ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2022Справа № 910/1126/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України, м.Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Горобія Олександра Григоровича, м. Київ
про стягнення 650582,35 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Центр забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Горобія Олександра Григоровича про стягнення штрафних санкцій в розмірі 650 582,35 грн, з яких пеня на суму 630 520 грн та штраф на суму 20 062,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №241 від 26.04.2021 надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, в частині здійснення технічного обслуговування транспортних засобів у строки, що визначені умовами укладеного між сторонами правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1126/22; визнано справу малозначною; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 31.01.2022 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження не заперечив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03134, м.Київ, вул.Симиренка, буд.22 г, кв.192.
Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження було повернуто до Господарського суду міста Києва з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
26.04.2021 року між Центром забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Горобієм Олександром Григоровичем (виконавець) укладено договір надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобілів №241, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору надавати послуги з технічного обслуговування ремонту автомобілів згідно специфікації до договору, яка є невід'ємною частиною договору, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (СТО) за місцем розташування виконавця.
Згідно п. 5.4 договору №241 від 26.04.2021 виконавець на період надання послуг за цим договором приймає ТЗ (його складові) на відповідальне збереження про, що робиться відмітка в акті передачі - прийняття ТЗ.
Вартість виконання послуг складає 709 740 грн без податку на додану вартість (п.3.1 договору №241 від 26.04.2021).
Згідно п.5.7 договору №241 від 26.04.2021 виконання послуг в обсязі визначеному в наряд-замовленні, здійснюється протягом дії договору у наряд-замовленні, але не більше 10 денного терміну з моменту доставки транспортного засобу на СТО виконавця.
У п.5.5 договору №241 від 26.04.2021 вказано, що виконавець визначає строк виконання робіт та дату їх завершення, яка зазначається в наряді-замовленні. Строк виконання робіт визначається в залежності від обсягу та складності робіт згідно технологічного процесу. Про продовження строку виконання робіт виконавець зобов'язаний засобами телефонного зв'язку повідомити замовника за 3 дні до їх завершення. Про продовження строку робіться відмітка в наряді-замовленні.
Приймання наданих послуг здійснюється шляхом передачі даних послуг виконавцем представнику замовника та оформлюється актом надання послуг (п.5.8 договору №241 від 26.04.2021).
У п.7.2 договору №241 від 26.04.2021 вказано, що за порушення строків, визначених нарядом-замовленням, п.5.5 цього договору, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 1% від ціни договору (п.3.1) за кожен день прострочення їх виконання, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7%.
Суд звертає увагу, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.
Слід зауважити, що на теперішній час договір №241 від 26.04.2021 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №241 від 26.04.2021 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
У специфікації до договору №241 від 26.04.2021 сторонами було визнано перелік послуг з ремонту чотирьох транспортних засобів та їх вартість.
Як свідчать матеріали справи, за наслідками виконання умов договору контрагентами було складено та підписано акти приймання-передачі наданих послуг №260401 від 28.04.2021 на суму 234 277,20 грн (Chevrolet Tahoe) та №200502 від 26.05.2021 на суму 279563 грн (№241 від 26.04.2021).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що за актами передання-приймання дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту № 216 від 07.05.2021 року, №220 від 17.05.2021 року позивач передав відповідачу два легкових автомобіля Chevrolet Suburban для технічного обслуговування за адресою: м. Київ, вул. Радищева, 10.
Проте, зі змісту позову вбачається, що послуги з ремонту вказаних колісних транспортних засобів надано не було у строки, що визначені умовами договору, що і стало підставою для нарахування за періоди з 18.05.2021 по 28.12.2021 та з 28.05.2021 по 28.12.2021 штрафних санкцій на підставі п.7.2 договору №241 від 26.04.2021 й звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи доводи позивача та представлені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України до Фізичної особи-підприємця Горобія Олександра Григоровича про стягнення штрафних санкцій в розмірі 650 582,35 грн, з яких пеня на суму 630 520 грн та штраф на суму 20 062,70 грн. При цьому, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У п.7.2 договору №241 від 26.04.2021 вказано, що за порушення строків, визначених нарядом-замовленням, п.5.5 цього договору, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 1% від ціни договору (п.3.1) за кожен день прострочення їх виконання, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7%.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій за не своєчасне надання послуг, повинно бути доведено обставини виникнення між сторонами господарських правовідносин, наявність у відповідача обов'язку надати послуги у певний строк, який фактично було порушено.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вказувалось вище, згідно п.5.7 договору №241 від 26.04.2021 виконання послуг в обсязі визначеному в наряд-замовленні, здійснюється протягом дії договору у наряд-замовленні, але не більше 10 денного терміну з моменту доставки транспортного засобу на СТО виконавця.
У п.5.5 договору №241 від 26.04.2021 вказано, що виконавець визначає строк виконання робіт та дату їх завершення, яка зазначається в наряді-замовленні. Строк виконання робіт визначається в залежності від обсягу та складності робіт згідно технологічного процесу. Про продовження строку виконання робіт виконавець зобов'язаний засобами телефонного зв'язку повідомити замовника за 3 дні до їх завершення. Про продовження строку робіться відмітка в наряді-замовленні.
Судом було встановлено, що за актами передання-приймання дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту № 216 від 07.05.2021 року, №220 від 17.05.2021 року позивач передав відповідачу два легкових автомобіля Chevrolet Suburban для технічного обслуговування за адресою: м. Київ, вул. Радищева, 10.
Отже, виходячи з умов договору, суд дійшов висновку, що виконання ремонтних робіт щодо транспортних засобів, які було передано за актами № 216 від 07.05.2021 року, №220 від 17.05.2021, настав. Щодо першого акту кінцевим строком виконання ремонтних робіт було 17.05.2021, а щодо акту №220 від 17.05.2021 - 27.05.2021.
Проте, як вказувалось вище, за поясненнями позивача, відповідачем не здійснено ремонт транспортних засобів, які було передано згідно актів № 216 від 07.05.2021 року, №220 від 17.05.2021.
Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проте, вступереч наведеного, відповідачем обставин, які повідомлено позивачем, не спростовано, доказів виконання своїх обов'язків з проведення ремонту транспортних засобів, які було передано згідно актів № 216 від 07.05.2021 року, №220 від 17.05.2021, не надано.
Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення строків надання послуг.
Щодо визначеного позивачем періоду нарахування пені суд зазначає таке.
Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Як свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/14130/21 за позовом Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України до Фізичної особи-підприємця Горобій Олександра Григоровича про стягнення 594 511,66 грн.
Рішенням від 17.11.2021 Господарського суду міста Києва по справі №910/14130/21 позовні вимоги задоволено повністю. На виконання вказаного судового рішення було видано наказ.
Наразі, суд зазначає, що обставини, які встановлено у судовому рішенні від 17.11.2021 Господарського суду міста Києва по справі №910/14130/21 мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
У рішення від 17.11.2021 Господарського суду міста Києва по справі №910/14130/21 встановлено, що 12.06.2021 року у приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Радищева, 10 сталася пожежа, в результаті якої обидва передані за актами № 216 від 07.05.2021 року, №220 від 17.05.2021 автомобілі згоріли, що підтверджується актом про пожежу від 12.06.2021 року, складеного інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів цивільного захисту Солом'янського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві.
Відповідно до акту про пожежу від 12.06.2021 року, звіту про причину виникнення пожежі ймовірною причиною пожежі є занесення стороннього джерела запалювання.
Суд звертає увагу позивача на те, що згідно ст.607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Отже, оскільки транспортні засоби, ремонт яких зобов'язаний був здійснити відповідач, було знищено пожежею 12.06.2021, відповідний обов'язок припинився у зв'язку із неможливістю його виконання.
За таких обставин, з огляду на викладене вище, суд вважає правомірним застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення строків надання послуг лише до 12.06.2021.
Отже, з урахуванням вищенаведеного позовні вимоги Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України до Фізичної особи-підприємця Горобія Олександра Григоровича в частині стягнення пені на суму 630 520 грн підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 57 321,92 грн.
Одночасно, вимоги про стягнення штрафу на суму 20 062,70 грн підлягають залишенню судом без задоволення, виходячи з того, що період прострочення виконання зобов'язання, тобто з 17.05.2021, або з 27.05.2021 до дати знищення транспортних засобів (12.06.2021) становить менш як 30 днів.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Горобія Олександра Григоровича про стягнення штрафних санкцій в розмірі 650 582,35 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Горобія Олександра Григоровича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних сил України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 24978319) пеню в сумі 57 321,92 грн та судовий збір в сумі 859,83 грн.
3. Відмовити в задоволенні позовних в частині стягнення штрафних санкцій на суму 593 260,43
4. Судовий збір в сумі 872,04 грн залишити за позивачем.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 02.06.2022.
Суддя В.В. Князьков