24 травня 2022 року Справа № 160/17519/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Н.В.
за участі секретаря судового засіданняБогонос О.А.
за участі:
представника позивача Афоніна О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІКО» (вул. Артільна, буд. 10, оф. 12, м. Дніпро, 49081, код ЄДРПОУ 34899754) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
27 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІКО» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА110130/2021/000075/1, прийняте 31.08.21 Дніпровською митницею.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару. В рішенні відсутнє посилання на те, що виявлена хоча б одна з обставин визначена ст. 53 Митного кодексу України, за яких посадова особи митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням ч.3 та ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України. Оплата за товар здійснюється на умовах вказаних у додатковій угоді від 10.01.2018 року № 4, а саме 60 днів з дати виставлення інвойсу. У наданій відповідачу митній декларації Королівства Бельгія від 16.07.2021 містяться відомості про експорт саме за рахунком від 16.07.2021, який був поданий у незмінному вигляді відповідачу під час митного оформлення. Відповідачу надані документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару (калькуляція від 16.07.2021 та рахунок від 23.07.2021 № 2307001 ПП «ТК «Лінко», платіжне доручення від 19.08.2021 № 18645) до митного кордону України в розмірі 28 116,00 грн., відповідно до приписів п.6 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України. Рішення відповідача не містить обґрунтування, а містить інформацію про те, що відповідачем використанні відомості про митну вартість з 5 інших митних декларацій, однак в рішенні відповідача не вказано, які характеристики має оформлений за вказаними митними деклараціями товар, які комерційні умови поставки та вид зовнішньоекономічного контракту. Таким чином, рішення, що є предметом оскарження не відповідає вимогам закону за формою та змістом, в тому числі порушена послідовність застосування методів визначення митної вартості, оскільки не вказано, чому неможливо було визначити митну вартість на підставі 2-го та 3-го методів.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/17519/21 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі №160/17519/21. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
02 грудня 2021 року до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданої позивачем митної декларації, а також документів, долучених до декларації, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, зазначено, що відповідно до додаткової угоди від 10.01.2018 № 4 оплата за товар на умовах оплати інвойсу через 60 днів від дати інвойсу, що може свідчити про наявність додаткових умов, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості, не надано сертифікату якості та відповідно до договору на транспортне перевезення здійснюється на підставі заявок, в заявці вказується вартість виконаних робіт, однак такі заявки не надано. Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи згідно сформованого переліку, спірне рішення про коригування митної вартості товару є цілком обґрунтованим, а підстави для задоволення позову відсутні.
Представником позивача 16 грудня 2021 року надані заперечення на відзив представника відповідача, в якому підтримано правову позицію зазначену в позові.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 р. клопотання представника позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін по адміністративній справі № 160/17519/21- задоволено частково. Призначено розгляд адміністративної справи №160/17519/21 за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим.
Представником відповідача 21.12.2021 року надано заперечення на заперечення на відзив представника позивача, в яких підтримано правову позицію митного органу щодо правомірності прийнятого рішення та просить відмовити в задоволенні позову.
Представником відповідача 02.02.2022 року додаткові документи до матеріалів справи, а саме витяги із ЄАІС "Рівень цін по ЦБД".
Представником позивача 10.02.2022 року до суду подані письмові пояснення по справі та зазначено про відмінність характеристик товару та умов його постачання, на підставі якого розрахована митна вартість товару за резервним методом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
11 травня 2022 року та 23 травня 2022 року до суду надійшли пояснення від представника позивача.
Чергове судове засідання призначене на 24 травня 2022 року, з викликом учасників справи.
Представник позивача у судовому засіданні, що призначене на 24.05.2022 року, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача 09.02.2022 року подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між позивачем (в якості покупця) та «Cortina NV» (Бельгія) (в якості продавця) укладено зовнішньоекономічний контракт від 28.01.2016 №28012016(а.с.7-12 том 1).
Відповідно до п.1.1 контракту продавець зобов'язується поставити покупцю товар: взуття, рукавички, шкарпетки (далі - товар) у кількості, а сортименті і за цінами, що визначені у комерційних інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар на умовах даного контракту.
Загальна вартість контракту 500 000,0 доларів США(п.2.1 контракту).
Контракт набирає сили з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 року, а в частині взаєморозрахунків і гарантійних зобов'язань - до їх повного закінчення.
Позивач 18.08.2021 звернувся до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення товару за ЕМД від 18.08.2021 №UA10130/2021/024126:
товар № 1 «Сабо чоловічі» у кількості 2 пари за кодом 6403999600, згідно УКТЗЕД;
товар № 2 «Туфлі жіночі шкіряні» у кількості 70 пар за кодом 6403999800, згідно УКТЗЕД;
товар № 3 «Чоботи ПВХ» у кількості 770 пар за кодом 6401100000, згідно УКТЗЕД;
товар № 4 «Черевики чоловічі шкіряні» у кількості 454 пар за кодом 6403400000, згідно УКТЗЕД;
товар № 5 «Рукавички господарські матеріал покриття латекс» у кількості 1200 пар за кодом 6116108000, згідно УКТЗЕД.
Поставка товару здійснена на умовах ЕХW Оudenaarde(Бельгія).
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.
Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України відповідачу надано документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 28.01.2016 №28012016; додаткова угода від 10.01.2018 №4; рахунок (інвойс) від 16.07.2021 № 4.793; митна декларація країни відправлення від 16.07.2021 №21ВЕЕ0000059971098; калькуляція перевізника від 16.07.2021; рахунок перевізника від 23.07.2021 №2307001; платіжне доручення від 19.08.2021 №18645; висновок експерта від 26.08.2021 № ГО-1347; лист продавця від 25.02.16.
За результатами формато - логічного контролю автоматизованою системою аналізу ризиків за ЕМД від 18.08.2021 № UA 110130/2021/024126 зґенеровано обов'язкові форми контролю: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»: 105-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»: По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2,3) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ.
З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язане протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, ще підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати не транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларантом додатково надано листи виробника, сертифікати якості, платіжне доручення на оплату витрат з доставки товару та висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 26.08.2021 № ГО-1347.
За результатами наданих декларантом документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 31.08.2021 № UA110130/2021/000075/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України)
Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з наступним:
- оплата за товар здійснюється на умовах, вказаних у додатковій угоді від 10.01.2018 №4, а саме протягом 60 днів з дати виставлення інвойсу (рахунку). Вказана схема розрахунків за поставлений товар може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ;
- згідно п.6 контракту №28012016 від 28.01.2016 при поставці на умовах ЕХW Оudenaarde продавець направляє наступні документи: серед них сертифікат якості. У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» під кодом 0003 зазначається сертифікат якості, за ЕМД від 18.08.2021 №UA110130/2021/024126 вищезазначений документ не надано, що унеможливлює перевірку якісних характеристик, які впливають на вартість оцінюваних товарів;
- відповідно до договору на перевезення від 01.06.2021 №10621/Г-1 транспортне перевезення здійснюється на підставі заявок. Зазначені заявки до митного оформлення не надано. Відповідно до п. 5 зазначеного договору в заявці вказується вартість виконаних робіт. Таким чином, зазначена заявка є документом, що підтверджує вартість перевезення оцінюваних товарів. Зазначений документ до митного оформлення не надано, так враховуючи довідковий характер експертного висновку наданого на підтвердження вартості оцінюваної партії товару митниця не може використати дані, що містяться у експертному висновку від 26.08.2021 № ГО-1347 та для визначення вартості товару застосовано інформацію про митну вартість згідно митних декларацій від 21.05.2021 року, від 07.06.2021 року, від 23.06.2021 року, від 12.07.2021 року та від 18.08.2021 року.
Суд досліджуючи оскаржувані рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного висновку.
Відносно зауважень митного органу у частині здійснення оплати за придбаний товар.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ встановлено обов'язок подання декларантом банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару для підтвердження визначеної ним митної вартості виключно якщо сплачено рахунок.
Суд зазначає, що платіжний документ дійсно є тим документом, що підтверджує заявлену митну вартість імпортованого товару, проте, такий документ має подаватися виключно за умови, що рахунок на дату митного оформлення сплачено.
Відповідно до додаткової угоди від 10.01.2018 №4 сторони домовились внести доповнення до п. 3 умови платежу. Оплата усієї вартості товару здійснюється покупцем у доларах США на умовах відстрочення платежу на 60 днів з дати виставлення інвойсу (рахунку)(а.с.12 том 1).
Судом встановлено, що оплата за товар, заявлений декларантом позивача в митному режимі імпорту за митною декларацією №UA10130/2021/024126, здійснена 08.10.2021 банківським переказом в розмірі 14 344, 50 доларів США, вказаному в рахунку (інвойсі) від 16.07.2021 № 4.793 та гр. 22 митної декларації, що підтверджується платіжним дорученням АТ «ПроКредитБанк».
Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: "У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта" (постанова від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №815/4132/17 вказано, крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.
Відтак посилання відповідача на те, що схема розрахунків за поставлений товар може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ є безпідставною та необґрунтованою.
Щодо ставлення під сумнів митним органом експертного висновку, судом встановлено наступне.
Позивач, з метою підтвердження правильності визначення ринкової вартості придбаного за контрактом №28012016 від 28.01.2016 товару, звернувся до Дніпропетровської торгово-промислової палати з проханням провести товарознавчу експертизу.
Згідно висновку експерта від 26.08.2021 №ГО - 1347, вартість за одиницю товару співпадає з вартістю товару визначеною позивачем у вантажно-митних деклараціях, складених та поданих позивачем з метою розмитнення товару ввезеного на територію України (а.с.24-30 том 1).
Відтак, підстави вважати висновок таким, що не підлягає врахуванню у суду відсутні.
Відносно зауважень митного органу у частині ненадання декларантом сертифікату якості.
Згідно п.6 контракту №28012016 від 28.01.2016 при поставці на умовах ЕХW Оudenaarde продавець направляє наступні документи: серед них сертифікат якості.
У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» під кодом 0003 зазначається сертифікат якості.
Судом досліджено наданий представником позивача сертифікат походження товару №93 2021 018741 від 20.07.2021, який містить відомості якісних характеристик, які впливають на вартість оцінюваних товарів, при цьому, сертифікат якості жодним чином не впливає на визначену декларантом та скореговану митним органом вартість товару.
Згідно ч. 1 ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 43 ГК України, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
За змістом ст. 6 ГК України, загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
З огляду на вказане, посилання митного органу стосовно ненадання сертифікатів якості, суд вважає безпідставними.
Відносно зауважень митного органу у частині транспортного перевезення.
Між товариством позивача та транспортною компанією ПП «ТК ЛІНКО» укладено договір на транспортне перевезення від 01.06.2021 №10621/Г-1.
До матеріалів адміністративної справи та до митного оформлення декларантом подані документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару: калькуляція від 16.07.2021 (CMR) та рахунок від 23.07.2021 №2307001 ПП «ТК «ЛІНКО», платіжне доручення від 19.08.2021 №18645 (а.с.21-23 том 1).
При цьому, до матеріалів справи додано договір на транспортне - експедиційне обслуговування № 120721/Г-1 від 12 липня 2021 року, транспортна заявка від 09.07.2021 року №10 на перевезення по розвантаженню - 49 616,00 грн. та платіжне доручення № 18447 від 29.07.2021 року про фактичну сплату суми в розмірі 49616,00 грн., яку помилково було сплачено платіжним доручення № 18645 від 19.08.2021 року та лист від 27.08.2021 № 503/27.08 щодо обґрунтування помилковості сплати коштів позивачем на рахунок ПП "ТК "Лінко".
Суд зазначає, що заявка на транспортування є попереднім документом, за яким здійснюється транспортування товару та у спірних правовідносинах послуги за транспортно-експедиційне обслуговування сплачені замовником у повному обсязі та жодних сумнівів не викликає.
З викладених обставин, заявка на транспортування не може слугувати підставою для висновку, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів та для відмови у митному оформленні товарів за основним методом, з огляду на надання декларантом повного пакету документів, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.
Щодо методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів).
Відповідач порівнює наявну у нього інформацію щодо митного оформлення подібного товару за митними деклараціями від 18.08.2021 № UA 100290/2021/111361, від 23.06.2021 № UA 100300/2021/65114, від 07.06.2021 № UA 209300/2021/004847, від 21.05.2021 № UA 100290/2021/364594, від 12.07.2021 № UA 100380/2021/017354.
Проте, оскаржуване рішення не містить обґрунтування підстав застосування іншого методу визначення митної вартості з огляду на те, що:
наданий витяг з модуля «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор» щодо товару позивача №1 із заявленою митною вартістю 17,08 $/пара підтверджує, що в розпорядженні відповідача була інформація про митні оформлення аналогічних товарів за кодом УКТЗЕД 6403999600 з митною вартістю від 16,71 $/пара до 42,83 $/пара;
наданий витяг з модуля «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор» щодо товару позивача № 2 із заявленою митною вартістю 16,84 $/пара підтверджує, що в розпорядженні відповідача була інформація про митні оформлення аналогічних товарів за кодом УКТЗЕД 6403999800 з митною вартістю від 16,47 $/пара до 41,29 $/пара;
наданий витяг з модуля «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор» щодо товару позивача № 3 із заявленою митною вартістю 9,19 $/пара підтверджує, що в розпорядженні відповідача була інформація про митні оформлення аналогічних товарів за кодом УКТЗЕД 6401100000 з митною вартістю від 24,29 $/пара до 206,86 $/пара;
наданий витяг з модуля «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор» щодо товару позивача № 4 із заявленою митною вартістю 14,21 $/пара підтверджує, що в розпорядженні відповідача була інформація про митні оформлення аналогічних товарів за кодом УКТЗЕД 6403400000 з митною вартістю від 47,83 $/пара до 105,12 $/пара;
наданий витяг з модуля «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор» щодо товару позивача № 5 із заявленою митною вартістю 0,53 $/пара підтверджує, що в розпорядженні відповідача була інформація про митні оформлення аналогічних товарів за кодом УКТЗЕД 6116108000 з митною вартістю від 0,13 $/пара до 1,16 $/пара.
Також судом встановлено, що під час введення критеріїв пошуку останні обирались без будь-якої логічної послідовності та єдиного підходу, що вказує на штучне формування показників бази даних:
витяг з інформацією по товару № 1 за кодом УКТЗЕД 6403999600 - за період з 01.08.2021 до 31.08.2021 із встановленням Китаю як країни походження,
витяг з інформацією по товару № 2 за кодом УКТЗЕД 6403999800 - за період з 01.06.2021 до 31.08.2021 із встановленням Китаю як країни походження,
витяг з інформацією по товару № 3 за кодом УКТЗЕД 6401100000 - за період з 01.06.2021 до 31.08.2021 без встановлення країни походження,
витяг з інформацією по товару № 4 за кодом УКТЗЕД 6403400000 - за період з 01.05.2021 до 31.08.2021 із встановленням Китаю як країни походження,
витяг з інформацією по товару № 5 за кодом УКТЗЕД 6116108000 - за період з 01.07.2021 до 31.08.2021 без встановлення країни походження.
Також судом встановлено, що після звернення позивача до суду відповідачем 01.12.2021 здійснено митне оформлення за митною декларацією № UA110130/2021 /035189 за основним методом визначення митної вартості ідентичних товарів за кодами УКТЗЕД 6403400000, 6116108000, 6403999600, 6403999800 від того самого виробника за тим самим контрактом, щодо яких 31.08.2021 прийняте оскаржуване в даній справі рішення.
Суд зазначає, що відповідачем не дотримано принципу здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини 1 статті 8 МКУ), який означає обов'язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі.
Це означає що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.
Суд зазначає, що статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Однак, відповідачем вказаних норм не дотримано.
Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17).
У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі №160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митний орган не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Суд зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб'єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
При цьому відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення.
З огляду на встановлені судом обставини, рішення №UА110130/2021/000075/1 від 31.08.2021 року про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від 06.09.2005 р., п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006 р., п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10.02.2010 р., п.58) принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п.29).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дніпровської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7551,41 грн. понесені позивачем згідно платіжного доручення №19212 від 18.10.2021 р. (а.с.45).
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.3 ст. 143 КАС України).
Станом на дату винесення рішення подана заява від 23 грудня 2021 року про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті, у зв'язку з тим, що кількість підготовлених процесуальних документів та понесених через це позивачем витрат невідома до ухвалення рішення по суті позовних вимог, отже на момент розгляду справи відсутні підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІКО» (вул. Артільна, буд. 10, оф. 12, м. Дніпро, 49081, код ЄДРПОУ 34899754) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №UА110130/2021/000075/1 від 31.08.2021 року про коригування митної вартості товарів, що прийняте Дніпровською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІКО» (вул. Артільна, буд. 10, оф. 12, м. Дніпро, 49081, код ЄДРПОУ 34899754) сплачений судовий збір у сумі 7551,41 гривень (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят одна гривня 41 копійка).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 03 червня 2022 року.
Суддя Н.В. Боженко