про повернення позовної заяви
м. Вінниця
03 червня 2022 р. Справа № 120/4192/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу від 15.02.2021 Ф-239946-55-У.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).
Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що позовну заяву належить повернути позивачеві з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
В силу вимог частини першої та другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Отже, закон наділяє правом звернення до суду особи або самостійно, або через представника. При цьому, якщо позов подається представником, то, по перше, інформація про представника повинна бути зазначена у позовній заяві згідно ч. 6 ст. 160 КАС України, а по друге, до позовної заяви мають бути надані належні докази на підтвердження повноважень такого представника.
Як зазначено у частині 10 статті 44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Отже, особистий підпис учасника справи на поданій ним до суду заяві є обов'язковим реквізитом такої заяви (позовної заяви), який надає їй юридичної сили та вказує на власне волевиявлення відповідної особи, яка звертається до суду, на вчинення певної процесуальної дії.
Так, судом встановлено, що дана позовна заява підписана від імені ОСОБА_1 .
Разом з тим, ознайомившись із підписом позивача на такій позовній заяві суд доходить висновку, що такий підпис вочевидь не є її особистим підписом, позаяк не відповідає тому зразку підпису, який перевірено та посвідчено державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф. у довіреності від 22 грудня 2021 року.
Дана невідповідність підпису позивача є очевидною та не потребує будь-яких спеціальних знань, з огляду на що суд доходить до переконання про те, що така позовна заява від імені позивача підписана іншою особою, відомості про яку в позовній заяві відсутні.
В той же час суд враховує те, що вчинений на позовній заяві підпис візуально є ідентичним підпису представника ОСОБА_1 - Аврамича Андрія Станіславовича, на ім'я якого, власне, і була видана нотаріально посвідчена довіреність від 22.12.2021, копія якої наявна в позовних матеріалах.
Дійсно, виходячи зі змісту фотокопії цієї довіреності від 22.12.2021, Аврамич А.С. наділений повноваженнями та правом підписання і подання від імені ОСОБА_1 позовних заяв та інших документів.
Однак, реалізувати таке право у цій справі дана особа могла лише за умови підтвердження своїх повноважень належними документами, якими виходячи зі змісту статті 59 КАС України є оригінал або належним чином посвідчена копія довіреності на представника.
Проте, долучена до позовної заяви фотокопія довіреності є незавіреною у встановленому законом порядку, тому не може вважатися тим належним документом, який би підтверджував повноваження представника на підписання позовної заяви.
Так, щодо способу завірення копії нотаріально посвідченої довіреності, то суд зазначає, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат", засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
Статтею 75 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Цією ж статтею встановлено, що вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Крім того, виходячи з положень п.п. 3.3 п. 3 Глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, вірність копії (фотокопії) документа засвідчується нотаріально, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Враховуючи викладене, у разі якщо повноваження представника сторони - фізичної особи визначені у довіреності, яка посвідчена нотаріально, належною копією такої довіреності може бути виключно нотаріально засвідчена копія довіреності.
Аналогічна правова позиція із цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 810/5119/18 (провадження № К/9901/6328/19), у якій судом касаційної інстанції сформовано правовий висновок про те, що долучена до позовної заяви копія нотаріально посвідченої довіреності, яка завірена самим позивачем, не може вважатися такою, яка засвідчена у визначеному законом порядку.
В даному ж випадку, наявна в позовних матеріалах фотокопія нотаріально посвідченої довіреності взагалі незавірена ніким (навіть самим позивачем чи його представником), а тому не може вважатись належним доказом який би підтверджував повноваження представника на підписання та подання позовної заяви за позивача.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскільки подана до суду позовна заява від імені фізичної особи ОСОБА_1 підписана не нею особисто, а іншою особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача не підтверджено у встановленому законом порядку, тому наявні підстави для повернення такої позовної заяви позивачу.
Окремо суд звертає увагу, що в позовній заяві зазначені недостовірні відомості про те, що з аналогічним позовом ні позивач ні її довіритель до суду не зверталися, що насправді не відповідає дійсності. Зокрема, судом з'ясовано, що згідно відомостей комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивачем на протязі 2022 року неодноразово подавалися аналогічні за змістом позовні заяви (справи № 120/2197/22-а, № 120/2833/22-а, № 120/3186/22, № 120/3505/22, № 120/3838/22, № 120/3996/22), які не були прийняті судом до розгляду з підстав їх підписання особою, яка не підтвердила свої повноваження. При цьому, будучи ознайомленим з тими недоліками, які слугували підставами для повернення судом позовних заяв, позивач (заявник) навіть не намагається їх усунути при новому зверненні до суду, що свідчить про недобросовісне ставлення останнього до власних процесуальних прав та обов'язків і свідоме ігнорування тих вказівок і недоліків, про які наголошувалося судом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Окрім того, відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права позивача на повторне звернення із цим позовом до суду. Отже, повернення судом позовної заяви в цьому випадку не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано статтею 5 КАС України). А тому позивач має право повторно звернутися до суду як самостійно так і через представника, який, в свою чергу, зобов'язаний підтвердити обсяг своїх повноважень щодо підписання позовної заяви належними доказами (належним чином завіреною копією нотаріально посвідченої довіреності).
За правилами, передбаченими частинами п'ятою та шостою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу разом з доданими до неї матеріалами повернути позивачеві.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна