Справа № 453/508/22
№ провадження 2-а/453/11/22
про залишення заяви без руху
31 травня 2022 року суддя Сколівського районного суду Львівської області Ясінський Ю.Є., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Яворського Івана Івановича про скасування постанови серії ЕАО №5401058 від 20.05.2022 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора ВДАІ Яворського Івана Івановича про скасування постанови.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, які пред'являються до позовних заяв, встановлених статтями 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, імперативними приписами пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві повинно бути зазначено, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 6 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з положеннями статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Так, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 1211, 1212, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 1241, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, частина перша статті 1321, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 1331, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 1521, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частини 1 та 2 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
При цьому, приписами частини 1 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме - від імені органів Національної поліції і її територіальних органів.
Отже, відповідний інспектор поліції не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган Національної поліції, на який, зокрема положеннями статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122 вищенаведеного кодифікованого закону України.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).
Як вбачається з матеріалів позову, відповідачем у справі виступає посадова особа суб'єкта владних повноважень, а саме інспектор ВДАІ Яворський І.І., в даних спірних правовідносинах Головне управління Національної поліції у Львівській областідо участі у справі в якості належного відповідача позивачем залучене не було.
В даному випадку інспектор поліції або структурний підрозділ Національної поліції, в якому проходить службу такий інспектор поліції, і який не є юридичною особою, не може виступати відповідачем у справі за адміністративним позовом, і належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.
Крім того, до позовної заяви позивачем не додано копію постанови про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином позивачу необхідно скласти позовну заяву дотримуючись вимог ст. 160 КАС України, зазначивши належного відповідача по справі та додавши до позовної заяви необхідні докази, зокрема копію постанови про накладення адміністративного стягнення належної якості, чи оригінал цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 160,161, 169, 171, 294 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Яворського Івана Івановича про скасування постанови серії ЕАО №5401058 від 20.05.2022 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків заяви десять днів з дня вручення копії ухвали.
У випадку невиконання вимог ухвали, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя Сколівського районного суду Ю.Є. Ясінський
Львівської області