02 червня 2022 року м. Житомир справа № 240/39466/21
категорія 111010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Постач" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.10.2021 №1489-п в частині проведення фактичної перевірки ТОВ "КБ Постач".
В обґрунтування позову зазначив, що наказ ГУ ДПС у Житомирській області є протиправним та незаконним, оскільки зміст наказу вказує, що правовою підставою для проведення фактичної перевірки є положення пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПКУ. Відмітив, що ні наказ ні додаток до наказу не містять інформації про формальну підставу проведення перевірки. На думку позивача, відповідач не обґрунтував у оскаржуваному наказі, що саме зумовило необхідність проведення перевірки товариства, наявність яких саме можливих порушень з боку чи отримання якої інформації стало приводом для її проведення, та чітко не вказав мету перевірки. Вважає, що відповідач не набув право на проведення фактичної перевірки товариства у відповідності до вимог ст.80 ПКУ.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду надав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову стверджує, що для проведення фактичної перевірки мають існувати фактичні обставини визначені пп.80.2.1-80.2.7 п.80.2 ст.80 ПКУ та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. Підставою для призначення перевірки став лист ДПС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Наказом Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.10.2021 №1489-п було призначено проведення фактичної перевірки TOB "КБ Постач".
Із зазначеного наказу вбачається, що перевірка буде проводитися на підставі ст. 19-1 підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 підпункту 80.2,2 пункту 80.2 статті 80 з урахуванням п. 52-2 підрозділу 10 Податкового кодексу України з 22 листопада 2021 року.
В додатку 4 до наказу зазначено, що фактична перевірка призначена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Мета перевірки: здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту і етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; пального; використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.
Позивач не погоджується із зазначеним наказом, вважає його протиправним, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п.п.16.1.9. п.16.1. ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.
Підпунктом 16.1.13. п.16.1. ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 80 ПК України чітко визначено порядок та підстави проведення фактичної перевірки, а саме наступними нормами:
Пункт 80.1. статті 80 ПК України - фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пункт 80.2. статті 80 ПК України - фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- підпункт 80.2.1. пункту 80.2. статті 80 ПК України - у разі коли за результатами перевірки інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення плат податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникла необхідність перевірки таких фактів;
- підпункт 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків, законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- підпункт 80.2.3. пункту 80.2. статті 80 ПК України - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- підпункт 80.2.4. пункту 80.2. статті 80 ПК України - неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в час виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до підпункту 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Підпункт 80.2.6. пункту 80.2. статті 80 ПК України - у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.
Підпункт 80.2.7. пункту 80.2. статті 80 ПК України - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Із наведеного слідує, що підставою для проведення такого виду перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.
Пунктом 80.5 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно із абз.3 п.81.1 статті 81 ПК України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Здійснивши аналіз статей 75-81 ПК України, суд зауважує, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз.3 п.81.1 статті 81 цього Кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Як вбачається зі змісту наказу про призначення фактичних перевірок та Додатку до наказу №4 слідує, що фактична перевірка призначена на підставі п.п.80.2.2., п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.
Метою перевірки є здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту і етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.; пального; використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.
При цьому, передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктами 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України мало бути отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
У відзиві відповідач вказує на те, що підставою для призначення фактичної перевірки є лист ДПС України №23046/7/99-0(М)7-05-03-07 від 11.10.2021 про наявні правопорушення.
У листі зазначено, що ДПС України проведено аналіз інформації, що міститься в АІС "Податковий Блок", Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиному державному реєстрі суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії па право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та виявлено 214 суб'єктів господарювання, які отримували від постачальників у 2020 та 2021 році пальне з доставкою, через пересувні акцизні склади, у обсязі, що перевищує 1000 кубічних метрів, при цьому отримували ліцензії на право зберігання пального, але території для зберігання (акцизні склади) не зареєстрували в Системі електронного адміністрування реалізації пального.
Проте, як з'ясовано зі змісту вказаного листа, наведена в останньому інформація є загальною та не вказує на жодні порушення податкового законодавства, вчинені конкретно ТОВ "КБ Постач".
Крім того, суд звертає увагу, що інформація ДПС як підстава, яка підпадає під дію підпунктів 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
Верховний Суд у постанові від 5 березня 2019 року по справі № 820/4893/18 зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно статті 80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
При цьому, у постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 Верховний Суд в подібних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі №820/4891/18, від 18 квітня 2022 у справі №440/6887/20, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі 120/4608/20-а.
У спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.
Також, суд звертає увагу, що у наказі про проведення фактичної перевірки зроблено посилання окрім листа ДПС України на доповідну записку управління податкового аудиту від 19.10.2021 №3949/06-30-07-06. Разом з тим, до відзиву відповідачем такої записки не надано.
Крім того, суд звертає увагу, що пп. 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України передбачає можливість проведення перевірки лише у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків, законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
В той же час, у додатку до наказу метою перевірки вказано: здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту і етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; пального; використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.
Тобто, мета перевірки визначена у наказі не відповідає пп.80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України, на підставі якого прийнятий спірний наказ про проведення фактичної перевірки. У листі ДПС України, на який посилається відповідач немає посилань на проведення перевірки позивача з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.
Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства. Оскільки, як у листі, який відповідач визначає як підставу для проведення перевірки, так і у самому наказі про призначення перевірки, податковий орган не конкретизує суть порушення.
Таким чином, з огляду на відсутність у спірному наказі будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, суд вважає, що податковий орган не довів суду наявність правових підстав для винесення оскаржуваного наказу.
При вирішенні справи, суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2020 по справі № 640/21536/19 та від 22.09.2020 у справі №520/1304/2020, від 18.04.2022 у справі №440/6887/20 та позицію Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 240/21344/20.
Отже, суд зазначає, що у спірному наказі не відображено в рамках яких заходів встановлено невідповідність діяльності платника податків вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
При цьому, суд звертає увагу, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Відтак, досліджені в сукупності докази та встановлені обставини, свідчать про те, що у відповідача були відсутні підстави, визначені п.80.2. ст.80 ПК України для призначення фактичної перевірки позивача.
При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16, у постанові від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, оскільки за загальним правилом врахуванню під час розгляду подібних правовідносин підлягають саме останні правові позиції суду вищої інстанції.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з урахуванням відсутності підстав для проведення фактичної перевірки, наказ начальника Головного управління ДПС у Житомирській області про проведення фактичної перевірки від 20.10.2021 №1489-п в частині проведення фактичної перевірки ТОВ "КБ Постач" є протиправним.
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Постач" (вул. Шевченка, 16,с. Фляркивка, Кам'янський район, Черкаська область,20822, код ЄДРПОУ 43598292) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 44096781) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.10.2021 №1489-п в частині призначення фактичної перевірки ТОВ "КБ Постач".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Постач" судовий збір у розмірі 2270 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос