ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2022Справа № 910/16934/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕНІАН ФУДС ГРУП"
про стягнення 100000,00 доларів США
представники учасників процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕНІАН ФУДС ГРУП" про стягнення 100000,00 доларів США.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на поставку медичних виробів №24/031.
Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА" подано до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА" про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2021 дану позовну заяву залишено без руху.
03.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 09.12.2021.
09.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява від 08.12.2021 про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА" від 08.12.2021 про забезпечення позову.
У підготовчому засіданні 09.12.2021 суд постановив протокольні ухвали без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого провадження на 12.01.2022.
Представник позивача у підготовчому засіданні 12.01.2022 надав суду пояснення щодо нумерації договору.
У підготовчому засіданні 12.01.2022 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.02.2022.
Протокольною ухвалою від 03.02.2022 відкладено судове засідання по суті на 24.02.2022.
У зв'язку із перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання у справі №910/16934/21, призначене на 24.02.2022, знято з розгляду.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно із Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 № 133/2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15 березня 2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" обумовлено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 призначено по справі №910/16934/21 судове засідання по суті на 19.05.2022.
06.05.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник позивача у судове засідання 06.05.2022 не з'явився, проте, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача у судове засідання 12.05.2022 не з'явився. Відповідач відзиву на позов не подав.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 10.11.2021 про відкриття провадження у справі та повідомлення про судові засідання були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження відповідача - 01014, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ БОЛСУНОВСЬКА, будинок 13-15. Однак, відповідач ухвал суду не отримував.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, ухвала суду від 14.04.2022 також направлена на електронну адресу відповідача, зазначену у позовній заяві.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).
Частиною п'ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕНІАН ФУДС ГРУП" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА" (замовник, позивач) було укладено договір на поставку медичних виробів №24/031 (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язаний передати у власність замовника вироби захисного призначення - маски для обличчя тришарові (далі - товар) та документи, що відносяться до нього, а замовник - прийняти і оплатити товару у відповідності до умов даного договору.
Ціна договору становить 9348900,00 грн, що еквівалентно 330000,00 дол. США. Кількість товару 3000000 шт. Курс долара США в день підписання договору 1 дол. Дорівнює 28,33 грн (п.2.1. договору).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що замовник здійснює передплату товару в розмірі 30%, а 70% по факту завантаження на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п.3.1. договору поставка товару здійснюється протягом 1,5-2 тижні з дати оплати авансу договору.
Постачальник зобов'язаний повідомити замовника про відвантаження товару не пізніше одного робочого дня до дати передбачуваного відвантаження (п.3.2. договору).
Відповідно до п.3.3. договору, передача товару здійснюється на основі специфікації, рахунка (рахунка-фактури) і товарної накладної, підписаної постачальником з однієї сторони і замовником з другої сторони.
Пунктом 3.4. договору визначено, що товар вважаться переданим постачальнику та прийнятий замовником:
по якості - у відповідності з сертифікатами якості (на продукцію, що потребує обов'язкової сертифікації) реєстраційними посвідченнями і декларації або сертифікатом відповідності;
по кількості - відповідно до кількості, вказаній у специфікації до даного договору, в накладній і в рахунку (рахунку-фактурі.)
Згідно із п.3.5. договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання документів, зазначених у пункті 3.3. договору.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.8.1. договору).
Позивач зазначає, що на виконання п.2.2. договору, 24.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА" в особі директора Наливайка Федора Васильовича передано директору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕНІАН ФУДС ГРУП" Вишнівській Яні Григорівні 100000,00 дол. США, що еквівалентно 2635030,00 грн.
Однак, як стверджує позивач, відповідач поставку товару строки встановлені договором не здійснив.
02.08.2021 та 30.09.2021 позивач направив відповідачу вимогу про повернення суми передоплати по договору на поставку медичних виробів у розмірі 100000,00 дол. СШ.А
Посилаючись на те, що відповідач поставку оплаченого позивачем товару не здійснив, суму попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 100000,00 дол. США.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на поставку медичних виробів №24/031, згідно із яким позивач зобов'язався здійснити передоплату та прийняти товар та відповідач - передати у власність позивачу товар (маски для обличчя тришарові).
Судом встановлено, що номер договору на перших двох сторінках вказаний "24/031", а третя сторінка договору містить номер договору "№2403/1". За поясненнями позивача зазначення на третій сторінці договору номеру "№2403/1" є помилкою в проставленні знаку "/" (скісна риска) між цифрами. Оскільки наведених пояснень позивача відповідачем не спростовано, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів наявності між сторонами інших укладених договорів, суд приймає до уваги доводи позивача щодо помилки в нумерації договору.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.663, ч.1 ст.530 ЦК України, п.3.1. договору поставка товару здійснюється протягом 1,5-2 тижні з дати оплати авансу договору.
Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У пункті 2.2. договору встановлено, що позивач здійснює передплату товару в розмірі 30%, а 70% по факту завантаження на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
На підтвердження здійснення попередньої оплати на користь відповідача позивач надав у матеріали справи розписку від 24.03.01, за змістом якої ОСОБА_1 отримала аванс у розмірі 100000,00 дол. США за виготовлення товару (захисних виробів (масок тришарових)) від ОСОБА_2 .
Дослідивши укладену між сторонами розписку, судом встановлено, що надана позивачем у матеріали справи розписка складена між фізичними особами, а з її змісту не вбачається отримання безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕНІАН ФУДС ГРУП" в особі директора Вишнівської Яни Григорівни від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА" в особі директора Наливайка Федора Васильовича попередньої оплати у сумі 100000,00 дол. США.
Більш того, розписка не містить посилань на договір на поставку медичних виробів №24/031,відсутні найменування юридичних осіб (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕНІАН ФУДС ГРУП" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА"), а також строків повернення зазначеної у розписці суми грошових коштів.
Позивач зазначає, що попередня оплата у сумі 100000,00 дол. США була передана відповідачу 24.03.2020, однак, судом встановлено, що датою розписки зазначено "24.03.01", у той час як згідно із відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕНІАН ФУДС ГРУП" зареєстроване 04.12.2018, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА" - 22.10.2009, що підтверджує неможливість складення наданої позивачем у матеріали справи розписки між зазначеними юридичними особами.
Судом враховано правові позиції Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, наведені у постановах від 11 червня 2021 року по справі №753/11670/17, від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц, згідно із якими, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
З урахуванням наведеного, з огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності у розписці посилань на договір, найменувань сторін договору, строків повернення зазначеної у розписці суми грошових коштів, враховуючи відомості щодо дати розписки, суд дійшов висновку, що зміст наданої позивачем у матеріали справи розписки є суперечливим та не підтверджує факту отримання відповідачем попередньої оплати за договором на поставку медичних виробів №24/031.
Окрім того, за умовами договору сторонами погоджено, що перерахування позивачем грошових коштів по договору здійснюється на розрахунковий рахунок відповідача. Втім, матеріали справи не містять доказів перерахування позивачем 100000,00 дол. США на розрахунковий рахунок відповідача.
Згідно до пунктів 6, 7 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 29 грудня 2017 року №148 (станом на 24.03.2020 - дата яку позивач визначає як дату передання відповідачу попередньої оплати) суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень включно.
Суб'єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із поточних рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов'язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб'єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою:
1) із суб'єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п'ятдесяти тисяч) гривень уключно.
Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством України порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку;
2) між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 (п'ятдесяти тисяч) гривень уключно.
Платежі на суму, яка перевищує 50 000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).
Оскільки, сума за розпискою перевищувала визначені пунктами 6, 7 розділу ІІ Положення розміри платежів, то з урахуванням приписів цього Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні перерахування суми попередньої оплати повинна була здійснюватися лише в безготівковій формі та підтверджуватися відповідними банківськими розрахунковими документами. Відповідний порядок розрахунків між сторонами також визначений у договорі.
Однак, матеріали справи не містять доказів перерахування позивачем відповідачу суми попередньої оплати у порядку встановленому договором та Положенням.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Частиною 3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Приписами частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд зазначає, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених обставин є обов'язковим, оскільки такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження сплати безпосередньо позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА") та/або від імені позивача на користь відповідача грошових коштів на суму 100000,00 доларів США та перерахування вказаної суми на виконання договору на поставку медичних виробів №24/031.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами чинного процесуального законодавства, розглядаючи спір по суті та надаючи оцінку наявним у матеріалах доказам, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у випадку їх недоведеності позивачем належними та допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №917/1456/18).
За встановлених судом обставин, виходячи з підстав заявлених позивачем позовних вимог, дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 100000,00 доларів США.
З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛАНТА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕНІАН ФУДС ГРУП" попередньої оплати у сумі 100000,00 доларів США.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 03.06.2022.
Суддя С. О. Турчин