ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2022Справа № 910/16220/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: Міністерства оборони України
до Акціонерного товариства "РВС Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніформ Плюс"
про стягнення 238 650,00 грн.
Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "РВС Банк" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 238 650,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокуратура посилається на те, що відповідачем порушено умови банківської гарантії № 1080-19Г від 28.02.2019 в частині сплати повної суми гарантії забезпечення виконання зобов'язання у розмірі 238 650,00 грн., у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніформ Плюс" зобов'язань за Договором про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/59 від 05.03.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/16220/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). На підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніформ Плюс".
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/16220/21 позивач, відповідач та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.
20.10.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази направлення на адресу третьої особи копії позову та доданих до нього матеріалів.
26.10.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що умовами гарантії передбачено невиконання принципалом всіх умов поставки щодо асортименту, кількості, якості та строку як гарантійний випадок, а оскільки принципалом порушено виключно строк поставки товару, то це не є гарантійним випадком. З цих підстав просив суд у позові відмовити.
12.11.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач аргументи відповідача не визнає та зазначає, що порушення принципалом умов договору поставки, на виконання якого було видано гарантію, встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а відтак відповідач зобов'язаний виконати умови гарантії. З цих підстав просив позов задовольнити.
Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін та третьої особи на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
28.02.2019 Акціонерним товариством "РВС Банк" (Гарант) видано банківську гарантію № 1080-19Г, згідно з якою Гарант безвідклично та безумовно зобов'язується виплатити Міністерству оборони України (Бенеціфіар) 238 650,00 грн. після одержання письмової вимоги Бенефіціара, в якій стверджується про те, що Приинципал - Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІФОРМ ПЛЮС" не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов'язання щодо асортименту, якості, кількості, строків постачання товару відповідно до Договору.
05.03.2019 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІФОРМ ПЛЮС" (постачальник) укладено договір № 286/3/19/59 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язався у 2019 році поставити замовнику вироби домашнього текстилю (3950000-0) (Ковдра напіввовняна (для санаторно-курортних установ, казарм та казарм поліпшеного типу Збройних Сил України), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки, що вказані в Договорі.
В порушення вимог Договору постачальник виконав свої зобов'язання з простроченням строку поставки товару, що підтверджується актами приймального контролю товару за якістю № 1/1 від 14.11.2019, № 2 від 27.11.2019, оголошень № 1 від 05.11.2019, № 2 від 19.11.2019.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2020, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 по справі № 927/297/20 встановлено порушення ТОВ "УНІФОРМ ПЛЮС" строків поставки товару за Договором № 286/3/19/59 від 05.03.2019.
Бенефіціар, у зв'язку із порушенням ТОВ "УНІФОРМ ПЛЮС" умов Договору 286/3/19/59 від 05.03.2019, забезпеченого гарантією, направив на адресу Гаранта письмову вимогу № 286/8/7458 від 02.12.2019 про сплату грошового забезпечення в розмірі 238 650,00 грн.
18.12.2019 Гарант відмовив Бенефіціару листом № 1578/19-БТ у розгляді вказаної вимогу у зв'язку з невідповідністю вимоги умовам Гарантії.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі банківської гарантії. Особливості регулювання цих правовідносин визначено параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України, положеннями глави 22 Господарського кодексу України, Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, Уніфікованими правилами міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Водночас ст. 546 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов'язання.
Зокрема, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Положенням "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (п. 2 Глави 4 розділу II) визначено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Згідно ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Положеннями ч. 2, 4 ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта в межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Відповідно до умов банківської гарантії, відповідач безвідклично та безумовно зобов'язується виплатити Міністерству оборони України 238 650,00 грн. після одержання письмової вимоги Бенефіціара, в якій стверджується про те, що Приинципал - Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІФОРМ ПЛЮС" не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов'язання щодо асортименту, якості, кількості, строків постачання товару відповідно до Договору.
За умовами ч. 2 ст. 564 Цивільного кодексу України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Оскільки, Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІФОРМ ПЛЮС" порушено зобов'язання за договором поставки в частині строків поставки товару, Міністерство оборони України набуло право отримати кошти від відповідача в розмірі суми банківської гарантії від 28.02.2019 року № 1080-19Г.
Судом встановлено, що Банк отримав від Міністерства оборони України вимогу № 286/8/7458 від 02.12.2019 про сплату грошового забезпечення в розмірі 238 650,00 грн.
Факт отримання відповідачем вказаної вимоги визнаний ним у поданому відзиві на позовну заяву.
При цьому, листом № 1578/19-БТ від 18.12.2019 відповідачем було повідомлено позивача про неможливість задоволення направленої вимоги.
Суд не погоджується із твердженням відповідача, що умови банківської гарантії передбачаються настання всіх перелічених порушень умов договору для оцінки такого порушення як гарантійний випадок. Суд зазначає, що перелік порушень умов договору, що є гарантійним випадком, перелічені через кому, а тому мають сприйматися як окремі види порушень: щодо асортименту, щодо кількості, щодо якості та щодо строків. Судом достовірно встановлено, що принципалом було порушено строки виконання своїх зобов'язань за договором поставки, а відтак відповідне порушення має розглядатись саме як гарантійний випадок.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів за банківською гарантією.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобов'язання щодо своєчасної сплати суми банківської гарантії, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 238 650,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Акціонерного товариства "РВС Банк" про стягнення 238 650,00 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, ідентифікаційний код 39849797) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. -т Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) суму банківської гарантії в розмірі 238 650 (двісті тридцять вісім тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
3.Стягнути з Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58, ідентифікаційний код 39849797) на користь Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8-А; ідентифікаційний код 38347014) суму судового збору в розмірі 3 579 (три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 75 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.06.2022.
Суддя С. В. Стасюк