Справа № 453/1423/21
№ провадження 2/453/114/22
02 червня 2022 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого- судді Ясінського Ю.Є.
секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,
розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ФОП « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
встановив:
Позивач ФОП « ОСОБА_1 » звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ФОП « ОСОБА_1 » завдані збитки в порядку регресу у розмірі 31 028 грн. 94 коп. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 11 863 грн. 80 коп. та сплата судового збору у розмірі 908 грн.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 15.11.2021 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження .
31.05.2022 року на електрону адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Мазуренка С.С. про закриття провадження у справі, та повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В судове засідання сторони не з'явились.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Зі змісту ст. 206 ЦПК України убачається, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
У відповідності до п.4 ч.1ст. 255 ЦПК України, суд ухвалою закриває провадження по справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Підстав для неприйняття відмови від позовних вимог у суду не має.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне прийняти від позивача відмову від позову та на підставі ст. 255 ЦПК України закрити провадження у справі, оскільки позивач, відповідно до положень ст. 49,255 ЦПК України, відмовився від позову, підстав для неприйняття такої відмови судом не встановлено, відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує права сторін, наслідки відмови від позову сторонам зрозумілі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені ЗУ "Про судовий збір".
Порядок повернення судового збору врегульовано статтею 7 ЗУ "Про судовий збір".
Зокрема, згідно ч.3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна за своїм змістом норма міститься у ч.1 ст. 142 ЦПК України.
Слід зазначити, що за своєю природою інститут повернення судового збору має виключно компенсаційне призначення, і спрямований на компенсацію особі, зокрема позивачу, частково або повністю сплачений ним судовий збір. Така компенсація можлива лише в межах суми фактично сплаченого судового збору, що випливає зокрема з частини 2 статті 7 ЗУ "Про судовий збір". Водночас, ні ЗУ "Про судовий збір", ні жодним іншим актом цивільного законодавства, не передбачена можливість компенсації позивачу за результатом розгляду справи судового збору у розмірі більшому ніж ним фактично було сплачено, в тому числі й шляхом окремого (самостійного) застосування різних норм ЦПК України (якими врегульовано порядок розподілу судових витрат) та норм ЗУ "Про судовий збір". Протилежне суперечило б принципу розумності та справедливості цивільного процесу, як складових принципу верховенства права.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2021 року Позивач ФОП « ОСОБА_1 » звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу При пред'явленні даного позову було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.
Однак, як вбачається з платіжної квитанції №36852854 від 28 січня 2022 року, яка подана відповідачем 31.01.2022 року, судовий збір у розмірі 908 грн., відповідачем оплачено в повному обсязі.
Відтак, оскільки за результатом розгляду справи позивачу вже компенсовано витрати зі сплати нею судового збору в повному обсязі (у порядку ч.1 ст. 141 ЦПК України), то для додаткової компенсації їй 50 % відсотків сплаченого судового збору на підставі ч.3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" відсутні підстави, позаяк це фактично призведе до компенсації їй судових витрат у обсязі більшому ніж нею було сплачено, що суперечить змісту інституту повернення судового збору.
За таких обставин, щодо вимоги про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову - слід відмовити.
Керуючись ст. 13, ч.1 ст.142, 206, 255 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд, -
ухвалив:
Провадження у справі позовом ФОП « ОСОБА_1 » до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу - закрити.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.
Суддя Сколівського районного суду Ю.Є. Ясінський
Львівської області