.02.2022 року, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та квитанцію до прибуткового касового ордера №104 від 16.02.2022 року (а.с.34-40).
Згідно акту приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 16.02.2022 року, вартість послуг витрат на правничу допомогу становить 5000 грн., у тому числі: надання правової інформації, консультацій і роз'ясень з правових питань - 500 грн. (1 год.); аналіз наданих клієнтом документів та проведення їх правового аналізу щодо перспективи та стратегії у справі, аналіз судової практики - 1000 грн. (2 год.); визначення предмета доказування та характеру спірних відносин, встановлення обставин справи які підлягають доказуванню, збирання та аналіз відповідних доказів - 1000 грн. (2 год.); підготовка та складання позовної заяви - 2500 грн. (5 год.).
У відповідності до квитанції до прибуткового касового ордера №104 від 16.02.2022 року позивач сплатив адвокату за надання правової допомоги 5000 грн.
За таких обставин сума коштів 5000 грн. витрат позивача на правничу допомогу адвоката підтверджені належним чином.
Згідно із частиною 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що справа № 300/1028/22м належить до справ, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано достатньо сталу практику їх розгляду, внаслідок чого, на думку представника відповідача, сума витрат 5000 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Водночас, на переконання суду, визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 5000 грн. не є належним чином обгрунтованою, з урахуванням того, що розгляд цієї справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки дана справа є справою незначної складності. Підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, або ж могли бути ним безперешкодно отримані.
З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що сума витрат 5000 грн. на професійну правничу допомогу у справі № 300/1028/22 є непропорційною до: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Таким чином, на переконання суду, співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є 2000,00 грн., відтак, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, слід пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.11.2021 року за № 10.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 10.10.1990 року по 13.12.2003 року на посаді доярки (оператора машинного доїння) в СВК “Агрофірма “Чернелицька”.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. (одна тисяча гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.