вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"31" травня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/574/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.
розглянувши скаргу представника фізичної особи - підприємця Стан Надії Михайлівни, м. Тячів (вх. №02.3.1-02/8762/21 від 01.12.2021) на дії державного виконавця
У межах справи №907/574/20
за позовом фізичної особи - підприємця Стан Надії Михайлівни, м. Тячів
до фізичної особи - підприємця Довжанин Ніни Іванівни, м. Хуст
про стягнення суми 13500,00 грн.
Представники сторін: не викликались
Позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення суми 13 500,00грн. на відшкодування фактично зроблених витрат, понесених у зв'язку з вчиненням дій в майнових інтересах, а також зобов'язання відповідача вивезти за власний рахунок майно, залишене нею в орендованому приміщенні згідно з актом опису майна від 01.02.2020 шляхом фактичного його одержання за актом приймання-передачі, покликаючись на порушення вимог чинного законодавства.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2020 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Довжанин Ніни Іванівни на користь Фізичної особи-підприємця Стан Надії Михайлівни суму 13 500, 00 грн. на відшкодування фактично зроблених витрат. Зобов'язано фізичну особу-підприємця Довжанин Ніну Іванівну ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) вивезти за власний рахунок майно, залишене нею в орендованому приміщенні згідно з актом опису майна від 01.02.2020р. шляхом фактичного його одержання за актом приймання-передачі та вирішено Стягнути з фізичної особи-підприємця Довжанин Ніни Іванівни на користь Фізичної особи-підприємця Стан Надії Михайлівни суму 4204,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На виконання вказаного рішення 31.08.2021 Господарським судом Закарпатської області видано відповідні накази.
01.12.2021 на адресу суду від представника фізичної особи - підприємця Стан Надії Михайлівни, м. Тячів (вх. №02.3.1-02/8762/21 від 01.12.2021) надійшла скарга на дії державного виконавця.
Ухвалою суду від 02.12.2021 р. розгляд скарги представника фізичної особи - підприємця Стан Надії Михайлівни, м. Тячів (вх. №02.3.1-02/8762/21 від 01.12.2021) на дії державного виконавця призначено на 20 грудня 2021 р.
Ухвалою суду від 20.12.2021 р. розгляд скарги відкладено на 20.01.2022 р.
Ухвалою суду від 20.01.2022 р. розгляд скарги відкладено на 08.02.2022 р.
Ухвалою суду від 08.02.2022 р. розгляд скарги відкладено на 02.03.2022 р.
Ухвалою суду від 02.03.2022 р. розгляд скарги відкладено.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.04.2022 р. розгляд скарги представника фізичної особи - підприємця Стан Надії Михайлівни, м. Тячів (вх. №02.3.1-02/8762/21 від 01.12.2021) на дії державного виконавця вирішено здійснити в порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Надано учасникам справи строк до 20.05.2022 для подання письмових пояснень і заперечень щодо скарги у справі № 907/574/20.
В обґрунтування своїх вимог скаржник вказує на те, що у процесі здійснення виконавчих дій державним виконавцем Юришинець В.М було складено акт державного виконавця від 10.11.2021 р., в якому крім іншого, було зазначено, що «мною на місці за адресою м. Тячів, вул. Лазівська, 2, було передано майно в пошкодженому стані згідно акту комісійної передачі на зберігання від 01.02.2020 р. Відсутній металевий стілець барний та не в повному обсязі двосторонній та односторонній секції стелажів, вісім секцій односторонній - 17 шт., вісім секцій двосторонній - 13 шт.»
Скаржник вважає, що Акт державного виконавця Юришинець В.М. від 10.11.2021 року в частині встановлення стану предметів та їх кількості є протиправним та підлягає скасуванню.
Так, за доводами скаржника положення ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 22,23 Інструкції підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Водночас, приписами ЗУ «Про виконавче провадження» та чинною Інструкцією не передбачено повноваження виконавця зазначати стан предметів та давати власну оцінку предметам, що підлягають передачі, при цьому резолютивна частина рішення суду теж такої вказівки не містить.
Скаржник стверджує, що наведені обставини в сукупності свідчать про те, що спірний акт є протиправним (неправомірним) та підлягає скасуванню у встановленому законом порядку.
Боржник у поданих письмових поясненнях, проти задоволення скарги заперечує та зокрема вказує на те, що при отриманні ОСОБА_1 майна від зберігача, за участю державного виконавця, тобто при виконанні виконавчого провадження по Рішенню Господарського суду Закарпатської області, виявилося, що майно, яке отримано від зберігача, практично знищено, і взагалі не придатне до використання. Тому, за доводами боржника, державний виконавець зобов'язаний був зазначити стан майна.
Державним виконавцем Юришинець В.М. у поданому відзиві на скаргу проти задоволення скарги заперечує в повному обсязі.
Зокрема зазначає, що 10.11.2021 року, Головним державним виконавцем Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Юришинець Валерієм Миколайовичем, складено Акт державного виконавця, згідно якого майно було передано Довжанин Ніні Іванівні. Перелік переданого майна зазначено в Акті. В присутності вищевказаних осіб, а саме Стан П.І. та Пазина О.В. було виконано Рішення суду, а також складено Акт державного виконавця. 23.11.2021 року, на підставі повного виконання судового Наказу, Головним державним виконавцем Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Юришинець Валерієм Миколайовичем, було закінчено виконавче провадження №67331961, про що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 23.11.2021 р.
Разом з тим, державний виконавець звертає увагу на те, що в акті комісійної передачі на зберігання майна, який було складено 01.02.2020 року, а також в Судовому наказі, не було зазначено, що майно пошкоджено, а отже, майно повинно було зберігатися в цілісному стані.
Водночас, при передачі майна Довжанин Ніні Іванівні, 10.11.2021 року, практично все майно знаходилося в розібраному виді, відламані деякі предмети з частини майна. А тому, державний виконавець зобов'язаний був зазначити стан майна, яке передавалося.
За ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
З даних скарги вбачається, що строки оскарження заявником не пропущені.
Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За умовами частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтею 3 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За приписами ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Господарського суду від 31.08.2021р. було зобов'язано ФОП Довжанин Ніну Іванівну вивезти за власний рахунок майно, залишене нею в орендованому приміщенні згідно з актом опису майна від 01.02.2020 року шляхом фактичного його одержання за актом приймання-передачі.
10.11.2021 року, Головним державним виконавцем Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ ) Юришинець Валерієм Миколайовичем, складено Акт державного виконавця, згідно якого майно було передано Довжанин Ніні Іванівні. Перелік переданого майна з зазначенням його стану висвітлено в Акті.
За доводами скаржника Акт державного виконавця Юришинець В.М. від 10.11.2021 року в частині встановлення стану предметів та їх кількості є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ч.1 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.
Разом з тим, приписи ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, зокрема, що виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.
Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні від 17.05.2005 р. по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Як встановлено судом, 23.11.2021 року, на підставі повного виконання судового Наказу, Головним державним виконавцем Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Юришинець Валерієм Миколайовичем, було закінчено виконавче провадження №67331961, про що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 23.11.2021 р.
Судом встановлено, що при виконанні рішення суду державним виконавцем, складено Акт державного виконавця, з зазначенням в ньому стану майна та здійснено інші необхідні дії на виконання рішення, вказані дії здійснені в межах законодавчо визначених повноважень державного виконавця та не можуть розцінюватись як порушення Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на вищенаведене, твердження скаржника щодо наявності порушень Закону України «Про виконавче провадження», судом не беруться до уваги, оскільки такі спростовуються наведеними вище висновками суду та нормами законодавства.
При цьому, з огляду на викладені висновки суду, судження скаржника, щодо порушення його прав внаслідок зазначення стану майна в Акті, суд вважає необґрунтованим та таким, що не відповідають обставинам справи, та не підтверджують доводи позивача про те, що державним виконавцем вчинено дії з порушенням положень вимог Закону.
У відповідності до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Приписами частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця при виконанні рішення суду у справі №907/574/20 здійснені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, без порушення прав скаржника.
Керуючись ст. 234, 342 та 343 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", Господарський суд Закарпатської області, -
У задоволенні скарги представника фізичної особи - підприємця Стан Надії Михайлівни, м. Тячів (вх. №02.3.1-02/8762/21 від 01.12.2021) на дії державного виконавця відмовити.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://zk.arbitr.gov.ua/sud5008/gromadyanam/csz/.
Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала підписана 02.06.2022. Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Ремецькі О.Ф.