Справа № 523/937/22
Провадження №2/523/2462/22
"30" травня 2022 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9, в м.Одесі, в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що з дозволу його покійної матері було зареєстровано за вказаною адресою відповідача для можливості влаштуватись в не відомий позивачу навчальний заклад. Однак ніколи вона не проживала за вказаною адресою, а лише була зареєстрована. Також зазначив, що відповідач не сплачує вартості комунальних послуг і жодних речей, які б належали відповідачу, в квартирі немає, а тому, на думку позивача, вона втратила право користування вищевказаним житлом. В добровільному порядку ОСОБА_2 не знімається з реєстраційного обліку. Наявність реєстрації відповідача в квартирі приводить до додаткових витрат по сплаті комунальних платежів та порушує права позивача щодо розпорядження та користування майном на свій розсуд.
Сторони в судове засідання не з'явились. Позивач надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, викликалася належним чином, поштове повідомлення повернулося з зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою». В силу вимог ч.8 ст.128 та ч.10 ст.130 ЦПК України та неповідомлення відповідачами адреси фактичного місцезнаходження, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи у відсутності відповідача.
За згодою позивача справу розглянуто в заочному порядку, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи і надані документи в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З представлених документів, зокрема з відомостей №М1-28513-ф/л про зареєстрованих осіб у житловом приміщенні/будинку від 16.03.2022р. вбачається, що на спірній житловій площі в квартирі, крім позивача, також зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.07.2017р., тоді як ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 08.10.1993р.
Факт не проживання відповідача на спірній житловій площі більше шести місяців без поважних на те причин підтверджується актом про не проживання осіб за місцем реєстрації від 17 січня 2022р., складеним сусідами ОСОБА_6 (кв.26), ОСОБА_2 (кв.30), підписи яких завірені керівником дільниці №7 КП ЖКС «Пересипський» Возником Д., згідно якого відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з моменту її реєстрації, її речей в квартирі нема, та її місцезнаходження не відоме.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 71 ч.1, ст. 72 ч.1 ЖК УРСР).
Як зазначено в ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно ч.2 ст.29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до вимог ч.4 ст.29 ЦК Ураїни, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Крім того, норма ст. 29 ЦК України не пов'язує місце проживання особи з її реєстрацією.
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
При викладених обставинах, з урахуванням заочного розгляду справи, відсутності обґрунтованих заперечень відповідача, встановлених судом обставин відносно того, що відповідач ОСОБА_2 у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає більше шести місяців без поважних на те причин, належні їй речі в квартирі відсутні, тому позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76-81,89, 258-259, 263-265, 273,279, 280-284, 354,355 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.
Рішення складено 30.05.2022 р.
Суддя