Дата документу 31.05.2022
Справа № 334/265/22
Провадження № 2/334/1546/22
заочне
31 травня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Кузьменко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного 21.04.2006 року, зареєстрованого у Запорізькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис 251. Зазначила також, що від шлюбу з відповідачем дітей не мають, проте відповідач, є громадянином Республіки Польща та на час звернення до суду, його місце проживання їй не відоме.
В обґрунтування позову вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося у зв'язку із відсутністю взаємоповаги, різні погляди на життя, втрату почуття прихильності, що в результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Позивач вважає, що їх сім'я розпалася, подальше перебування у шлюбі є недоцільним, на примирення не згодна.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, звернулась до суду з заявою, в якій вона просить розглядати справу за її відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленою про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог ч. 6, 11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим суд відповідно до вимог ч.2 ст. 247, ч.1 ст. 280 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу в порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що сторони у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Республіки Польща, перебувають у шлюбі, який було укладено 21.04.2006 року та зареєстровано у Запорізькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис 251.
Згідно п. 2 ст. 26 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою ВР № 3941-ХІІ від 04.02.94, якщо в момент порушення справи один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - громадянином іншої Договірної Сторони, розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, орган якої порушив справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право», шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу щодо підстав недійсності шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином (ст. 60 закону).
Згідно ст. 63 Закону, припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Тому, у разі якщо подружжя є громадянами однієї держави, їх спільним особистим законом вважається право такої держави. Якщо ж подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України.
Оскільки сторони є громадянами різних держав, то кожен із них має власний особистий закон. Отже, сторони, як подружжя, не мають спільного особистого закону.
При цьому, країною їх останнього спільного місця проживання є Україна.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом», п.3 - підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається у попередньому засіданні відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно до якої суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо на території України відповідач у справі має місце проживання.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Подружжя після реєстрації шлюбу проживали за зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 , згідно відомостей Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, правові наслідки шлюбу, укладеного між позивачем та відповідачем, та правові наслідки його припинення, визначаються правом України як держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Статтею 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушувати до припинення шлюбних відносин, примушувати до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення (ст. 112 СК України).
Згідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що причиною припинення шлюбних відносин подружжя є непорозуміння, відсутність дружніх стосунків між подружжям.
Позивач наполягає на розірванні шлюбу, що відповідає дійсній його волі.
Як зазначив позивач у позові, і що не було спростовано відповідачем, сімейні стосунки між подружжям припинені, подружжя проживає окремо один від одного, спільне господарство ними не ведеться, примирення небажане та неможливе, на теперішній час шлюб має лише формальний характер, отже його збереження суперечитиме інтересам подружжя.
За таких обставин суд вважає, що позовна заява обґрунтована та така, що відповідає вимогам закону та інтересам подружжя, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 206, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянкою України, зареєстрованою та проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Республіки Польща, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 21.04.2006 року у Запорізькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис 251 від 21.04.2006 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Турбіна Т. Ф.