03 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2831/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ГОЛДКАР» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Приватне підприємства «ГОЛДКАР» (далі - ПП «ГОЛДКАР», позивач) звернулося в суд з позовом до Рівненської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2022 №UA204000/2022/000086/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2022 ПП «ГОЛДКАР» з метою декларування товару «автомобіль легковий призначений для перевезення людей марки KIA, SORENTO, VIN - НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення» на митний пост «Дубно» Рівненської митниці подано електронну митну декларацію № UA204080/2022/002960. Крім того, декларантом були заявлені та надані до митного оформлення документи на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України.
Однак, вважаючи, що митна вартість за основним методом не підтверджена, митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2022 №UA204000/2022/000086/2.
Позивач не погоджується з усіма сумнівами та твердженнями митного органу, зазначеними у графі №33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, вважає, що Рівненська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що за митною декларацією від 01.02.2022 №UA204080/2022/002960 декларантом позивача заявлено до митного оформлення автомобіль КІА SORENTO, номер кузова НОМЕР_1 ; митна вартість товару визначена декларантом за основним методом на рівні 85715,28 грн.
При проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено: 1) згідно поданого інвойсу від 18.01.2022 №07-01Q продавцем товару є «FORTIGA Sp. z о.о.» . Разом з тим, в поданому до митного оформлення свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 29.11.2021 № НОМЕР_2 власником товару є Autoett European Cars B.V. При цьому, до митного оформлення не подано будь-яких документів щодо продажу товару від третьої особи, у тому числі договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) документ за кодом 9610 (копія митної декларації країни відправлення) не містить номера та дати, що не уможливлює поширення його на заявлений до митного оформлення транспортний засіб.
Враховуючи викладене, декларанту направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; договір (угоду, контракт ) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські платіжні документи, що стосуються оплати за товар, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу у разі її здійснення; митну декларацію країни відправлення.
На письмову вимогу митниці 04.02.2022 декларантом надано додаткові документи, якими не спростовано розбіжності у відомостях декларованих у митній декларації та поданих до митного оформлення документах: 1) додатково надане платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 04.02.2022 №23 не містить підписів; 2) у листі від 04.02.2022 №б/н декларантом повідомлено, що додатково надається митна декларація країни відправлення від 21.01.2022 №22PL402010E0080217. Разом з цим, протягом терміну передбаченого частиною 3 статті 53 МК України не надано.
14.02.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA204000/2022/000086/2, митну вартість транспортного засобу визначено за рівнем митної вартості 5800,00 USD/шт згідно МД від 24.01.2022 №UA401020/2021/002706. Числове значення вартості транспортного засобу, з врахуванням курсу валют, встановленого Національним банком України на день подання митної декларації до митного оформлення, становить 165041,90грн., або у валюті рахунку за якою подано МД - 5195,49 EUR. Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за митною декларацією від 14.02.2022 №UA204080/2022/004668 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України; сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 25536,01 грн.
Вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив представник позивача підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та просив позов задовольнити.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 01.10.2022 між компанією FORTIGA Sp. z о.о (продавець) та ПП «ГОЛДКАР» (покупець) укладено контракт №02-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати майно у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити за нього обумовлену грошову суму. Товар за даним контрактом вважати: транспортні, плаваючі, моторні засоби, будівельну, сільськогосподарську техніку спеціального призначення та іншу техніку в асортименті. Ціна товару становить 3000000 євро. Ціна кожного окремого товару визначається в інвойсі чи інших товаросупровідних документах, які не заборонені законодавством, в грошових одиницях євро або долар. Передача товару у власність покупця здійснюється протягом дії договору на умовах DAP - Рівне, Дубно, Луцьк, Ковель, Ужгород, Мукачево згідно правил «Інкотермс в редакції 2010». Оплата здійснюється в безготівковій формі. Страхування товару не здійснюється.
На виконання вимог зазначеного договору, відповідно до рахунку (інвойсу) від 18.01.2022 №07-01Q позивач придбав автомобіль KIA SORENTO, номер кузова - НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення, за ціною 2700 євро.
01.02.2022 з метою здійснення митного оформлення товару «автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, бувший у використанні, марка - КІА, модель SORENTO, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2010, модельний рік виготовлення 2011…» декларантом ПП «ГОЛДКАР» подано до Рівненської митниці митну декларацію № UA204080/2022/002960, у якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) у розмірі 2700 євро (еквівалентно 85715,28 грн.).
На підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару декларант надав такі документи: контракт від 01.10.2022 №02-21; рахунок (інвойс) від 18.01.2022 №07-01Q; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.11.2021 № 1028627689; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 31.01.2022 №1705/22; договір про надання послуг митного брокера від 30.09.2021 №2021/30-1; копію митної декларації країни відправлення від 21.01.2022 №22S000G809.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву та не є спірним, здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські платіжні документи, що стосуються оплати за товар, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу у разі її здійснення; митну декларацію країни відправлення.
Листом від 04.02.2022 декларант направив на адресу митниці додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 04.02.2022 №23 та копію митної декларації країни відправлення від 21.01.2022 №22PL402010E0080217 та документ, що підтверджує виїзд товару по заявленій ціні.
14.02.2022 Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2022/000086/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2022/000092.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 14.02.2022 №UA204000/2022/000086/2 зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення документи містять неточності: 1) згідно поданого інвойсу від 18.01.2022 №07-01Q продавцем товару є «FORTIGA Sp. z о.о.» . Разом з тим, в поданому до митного оформлення свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 29.11.2021 № НОМЕР_2 власником товару є Autoett European Cars B.V. При цьому, до митного оформлення не подано будь-яких документів щодо продажу товару від третьої особи, у тому числі договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) документ за кодом 9610 (копія митної декларації країни відправлення) не містить номера та дати, що не уможливлює поширення його на заявлений до митного оформлення транспортний засіб; 3) додатково надане платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 04.02.2022 №23 не містить підписів; 4) в листі від 04.02.2022 №б/н декларантом повідомлено, що додатково надається митна декларація країни відправлення від 21.01.2022 №22PL402010E0080217; разом з цим, протягом терміну передбаченого частиною 3 статті 53 МК України не надано. Не надано всіх додаткових документів, витребуваних митницею згідно з переліком. Крім того, вказано, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумніві у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості: МД від 24.01.2022 №UA401020/2021/002706 - 5800,00 USD/шт. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські платіжні документи, що стосуються оплати за товар, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу у разі її здійснення; митну декларацію країни відправлення. За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. Митну вартість транспортного засобу визначено за рівнем митної вартості 5800,00 USD/шт згідно МД від 24.01.2022 №UA401020/2021/002706.
14.02.2022 декларант подав митну декларацію №UA204080/2022/004668, за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами першою - п'ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого автомобіля KIA SORENTO, номер кузова - НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення, за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт від 01.10.2022 №02-21; рахунок (інвойс) від 18.01.2022 №07-01Q та ін.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, оскільки згідно з контрактом від 01.10.2022 №02-21 сторонами погоджено, що ціна кожного окремого товару визначається в інвойсі чи інших товаросупровідних документах, які не заборонені законодавством, в грошових одиницях євро або долар. Передача товару у власність покупця здійснюється протягом дії договору на умовах DAP - Рівне, Дубно, Луцьк, Ковель, Ужгород, Мукачево згідно правил «Інкотермс в редакції 2010». Оплата здійснюється в безготівковій формі. Страхування товару не здійснюється.
Так, відповідно до рахунку (інвойсу) від 18.01.2022 №07-01Q ціна товару становить 2700 євро, така ж ціна вказана і в митній декларації від 01.02.2022 № UA204080/2022/002960.
Крім того, на підтвердження факту оплати за товар декларант надав додатково митному органу платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 04.02.2022 №23 про оплату за поставлений автомобіль на адресу іноземного контрагента FORTIGA Sp. z о.о коштів в сумі 2700 євро. згідно рахунку від 18.01.2022 №07-01Q.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи місять неточності, зокрема згідно поданого інвойсу від 18.01.2022 №07-01Q продавцем товару є «FORTIGA Sp. z о.о.» . Разом з тим, в поданому до митного оформлення свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 29.11.2021 № НОМЕР_2 власником товару є Autoett European Cars B.V.
На думку суду, така обставина жодним чином не впливає на митну вартість товару, оскільки з документів, поданих декларантом, зрозуміло, що продавцем є компанія FORTIGA Sp. z о.о.
Згідно із законодавством країн-членів Європейського союзу передбачено, що постановка на облік транспортного засобу, знятого з реєстрації в установленому законом порядку з метою його реалізації, не є обов'язком особи, яка його придбала, а підтвердженням правомірності розпорядження цим майном, в тому числі його подальшої реалізації є інші, передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу.
Тобто, юридична особа-імпортер, імпортуючи транспортний засіб не зобов'язана здійснювати реєстрацію транспортного засобу за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами саме між цими особами. Також чинним законодавством не передбачено обов'язку надання документів про відомості про купівлю-продаж у третьої особи - походження товару в попередніх ланцюгах постачання особи-продавця (експортера).
Таким чином, слід зазначити, що визначення продавця чи власника товару не впливає на його митну вартість, крім того продавець та власник товару не повинен бути однією і тією ж особою, в країнах ЄС відсутній обов'язок змінювати технічний паспорт транспортного засобу внаслідок продажу автомобіля. При цьому, питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
В оскаржуваному рішенні також зазначено, що документ за кодом 9610 (копія митної декларації країни відправлення) не містить номера та дати, що не уможливлює поширення його на заявлений до митного оформлення транспортний засіб.
Однак, суд звертає увагу на те, що з митної декларації від 01.02.2022 №UA204080/2022/002960 слідує, що декларантом до митного оформлення товару було надано за кодом 9610 документ від 21.01.2022 №22S000G809, при цьому у картці відмови №UA204000/2022/000092 за таким номером та датою такий документ ідентифіковано саме як «копія митної декларації країни відправлення». У свою чергу, як встановлено судом в ході розгляду даної справи, до митного оформлення було подано документ ІЕ529 (підтвердження експортної процедури) від 21.01.2022 №22S000G809, в якому міститься посилання на митну декларацію країни відправлення від 21.01.2022 №22PL402010E0080217 (а.с. 51). Додатково на вимогу митниці декларант надав копію митної декларації країни відправлення від 21.01.2022 №22PL402010E0080217 та комунікат ІЕ599 (підтвердження вивезення товару), в яких містяться дані про товар, про його вартість, про відправника (продавця) та отримувача (покупця) товару, що співпадають з даними зазначеними в інших поданих до митного оформлення документами, що дозволяє чітко їх ідентифікувати на заявлений до митного оформлення транспортний засіб.
Безпідставними є і доводи відповідача про те, що додатково надане платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 04.02.2022 №23 не містить підписів, оскільки позивачем здійснено електронний платіж з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», такий платіж проведений банком, про що свідчить відмітка банку «документ прийнято 04.02.2022 по системі Ibank2UA, ЕП є коректним», що свідчить про проведення оплати.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
На думку суду, вимога про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Безпідставною є і вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, відхиливши подані декларантом до митного оформлення документи. При цьому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару й не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.
Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 14.02.2022 №UA204000/2022/000086/2 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2481,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 30.03.2022 №334.
Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
При визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 15.02.2022, укладеного між позивачем та адвокатом Крючковим В.О., рахунок-фактуру №1-000000360 від 22.02.2022, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-000000360 на суму 6000,00 грн., попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, квитанції від 18.02.2022 №360-к.
За умовами договору про надання правової допомоги від 15.02.2022 вартість послуг погоджується сторонами додатково та підтверджуються актом приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до рахунка-фактури №1-000000360 від 22.02.2022 вартість послуг за надання правової допомоги згідно договору від 15.02.2022 щодо оскарження рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.02.2022 №UA204000/2022/000086/2 становить 6000,00 грн.
Як вбачається з акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №1-000000360, загальна вартість робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 15.02.2022 становить 6000,00 грн. та включає такі послуги: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов'язками 1 год.; ознайомлення з рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.02.2022 №UA204000/2022/000086/2 та карткою відмови у митному оформленні 1 год., ознайомлення з товаросупровідними документами 1,5 год; пошук інформації в мережі інтернет щодо контрагента та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції 1 год; юридичний прогноз справи 30 хв; складення стратегії представництва у суді 1 год; вивчення судової практики з відповідних правовідносин 1 год; складання та подання позовної заяви.
Оплату послуг за надання правової допомоги підтверджує квитанція від 18.02.2022 №360-к на суму 6000,00 грн.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки такі послуги як ознайомлення з товаросупровідними документами наданих клієнтом, пошук інформації в мережі інтернет щодо контрагента та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції, юридичний прогноз справи та побудова стратегії представництва, вивчення судової практики з відповідних правовідносин охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Відтак суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев'ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст та характер наданих послуг, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та позивачу необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у загальній сумі 5481,00 грн, з них: 3000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката; 2481,00 грн - судовий збір.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 14 лютого 2022 року №UA204000/2022/000086/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958370) на користь Приватного підприємства «ГОЛДКАР» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Марцинюка Андрія, будинок 35, ідентифікаційний код 44298630) судовий збір у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. О. Андрусенко