Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2132/22
02.06.2022 м.Виноградів
Виноградівський районний суду Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пийтерфолвівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на нерухоме майно та спадкові права,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Пийтерфолвівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на нерухоме майно та спадкові права.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 . Після його смерті залишилася спадщина, а саме: дві земельні ділянки площами 3 га та 2 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що належали спадкодавцю на праві постійного користування та житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . За прийняттям спадщини позивачка звернулася до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В.. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та майнові права, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовлено. За таких обставин позивачка змушена звернутися до суду із даним позовом про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом.
Позивачка в підготовче судове засідання не з'явилися, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, згідно якої вимоги позивачки визнає повністю та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в судове засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть.
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14.09.2006.
За час свого життя чоловік позивачки заповіт не залишив.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою АДРЕСА_1 , на який не виготовлено правовстановлюючі документи; дві земельні ділянки площами 3 га та 2 га для ведення селянського (фермерського) господарства, які належали спадкодавцю на праві постійного користування на підставі державних актів на право постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства серії ЗК №003-000370 від 12.05.1997 року за №321, серії ЗК №003-00059 від 09.06.1994 року за №19.
На день смерті спадкодавця з ним у будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала дружина - позивачка по справі ОСОБА_1 , що стверджується довідкою Пийтерфолвівської сільської ради № 02-09/473 від 19.05.2022.
Суд констатує, що позивачка після смерті свого чоловіка відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, як спадкоємець за законом першої черги спадщину прийняла, оскільки на день смерті спадкодавця була зареєстрована та проживала з ним у спадковому будинку.
Крім позивачки інших спадкоємців немає.
Спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку немає.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
В зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивачка звернулася до державного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В., де їй надано лист-відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стверджується листом державного нотаріуса за № 102/01-16 від 24.05.2022.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок та довідки КП «Виноградівського РБТІ» 13.04.2022 року №246 житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 будівництвом завершений. Рік будівництва будинку 1990.
Загальна корисна площа житлового будинку становить 180,8 кв. м, в тому числі житлова 100,0 кв. м.
Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 р. правовстановлюючі документи на житловий будинок не оформлені.
Згідно довідки Пийтерфолвівської сільської ради № 03-09/301 від 25.03.2022, житловий будинок в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 141 Земельного кодексу України не передбачає припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Право користування земельною ділянкою на підставі державного акту на право користування землею не є особистим немайновим правом, що не підлягає спадкуванню згідно з приписами ст.1219 ЦК України.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати ВС від 23.06.2020 року у справі №179/1043/16-ц, можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою забезпечує сталість цивільного обороту й уникнення ситуацій, за яких можливий необгрунтований перерозподіл земельних ділянок і прав на них. Інститут постійного користування земельною ділянкою передбачає можливість користування земельною ділянкою без обмеження будь-яким строком і відповідні майнові права можуть бути об'єктом спадкування.
Право постійного користування земельною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1225, 1261, 1268 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- право постійного користування земельною ділянкою площею 3,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства серії ЗК №003-000370 від 12.05.1997 року за №321;
- право постійного користування земельною ділянкою площею 2,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства серії ЗК №003-00059 від 09.06.1994 року за №1;
- право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
ГоловуючийТ. Ю. Левко