Справа № 450/5297/21 Провадження № 2/450/649/22
26 травня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Мельничук І. І.
секретаря судового засідання Покидько Л. Р.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісеєвої О.Я., третя особа: Західне міжрегіональне управління МЮ України про визнання незаконною постанови приватного нотаріуса, -
позивач звернулася до суду з позовом про визнання постанови приватного нотаріуса Мойсеєвої О.Я. від 29.09.2021 року про відмову їй у видачі свідоцтва на право на спадщину незаконною.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_4 , який проживав в АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина у складі 1\2 ч. земельної ділянки та 1\2 ч. будинку, які брат фактично успадкував після смерті матері ОСОБА_5 , але не встиг оформити спадкові права. Діти спадкодавця ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на момент смерті батька постійно із спадкодавцем не проживали, оскільки тривалий час живуть в Іспанії та особисто заяв про прийняття спадщини не подавали. Вона, будучи на час смерті брата за межами України, в Грецькій Республіці, звернулася до консульської установи 23.09.2020 року із заявою про прийняття спадщини, яка 01.10.2020 року надійшла до приватного нотаріуса Мойсеєвої О.Я. 23.09.2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса щодо видачі свідоцтва на право на спадщину за законом, однак постановою від 29.09.2021 року їй було відмовлено. На думку нотаріуса доказом своєчасного прийняття спадщини донькою спадкодавця ОСОБА_6 є її постійне місце реєстрації з померлим. Однак державна реєстрація дочки у спірному житловому будинку не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті батька за адресою реєстрації. Твердження нотаріуса про те, що у даній спадковій справі спадщину прийняла дочка померлого ОСОБА_6 є лише його припущеннями, які не підтверджені жодними доказами.
Ухвалою від 10.12.2021 року відкрито провадження у справі.
21.02.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому заперечив позовні вимоги з підстав винесення оскаржуваної постанови з повним дотримання положень чинного законодавства. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законнодавства України. Відповідно до п.3.21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Згідно з п. 3.22 цього ж Порядку у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою із спадкодавцем. Доказом постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем є саме документи, які підтверджують реєстрацію місця проживання спадкодавця та спадкоємця за однією адресою. Перевіривши інформацію з наявних у спадковій справі документів та відомостей ДРАЦС, приватний нотаріус ЛРНО Моісеєва О.Я. встановила, що у померлого ОСОБА_7 наявні двоє дітей, які є спадкоємцями першої черги за законом: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_6 є зареєстрованою за однією адресою зі спадкодавцем: АДРЕСА_1 . Заяви про відмову у прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_6 нотаріусу не подала. А тому нотаріус дійшла висновку про те, що спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_6 вважається такою, що прийняла спадщину. Оскільки наявний спадкоємець першої черги, який вважається таким, що прийняв спадщину, не відмовився від її прийняття та не був усунутий від права на спадкування, то спадкоємці наступних черг (в тому числі позивач, яка є сестрою померлого) до спадкування не закликаються. А тому відсутні підстави для видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину. Вважає, що постанова від 29.09.2021 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину є законною та обгрунтованою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечила та дала пояснення, аналогічні, викладеним у відзиві на позов.
Третя особа: Західне міжрегіональне управління МЮ України у судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, у якій зазначено про відсутність порушення прав позивача саме третьою особою.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» , та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 .
Частиною 1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною 2 ст.1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Статтею 50 Закону України Про нотаріат передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.
Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року № 2, можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Закон України «Про нотаріат» поділяє об'єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про нотаріат нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до ч.2 ст.48 Закону на підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є живим, перебування його у певному місці, про прийняття на збереження документів видаються відповідні свідоцтва.
Відповідно до ст.49 Закону нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
9) в інших випадках, передбачених законом.
Обов'язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії, передбачений ч.3 ст.49 Закону України «Про нотаріат» , де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.
Як випливає з п.9 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» , підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.
Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст.49 Закону України Про нотаріат , не є вичерпним.
За наявності умов, передбачених 49 Закону України «Про нотаріат» на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.
Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.
Оскаржуваною постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, винесеною приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Моісєєвою О.Я. від 29.09.2021 року, ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про на право спадщину за законом на належне ОСОБА_4 майно у зв'язку з відсутністю правових підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що вона є спадкоємцем 2 черги та існує спадкоємець 1 черги, який спадщину прийняв, але ще не звернувся за оформленням своїх спадкових прав.
Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012р. за №282/20595 (далі - Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
У даному Порядку зазначається, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. (п.3.21.).
Приписами п. 3.22. Порядку передбачено, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Доказів скасування реєстрації місця проживання спадкоємиці ОСОБА_6 за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_4 стороною позивача суду надано не було, як і не було представлено надання таких належних доказів відповідачу на час відкриття спадкової справи.
Покликання сторони позивача на непроживання ОСОБА_6 за місцем реєстрації не може братися до уваги суду, оскільки в даному провадженні досліджується правомірність чи неправомірність дій нотаріуса.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_8 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом в силу вимог ст. 1261 ЦК України, позивач являється спадкоємцем 2 черги відповідно до ст. 1262 ЦК України.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, дослідивши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.09.2021 року на предмет її відповідності вимогам «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», суд приходить до висновку про її законність і обґрунтованість, підстав для її визнання незаконною судом не встановлено.
А тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 1, 48, 49, 50 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 351-355, 430 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Моісеєвої О.Я., третя особа: Західне міжрегіональне управління МЮ України про визнання незаконною постанови приватного нотаріуса - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 03.06.2022 року.
Суддя І.І.Мельничук