465/4707/21
2/465/1132/22
Іменем України
23.05.2022 року м.Львів
Франківський районний суд м.Львова в складі :
головуючого-судді: Мартинишин М.О.
з участю секретаря : Оверко Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою -
позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, мотивуючи тим, що 01 січня 2019р. в смт.Пересічне Дергачівського району Харківської області на вул.Центральній з вини громадянина ОСОБА_1 , який керував автомобілем Фольксваген Пассат з номерними знаками НОМЕР_1 , була скоєна дорожньо-транспортна пригода. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 15 січня 2019р. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль DAF з номерними знаками НОМЕР_2 з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належав ТОВ «ТК «Одиссей». Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 6385 від 09 лютого 2019р., складеного судовим експертом Федотовим Ф.В., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля DAF становить 31 362,26 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Потерпілий з метою отримання відшкодування звернувся до позивача відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8703571 терміном дії з 25.12.2018р. до 24.12.2019р.
У зв'язку з настанням події, позивач здійснив регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 28 108,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №936552 від 27 березня 2019р. Після чого, позивач звертався до відповідача з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв'язку з проведенням регламентної виплати потерпілому, однак останній не компенсував їм зазначені витрати. Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з регламентною виплатою у розмірі 28 108,96 грн. та судові витрати у розмірі 2 270 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви,
Ухвалою судді від 20.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати за участю учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про заслухання справи у його відсутності, позов підтримує повністю та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи та не подав відзив, тому на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне рішення), проти чого не заперечив представник позивача у заяві.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 01 січня 2019 року о 06 год. 10 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_4 по вул. Центральній №1 в смт Пересічне Дергачівського району Харківської області, не вибрав безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку допустив наїзд на стоячий автомобіль «DАF» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та зазнали матеріальних збитків.
Відповідно до постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 15 січня 2019 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт винуватості відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мало місце 01 січня 2019 року о 06 год. 10 хв. по вул. Центральній №1 в смт Пересічне Дергачівського району Харківської області, є встановленим та не підлягає доказуванню.
В порушення умов Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застраховано не було, про що свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ.
Потерпіла особа (власник транспортного засобу автомобіль «DАF» д.н.з. НОМЕР_2 ) представник ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ОДИССЕЙ» Сафронюк П.В. звернувся до позивача із заявою про відшкодування заподіяної шкоди.
Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №6385 від 09 лютого 2019р., складеного судовим експертом Федотовим Ф.В., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «DАF» д.н.з. НОМЕР_2 становить 31 362,26 грн.
Відповідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір регламентної виплати склав 28 108,96 гривень, які позивачем було сплачено потерпілій особі згідно платіжного доручення №936552 від 27 березня 2019 року.
Таким чином до позивача у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації у повному обсязі регламентної виплати - матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «DАF» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01 січня 2019 року о 06 год. 10 хв. по вул. Центральній №1 в смт Пересічне Дергачівського району Харківської області.
Таким чином, позивачем були понесені витрати, пов'язані з регламентною виплатою, в розмірі 28 108,96 гривень.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик i потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування i не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно п.п. «а» п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Підпунктом 38.2.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (ст.599 ЦК України).
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06 травня 2020 року у справі №330/630/19.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачеві лист про відшкодування шкоди в порядку регресу від 02.04.2019 року №3.1-05/10402, однак ніяких дій з сторони відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведене не було.
Відтак, судом встановлено, що відповідач в добровільному порядку зазначені витрати не повернув. Доводів протилежного до суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування морально(немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що для відшкодування шкоди в порядку регресу наявні правові підстави, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а оскільки позивач сплатив потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді особі страхове відшкодування, в зв'язку з чим у позивача виникло право регресу в розмірі виплаченого страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати, пов'язані з регламентною виплатою у розмірі 28 108,96 гривень.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судовий збір покладається на відповідача в силу повного задоволення позовних вимог.
Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати в розмірі 2270 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати, пов'язані з регламентною виплатою у розмірі 28 108,96 грн. та судові витрати у розмірі 2270 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви, а всього разом 30 378,96 гривень(тридцять тисяч триста сімдесят всім гривень, дев'яносто шість копійок).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі -
позивач - Моторно (транспортне) страхове Бюро України (МТСБУ), код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м.Київ вул. Русанівський бульвар, буд.8;
відповідач - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 02.06.2022 року.
Суддя Мартинишин М.О.