03 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2374/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі -відповідач, ГУ УПФ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.11.2021 №907640190529 та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 17.08.2021 подала заяву про перехід на пенсію по втраті годувальника. Рішенням ГУ УПФ у Вінницькій області від 26.08.2021 №907640190559 їй призначено пенсію по втраті годувальника в розмірі 6731,03 грн.
На початку листопада 2021 року позивач звернулася із заявою до відповідача про перерахунок пенсії. На підставі поданої заяви відповідачем прийнято нове рішення від 03.11.2021 №907640190529, яким визначено їй розмір пенсії в сумі 3776,02 грн.
Позивач не погоджується з даним рішенням та вважає, що зменшення розміру її пенсії суперечить вимогам чинного пенсійного законодавства. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказала, що позивач 17.08.2021 звернулась до Пенсійного фонду із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника. При переведенні з одного виду на інший вид пенсії за заявою позивача та винесенні рішення ГУ УПФ у Вінницькій області від 26.08.2021 №907640190559, останнім зайво було внесено та не відкориговано особливість діяльності померлого чоловіка - «вертольоти/спецлітаки».
При перевірці матеріалів пенсійної справи було змінено страховий стаж померлого годувальника та приведено його до норм чинного законодавства. Стаж визначено 43 роки 11 місяців 6 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,43917). Відповідно до вказаного було відкориговано розмір пенсії годувальника, яка визначена в сумі - 6969,46 грн. Отже, враховуючи вимоги статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії позивачки у зв'язку з втратою годувальника з 01.12.2021 становить 3484,73 грн. Вважає, що такі дії відповідача повністю відповідають вимогам чинного законодавства та є законними, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
У відповіді на відзив позивач звертає увагу на те, в якому саме розмірі було призначено пенсію її чоловіку та страховий стаж, який при цьому було визначено пенсійним фондом - 107 років 11 місяців 9 днів. Просила позов задовольнити.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на момент смерті 2019 року перебував на обліку в пенсійному фонді та отримував пенсію за вислугу років.
При цьому його страховий стаж було визначено - 107 років 11 місяців 9 днів.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному фонді з 2003 року та отримує пенсію по віку.
17.08.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника (а.с.4).
На підставі поданої заяви, рішенням від 26.08.2021 №907640190559 позивача переведено з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника з моменту подання заяви та призначено пенсію по втраті годувальника в розмірі 6731,03 грн. (а.с.4).
02.11.2021 позивач звернулась із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника з 17.03.2019 та виплату їй різниці пенсії з 18.03.2019 по 19.08.2021 (а.с.5).
В межах розгляду вказаної заяви відповідачем проведено перевірку пенсійної справи годувальника та прийнято рішення від 03.11.2021 №907640190529, яким визначено ОСОБА_1 розмір пенсії в сумі 3776,02 грн (а.с.6).
Про прийняте рішення відповідач повідомив позивача листом № 13591-13779/С-02/8-0300/21 від 16.11.2021. Зокрема із даного листа вбачається, що страховий стаж годувальника визначено (за матеріалами пенсійної справи) в розмірі - 43 роки11 місяців 6 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,43917). Для визначення розміру пенсії за віком померлого годувальника враховано середньомісячний заробіток 15076,94 грн, який обчислено за період роботи з 01.01.1979 по 31.12.1983 з урахуванням середньої зарплати по Україні 5426,00 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,77834). У зв'язку з цим розмір пенсії померлого годувальника становить - 6969,46 грн, та визначено новий розмір пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника - 3484,73 грн, з врахуванням надбавки за особливі заслуги перед Україною 3776,02 грн (а.с.19-20).
Проаналізувавши зібрані та досліджені письмові докази по справі суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення від 03.11.2021 №907640190529 про перерахунок пенсії, яким позивачу було визначено пенсію по втраті годувальника в розмірі 3776,73 грн, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що пенсія ОСОБА_2 була призначена за вислугою років, як працівнику льотного складу.
Як встановлено статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі- Закону №1788-ХІІ) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 54 Закону №1788-ХІІ встановлено, що Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України № 418 від 26.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії працівникам льотного складу (далі -Порядок №418).
Підпунктом «б» пункту 1 Порядку №418 визначено, що при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу рахуються кожні 12 годин нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації, - за один місяць вислуги.
Відповідно до вказаних нормативних актів йому було обраховано і строки вислуги років (стаж), який становив 109 років 2 місяці, що підтверджується відповідними документами.
На даний час питання пенсійного забезпечення регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат (частина друга статті 5 Закону №1058-IV).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Згідно із частиною 1 статті 27 вказаного Закону розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 1 статті 35 вказаного Закону визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Як встановлено частиною 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлено статтею 40 даного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 45 даного Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тобто, саме нормами вказаного Закону, а не будь-якими іншими Законами регламентується питання призначення пенсії по втраті годувальника.
Позивачем 17.08.2021 була подана заява про призначення їй пенсії по втраті годувальника.
Вихідними критеріями для визначення розміру пенсії по втраті годувальника є розмір заробітної плати та страхового стажу померлого годувальника, який повинен бути розрахований відповідно до норм Закону №1058-IV.
Відтак, враховуючи вимоги Закону №1058-IV та втрату чинності певних положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсії по втраті годувальника спочатку необхідно визначити розмір пенсії годувальника за нормами даного Закону, якщо вона призначалась за іншими нормативними актами, з якої в подальшому обраховується пенсія по його втраті.
Із долучених до справи розрахунків вбачається, що при призначенні пенсії позивачу 26.08.2021 ГУ УПФ у Вінницькій області помилково було розраховано стаж годувальника 109 років 2 місяці (враховано особливість трудової діяльності - «вертольоти/спецлітаки»), а не визначено трудовий стаж по нормах Закону №1058-IV, як це необхідно.
ГУ УПФ у Волинській області при проведенні перерахунку пенсії позивачу, вказана помилка була виявлена.
Тому відповідачем в межах розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 було відкореговано особливість його трудової діяльності - «вертольоти/спецлітаки» та розраховано відповідний страховий стаж у відповідності до Закону №1058-IV.
Із долучених до справи розрахунків стажу роботи годувальника відповідачем визначений стаж в розмірі 43 роки 11 місяців 6 днів, що відповідає, наявним в трудовій книзі записам та визначено коефіцієнт стажу - 0,43917 (а.с.34).
Враховуючи зазначене, відповідачем у відповідності до статті 27 Закону №1058-IV було визначено розмір пенсії годувальника. При його проведенні відповідачем враховано середньомісячний заробіток годувальника - 15076,94 грн, який обчислено за період з 01.01.1979 по 31.12.1983, з урахуванням середньої плати по Україні 5426,60 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,77834).
На підставі проведеного перерахунку пенсії годувальника, з врахуванням відповідних доплат до пенсії, її розмір з 01.12.2021 визначено в сумі 6969,46 грн.
Саме після перерахунку пенсії ОСОБА_2 у відповідності до норм Закону №1058-IV було визначено (приведено у відповідність) пенсію по втраті годувальника позивачу.
Суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення про перерахунок пенсії від 03.11.2021 №907640190529 відповідачем повністю дотримано вимоги статей 5, 9, 24, 27, 35, 36, 40, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і розмір пенсії позивачу по втраті годувальника з 01.12.2021 на підставі проведеного перерахунку визначене правомірно.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятого рішення про перерахунок пенсії позивачу, а тому суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що пенсія позивача, яку вона отримувала до 01.12.2021, була значно більшою, ніж та, яку визначив відповідач після перерахунку, враховуючи наступне.
Як вже зазначав суд вище, пенсія ОСОБА_2 призначена за вислугою років по Закону України «Про пенсійне забезпечення» і розмір її визначено у відповідності до норм чинного на той момент законодавства.
Після набрання чинності Законом №1058-IV саме за його нормами повинні призначатись пенсії, в тому числі і пенсії по втраті годувальника. При цьому, Законом визначено, що саме повинно бути враховано при її призначенні, зокрема, страховий стаж, розмір отримуваної пенсії годувальника.
Тому враховуючи вищевказане, суд зазначає, що спочатку повинна бути визначена пенсія по віку годувальника відповідно до Закону №1058-IV, що і було зроблено відповідачем і лише після цього призначається пенсія по втраті годувальника.
Щодо призначення пенсії у більшому розмірі рішенням від 26.08.2021 ГУ УПФ у Вінницькі області, то суд звертає увагу на ту обставину, що при його винесенні органом Пенсійного фонду було допущено помилку при обрахунку стажу позивача, про що свідчить відповідний лист від 22.12.2021.
По друге, враховуючи вимоги чинного законодавства Пенсійний фонд при виявленні допущених помилок, в тому числі при помилковому визначенні розміру, не позбавлений можливості її виправити, що і було зроблено відповідачем.
Враховуючи те, що судом в задоволені позову відмовлено, підстав для стягнення судових витрат немає.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк