Справа № 456/1824/21
Провадження № 2/456/219/2022
іменем України
27 травня 2022 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Яніва Н. М. ,
з участю секретаря Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та її поділ, -
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач звернулась до суду з позовом, згідно якого просить суд постановити рішення яким визнати квартиру у АДРЕСА_1 , житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м., об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити її, визнавши за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 22.10.2010 між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.03.2021. Від даного шлюбу вони з відповідачем мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Перебуваючи у шлюбі вони з чоловіком для потреб сім'ї придбали квартиру, а саме відповідач уклав угоду з ПАТ БМФ «Стрийбуд» на інвестування будівництва двохкімнатної квартири у будинку, який будувався по АДРЕСА_1 . У 2015 з спільних коштів та заощаджень сім'ї було перераховано кошти, про що у неї збереглись квитанції.
09.09.2015 Державним реєстратором прав на нерухоме майно на ім'я відповідача було видано свідоцтво про право власності. З часу придбання житла до 2020 р. вони здійснили у квартирі ремонт, облаштували її та разом з дітьми поселились та проживають у ній. Оскільки, квартира була придбана за сумісні кошти під час шлюбу подружжя, для потреб сім'ї, тому така є спільною сумісною власністю подружжя. Однак, відповідач не визнає її право на 1/2 частини квартири, тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволені позову повністю. В обгрунтування заявлених заперечень покликався на те, що спірна квартира за адресою АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю. Так, 09.04.2015 він уклав договір купівлі - продажу майнових прав № 12/04 з ПАТ «Будівельна - монтажна фірма «Стрийбуд». Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно він є власником квартири АДРЕСА_1 . Кошти на придбання вказаної квартири він мав особисті, які накопичив ще до шлюбу з позивачем у сумі 27 00 євро, що еквівалентно на момент купівлі 502 200 грн., а квартира була придбана ним за 518 5121 грн. Всі роки він офіційно працював у Словенії починаючи з 2004 р., займався транспортними перевезенням та отримував високий дохід близько 600 євро у місяць. Окрім цього, всі ремонті роботи у квартирі він здійснив своїми руками та за допомогою свого колеги майстра. Позивач грошової та трудової участі у купівлі квартири не приймала.
Зазначив, що після одруження з позивачкою вони проживали у АДРЕСА_3 , у якому він також провів ремонтні роботи, за власні кошти на суму 3600 євро, однак через погані стосунки з батьком позивачки вони переїхали проживати на АДРЕСА_3 на орендовану квартиру. Дружина з дітьми перебувала на його повному утриманні, жодних доходів
не отримувала. Окрім цього, у нього були особисті заощадження у сумі 6000 євро, які позивач забрала без його згоди на свої потреби.
З моменту придбання квартири АДРЕСА_1 він особисто сплачує всі комунальні платежі та проводить необхідні ремонтні роботи для підтримання належного стану квартири. Іншого житла він не має, а позивач на підставі договору дарування володіє житловим будинком у АДРЕСА_3 .
Позивач ОСОБА_5 подала відповідь на відзив, згідно якого, вказав, що з часу одруження вона працювала провідником Львівської залізниці, мала постійні доходи. Після народження дітей перебувала у відпустці по догляду за дітьми. Всі зароблені кошти та отримані соціальні виплати віддавала на благо сім'ї, вела домашнє господарство, доглядала за дітьми та піклувалась про чоловіка. Ствердила, що відповідач не мав жодних грошових заощаджень до шлюбу, так як не працював і не мав офіційних доходів, а тому не міг їх накопичити, а почав їздити на заробітки після одруження саме з метою заробітку коштів на купівлю квартири. Ремонт у придбаній квартирі робили її батько та дядько, вона також вкладала фізичну силу. Саме відповідач був ініціатором розірвання шлюбу та на даний момент часу у спірній квартирі не проживає.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2021 року головуючим суддею у справі визначено суддю Янів Н.М. /а.с.20/
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2021 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та її поділ прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 31.05.2021. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі./а.с.22/.
31.05.2021 справу відкладено на 29.07.2021 /а.с.27/.
29.07.2021 у справі оголошено перерву до 30.08.2021 /а.с.33/.
30.08.2021 справу відкладено на 14.09.2021 /а.с.59/.
14.09.2021 у справі оголошено перерву до 22.10.2021 /а.с.93/.
22.10.2021 ухвалою суду справа відкладена у зв'язку з неявкою сторін на 11.11.2021 /а.с.103/.
11.11.2021 ухвалою суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та її поділ об'єднано у одне провадження із цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Справу призначено до підготовчого судового засідання на 26.11.2021 /а.с.116/.
26.11.2021 ухвалою суду справа відкладена у зв'язку з неявкою сторін на 10.12.2021/а.с.133/.
10.12.2021 у справі оголошено перерву до 24.12.2021 /а.с.136/.
24.12.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 25.01.2022 /а.с.143/.
25.01.2022 у справі оголошено перерву до 18.02.2022 /а.с.146/.
18.02.2022 оголошено перерву до 18.03.2022/а.с.155/.
18.03.2022 справу відкладено на 18.04.2022/а.с.157/.
18.04.2022 ухвалою суду справа відкладена на 04.05.2022 /а.с.164/.
04.05.2022 оголошено перерву до 27.05.2022 /а.с.167/.
27.05.2022 ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
Розгляд справи по суті відбувся 27.05.2022.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином
повідомлена про час та місце судового розгляду, про причину неявки суд не повідомила.
Представник позивача адвокат Маципура Г.І. в судове засідання не з'явилась, подала заяву згідно якої просила проводити розгляд справи у її відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги просить задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Шулак О.І. в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду рекомендованим листом з повідомленням, про причину неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши відсутність з боку сторін заяв про врегулювання спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін та позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який 22.10.2010 було зареєстровано Конюхівською сільською радою Стрийського району Львівської області, актовий запис № 8, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 /а.с.7/
Від даного шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 . /а.с. 8-9/
Судом встановлено, що 09.04.2015 між ОСОБА_2 т ПАТ «БМФ» Стрийбуд» було укладено договір купівлі - продажу майнових прав №12/04, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням № 8 до Договору купівлі - продажу майнових прав та Додатковою угодою від 20.08.2015 до Договору купівлі - продажу майнових прав № 12/04 від 09.04.2015, згідно якої загальна вартість майнових прав, що є предметом купівлі - продажу за цим договором складає 518 521 грн./а.с.56-57/
Згідно квитанцій № 23 від 21.04.2015, №5 від 22.05.2015, № 3 від 26.05.2015, №8 від 27.05.2015, №4 від 28.05.2015 ОСОБА_2 на рахунок ПАТ БМФ «Стрийбуд» здійснювалось перерахування коштів у якості оплати вартості майнових прав за договором купівлі - продажу № 12 від 09.04.2015./а.с.83-92/
У відповідності до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.09.2015, індексний номер 43524039 виданого реєстраційною службою Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 /а.с.58/. Даний факт також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна /а.с.10/
Згідно технічного паспорту на квартиру по АДРЕСА_1 загальна площа такої становить 61,1 кв.м., житлова 29,5 кв.м., допоміжна 29,0 кв.м., вартість якої згідно наявного у матеріалах справи висновку становить 1100700 грн./а.с.17-19/
Згідно довідки АТ «Українська залізниця» Регіональна філія «Львівська залізниця» Виробничий структурний підрозділ» Моторвагонне депо Львів» №03-вк від 26.01.2022 вбачається, що ОСОБА_1 працює в моторвагонному депо Львів на посаді провідника пасажирського вагону цеху провідників з 08.04.2010. З 21.09.2019 по даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною віком понад 3 роки без збереження заробітної плати./а.с.154/
У відповідності до копії довідки про страховий стаж у республіці Словенія, який перекладений із словенської на українську мову перекладачем ОСОБА_6 26.11.2021, вбачається, що загальний пенсійний стаж ОСОБА_2 станом на 10.09.2021 становить 11 років, 4 місяці 25 днів, зокрема такий з 20.11.2007 по 20.04.2009 року працював у ТОВ «Oblak & Oblak», з 03.06.2009 по 01.06.2010 працював у ТОВ Karma Transport», з 01.08.2012 по 09.02.2016 у ПП ОСОБА_7 , з 10.02.2016 по 26.06.2020 у ТОВ «Pfeifer», з 01.07.20202 по 15.10.2020 у ТОВ «K-GML», з 27.11.2020 по 10.09.2021 у ПП Франці РУС Автоперевезення.
У відповідності до довідки ТОВ «Karma Transport», перекладений із словенської на українську мову перекладачем ОСОБА_6 23.11.2021, вбачається, що ОСОБА_2 працював ТОВ «Karma Transport з 03.06.2009 по 01.06.2010 та отримував зарплату у сумі 630 євро у місяць.
Також в судовому засідання у порядку ст. 230 ЦПК України був допитаний свідок.
Зокрема свідок ОСОБА_9 показав, що відповідач ОСОБА_2 доводиться йому рідним дядьком. Ствердив, що ОСОБА_2 з 1994 року працював на заробітках у Чехії, потім у Росії, а з 2003 - 2004 працював далекобійником у Словенії. У 2008 він купляв квартиру та позичив у матері ОСОБА_2 кошти у сумі 3500 євро, так як йому було відомо, що на той час ОСОБА_2 мав особисті кошти у сумі 27 500 євро. І саме за ці кошти у 2015 ОСОБА_2 придбав спірну квартиру. Хто робив ремонт у цій квартирі йому невідомо.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) та Сімейного кодексу України (надалі - СК України).
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 163 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 21лситопада 2018 року у справі N 372/504/17 які суд у силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин які виникли між сторонами.
Як роз'яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
При цьому суд зазначає, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, що дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Лише у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає поділу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони починаючи з 22.10.2010 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.03.2021 р., що ними не заперечувалось.
За час перебування сторін у шлюбі, а саме 09.09.2015 ними було придбано квартиру у АДРЕСА_1 . Титульним володільцем вказаного нерухомого майна є ОСОБА_2 ..
Сторона позивача, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що спірну квартиру було придбано за час перебування сторін у шлюбі, за спільні кошти подружжя та у інтересах сім'ї. А тому, придбана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, яка підлягає поділу між нею та відповідачем.
Водночас, відповідач, заперечуючи повністю проти позову, покликається на те, що дана квартира придбана за його особисті кошти, а саме кошти у сумі 27 000 євро, які він накопичив, оскільки працював за межами України, отримував досить високу заробітню плату та придбав спірне нерухоме майно саме за ці кошти для свої особистих потреб. Будівельні роботи у квартирі він здійснював також особисто та за свої особисті кошти, а позивач грошової та трудової участі у купівлі квартири не приймала, у зв'язку з цим вказана квартира не є спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає поділу.
Надаючи оцінку аргументам сторін, суд вважає аргументи сторони позивача належним чином обґрунтованими та мотивованими, а аргументи сторони відповідача помилковими.
Так, при вирішенні даного спору суд виходить з презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу та з заперечення відповідача, що майно не є спільною сумісною власністю, тобто оспорення даної презумпції ним, а тому ключовим при вирішенні спору між сторонами є визначення питання за які та чиї кошти було придбано спірне майно, а також мета придбання вказаного майна.
Як вбачається з довідки про страховий стаж у республіці Словенія, який перекладений із словенської на українську мову перекладачем ОСОБА_6 26.11.2021 відповідач дійсно з 20.11.2007 по 10.09.2021 періодично працював у Словенії.
Позивач ОСОБА_1 у відповідності до довідки починаючи з 08.04.2010 працювала у моторвагонному депо Львів на посаді провідника пасажирського вагону цеху провідників.
Отже, протягом вказаного часу та в період шлюбу позивачка також працювала, при цьому спірна квартира була придбана після майже 5-ти років спільного життя позивача та відповідача та перебування їх у шлюбі.
Таким чином, позивачка підтвердила належними та допустимими доказами, що спірна квартира придбана в період шлюбу (після майже 5-ти років перебування у шлюбі) та за спільні кошти подружжя, обидва працювали на момент придбання спірної квартири. Окрім цього у цей період позивач ОСОБА_5 здійснювала догляд за малолітньою дитиною.
Суд зазначає, що усе майно, придбане подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю, навіть тоді, коли джерелом придбання були зароблені одним з подружжя кошти.
При цьому відповідачем не подано до суду належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст.ст. 77-80 ЦК України, на підтвердження доводів щодо набуття спірної квартири за його особисті грошові кошти та джерела отримання таких коштів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 12, 81 ЦПК України) та таким не заявлено клопотань про їх витребування, не повідомлено про причини неможливості подати такі докази, зважаючи на те, що суд розглядає справи лише на підставі тих доказів, що подані сторонами, а у разі складнощів в отриманні доказів - сторони мають право заявити клопотання про їх витребування.
Твердження відповідача про те, що він накопичив кошти на купівлю квартири ще до шлюбу та саме за них придбав спірну квартиру є голослівними, а надана довідка про страховий стаж та довідка про те що він з 03.06.2009 по 01.06.2010 працював у ТОВ «Karma Transport» та отримував зарплату у сумі 630 євро у місяць не підтверджує даних обставин.
Посилання відповідача на те, що в свідоцтві про право власності на квартиру вказано, що спірна квартира зареєстрована за ним на праві приватної власності, тому квартира не є спільною сумісною власністю, - суд відхиляє, оскільки сам по собі факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім'я одного з подружжя (відповідача) не означає, що воно належить лише цій особі. Майно і в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.
Посилання відповідача про те, що позивач не зареєстрована у спірній квартирі, проживає за іншою адресою та забезпечена житлом не беруться судом до уваги, оскільки не можуть бути підставою для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно.
Отже, відповідач не спростував закріплену в ст.ст. 60,70 СК України презумпцію спільності майна подружжя, набутого за час шлюбу, і не довів, що він придбав спірну квартиру лише за власні особисті кошти.
Таким чином, судом встановлено, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб суд дійшов висновку щопозов підлягає задоволенню, а саме слід визнати квартиру по АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину вказаної квартири.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та її поділ - задовольнити.
Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 29,5 кв.м., загальною площею 61,1 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.п.н. НОМЕР_4 , зареєстрованого: АДРЕСА_3 .
Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і.п.н. НОМЕР_5 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 01 червня 2022 року.
Головуючий суддя Н. М. Янів