м. Вінниця
02 червня 2022 р. Справа № 120/1814/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач).
У позовній заяві позивач просить:
- зобов'язати відповідача виплатити недоплачену суму пенсії в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням перерахунку за минулий час, з урахуванням змін прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 26427,00 грн (за 2021 рік);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити перераховану пенсію з урахуванням змін прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843 зобов'язано Вінницький обласний військовий комісаріат провести перерахунок його пенсії з урахуванням підвищення пенсії на 150 % мінімальної пенсії за віком з 25.12.2004 по 01.07.2006 та зобов'язано Вінницький обласний військовий комісаріат виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією, та в подальшому з 01.07.2006 виплачувати підвищення пенсії на 150 % мінімальної пенсії за віком встановлений на 2006 рік, але без підвищення пенсії на 25 % прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.
На підставі постанови суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» з 01.01.2006 - 350,00 грн.
Однак в подальшому при перерахунку та виплаті пенсії за період по 2021 рік відповідачем не враховано щорічне підвищення мінімальної пенсії за віком.
З метою проведення перерахунку пенсії у відповідності до чинного законодавства та рішення суду (із урахуванням змін величини мінімальної пенсії за віком), позивач 10.12.2021 звернувся до відповідача із заявою.
Листом відповідача від 05.01.2022 № 50-15610/К-02/8-0200/22 позивача повідомлено, що на виконання постанови суду від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843 здійснено перерахунок пенсії, а розмір доплати обрахованої на виконання рішення суду від 25.09.2006 склав 525,00 грн (150% х 350 грн). Також повідомлено, що підстав для перерахунку пенсії у зв'язку із зміною розміру мінімальної пенсії за віком немає.
На думку позивача, відповідач протиправно не здійснює виплату пенсії з урахуванням зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому з метою зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 14.02.2022 відкрито провадження у справі та, відповідно до ст. 263 КАС України, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.
Також ухвалою від 14.02.2022 витребувано у відповідача оригінал або належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 для дослідження судом.
21.02.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві відповідач акцентує увагу на існування підстав для закриття провадження у справі, оскільки ініційований позивачем судовий спір вже вирішено Замостянським районним судом м. Вінниці у межах справи № 2-а-1843.
Головне управління просить врахувати, що постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок та виплату недоплаченої суми пенсії в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням перерахунку за минулий час.
Відповідач вказав, що на виконання рішення суду, Головним управлінням у період з 2006 нараховано та виплачено позивачу доплату до пенсії, а розрахунковою величиною для обрахунку присудженої постановою суду від 25.09.2006 доплати до пенсії став розмір мінімальної пенсії за віком, що був встановлений у 2006 році на час виконання рішення суду (350 грн).
Таким чином, на думку Головного управління, ним виконано постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843 в межах покладених зобов'язань, адже судом не зобов'язано враховувати зміну мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідач просить врахувати, що у випадку якщо позивач не погоджується із повнотою виконання рішення суду від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843 у частині виплати йому доплати в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, він вправі звернутися до суду з метою здійснення судового контролю за виконанням рішення.
22.02.2022 на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2022 відповідачем подано пенсійну справу ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Із копії посвідчення серії НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій (а.с. 21).
Безспірним є те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Вінницькій області та отримує пенсію призначену на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
У 2006 році між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_2 (органом який на той час вирішував питання про призначення, обрахунок та виплату пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ) виник спір щодо виплати підвищення до пенсії.
Вказаний спір вирішено постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843.
Судом у справі № 2-а-1843 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищення пенсії на 150 % мінімальної пенсії за віком з 25.12.2004 по 01.07.2006 та зобов'язано Вінницький обласний військовий комісаріат виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією, та в подальшому з 01.07.2006 виплачувати підвищення пенсії на 150 % мінімальної пенсії за віком встановлений на 2006 рік, але без підвищення пенсії на 25 % прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.
Період протягом якого позивачу повинно виплачуватися підвищення до пенсії на виконання рішення суду не обмежується кінцевою датою.
На виконання постанови суду відповідачем здійснено перерахунок підвищення до пенсії виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» з 01.01.2006 - 350,00 грн. Розмір підвищення до пенсії склав 525,00 грн (150% х 350 грн).
В подальшому функції щодо призначення та виплати пенсій на підставі Закону № 2262-ХІІ передані органам Пенсійного фонду України. Тому, в період із 2007 року по 2021 рік присуджене позивачу постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843 підвищення до пенсії виплачувалося відповідачем.
Розмір такого підвищення був сталим та становив 525,00 грн.
Позивач із цим не погоджується та зазначає, що розмір мінімальної пенсії за віком щорічно збільшується, а тому і підвищення до пенсії яке йому виплачується на виконання постанови суду від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843 повинно перераховуватися.
Тому, з метою проведення перерахунку підвищення пенсії у відповідності до рішення суду від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843 (із урахуванням змін величини мінімальної пенсії за віком), позивач 10.12.2021 звернувся до відповідача із заявою.
Листом відповідача від 05.01.2022 № 50-15610/К-02/8-0200/22 позивача повідомлено, що на виконання постанови суду від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843 здійснено перерахунок пенсії, а розмір підвищення обрахованого на виконання рішення суду склав 525,00 грн (150% х 350 грн). Також повідомлено, що підстав для перерахунку пенсії у зв'язку із зміною розміру мінімальної пенсії за віком немає.
На думку позивача, відповідач протиправно не здійснює виплату підвищення до пенсії з урахуванням зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та прирівняного до нього розміру мінімальної пенсії за віком. Тому з метою зобов'язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії у 2021 році, присудженого постановою суду від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843, з урахуванням зростання розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ч. 3 ст. 129-1 Конституції України).
Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що приписами ст. ст. 382 та 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він може звертатися до суду та ініціювати один із заходів судового контролю за виконанням судового рішення, а не подавати новий адміністративний позов.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що оспорюване підвищення до пенсії нараховується та виплачується позивачу на виконання постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843.
Цією постановою, з поміж іншого, зобов'язано з 01.07.2006 та в подальшому виплачувати позивачу підвищення пенсії на 150 % мінімальної пенсії за віком встановлений на 2006 рік.
Період протягом якого позивачу повинно виплачуватися підвищення до пенсії на виконання рішення суду не обмежується кінцевою датою.
Мотивом звернення позивача до суду із позовом, що розглядається у цій справі є його незгода із розміром підвищення пенсії, яке виплачується на виконання постанови суду від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843.
Відтак, проаналізувавши елементи позову у справі яка розглядається, суд дійшов висновку, що позивачем подано на розгляд суду спір, що є тотожним із тим, який вирішено постановою суду від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843.
Позивачем не враховано, що у разі його незгоди із обсягом та змістом виконання Головним управлінням обов'язку покладеного постановою суду від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843, він вправі ініціювати судовий контроль за виконанням судового рішення, а не пред'являти новий адміністративний позов у правовідносинах, що вже вирішені судом.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Отже, у цьому випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Отже, за встановлених обставин існують достатні фактичні та правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, адже спір у цих правовідносинах вирішено постановою суду від 25.09.2006 у справі № 2-а-1843.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Вирішуючи питання про розподіл судових, суд виходить із таких мотивів.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачем до суду повинно бути подано відповідне клопотання, а тому судом при вирішенні питання про закриття провадження у справі, рішення про повернення сплаченої суми судового збору не приймається.
Керуючись ст. 238, 242, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
1. Закрити провадження в адміністративній справі № 120/1814/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачу, що в силу вимог ч. 2 ст. 239 КАС України повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Богоніс Михайло Богданович