Справа № 297/1066/21
16 травня 2022 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Мартинишин О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданніцивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 , орган опіки і піклування Великоберезької об'єднаної територіальної громади про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення осіб,
06 травня 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до Берегівського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № MKD7GA0000000004 від 26.02.2008 року, в розмірі 45277,79 доларів США, з яких: 15016,52 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 10418,24 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 432,90 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, звернути стягнення на житловий будинок садибного типу загальною площею 48,30, житлова площа 34,10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, позивач просить виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № MKD7GA0000000004 від 26.02.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 29575 доларів США, із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.02.2023 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.
У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 26.03.2021 року має заборгованість 45277,79 доларів США, з яких: 15016,52 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 10418,24 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 432,90 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 19410,13 доларів США - пеня за несвоєчасність зобов'язань за договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і відповідач 26.02.2008 року уклали договір іпотеки №MKD7GA0000000004. Згідно з яким, відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу загальною площею 48,30, житлова площа - 34,10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину. Обумовлена сторонами договору іпотеки, ціна предмету іпотеки дорівнює 181800,00 гривень.
Договором іпотеки, укладеним між позивачем та відповідачем передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не давав своєї згоди на реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та ст. 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватися на підставі рішення суду. З метою досудового врегулювання спірних правовідносин, позивачем на адресу відповідача була направлена письмова вимога про добровільне звільнення будинку, яка була проігнорована.
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В самій позовній заяві та додатково поданій заяві просив провести розгляд справи за його відсутності, щодо винесення заочного рішення не заперечив (а.с. 3, 66).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про місце, дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив щодо позову не подала, причини неявки не повідомила (а.с. 46, 49, 53, 105).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи органу опіки і піклування Великоберезької об'єднаної територіальної громади в судове засідання не з'явився. При цьому, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та відповідь щодо неможливості надання висновку щодо розв'язання спору. Крім цього, долучив копії фотознімків та акт обстеження умов проживання (а.с. 87-92).
В межах вимог ст. 280 ЦПК України, суд у даній справі на підставі наявних у ній документів ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Позаяк, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин і без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечив проти такого вирішення справи.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.05.2021 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого засідання (а.с. 44-45).
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 06.08.2021 року клопотання представника позивача адвоката Єрмолова Є.М. про витребування доказів задоволено та витребувано із відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Закарпатській області довідку про склад сім'ї та реєстрацію осіб у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 58-59).
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 05.10.2021 року судом витребувано Великоберезької громади довідку про склад сім'ї та реєстрацію осіб у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 70-71).
Крім цього, 12 листопада 2021 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області залучено до участі у вказаній справі третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача орган опіки і піклування Великоберезької об'єднаної територіальної громади та зобов'язано подати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору (а.с. 77-78).
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 94-96).
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 2 статті 638 ЦК України, передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Судом встановлено, що 26.02.2008 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №MKD7GA0000000004. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 29575 доларів США, із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.02.2023 року (а.с. 15-18).
Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на встановлених умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором станом на 26.03.2021 року становить 45277,79 доларів США, з яких: 15016,52 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 10418,24 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 432,90 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 19410,13 доларів США - пеня за несвоєчасність зобов'язань за договором (а.с. 7-10).
Частиною 1 статті 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 26.02.2008 року уклали договір іпотеки №MKD7GA0000000004. Згідно з яким, ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу загальною площею 48,30, житлова площа - 34,10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить останній на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину. Даним договором іпотеки обумовлена ціна предмету іпотеки, яка дорівнює 181800,00 гривень (а.с. 23-25).
У статті 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено главою 49 "Забезпечення виконання зобов'язання" ЦК України та Законом України "Про іпотеку".
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якого є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотеко держателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку", частиною третьою якої, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України "Про іпотеку").
При вирішенні питання щодо надання мешканцям житлового приміщення, з якого вони підлягають виселенню, важливо встановити факт придбання житла за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
У рішенні від 07 липня 2011 року у справі "Сєрков проти України" (заява N 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію "законів".
Таким законом є стаття 109 ЖК Української РСР, яка закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.
У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Законом України від 22 вересня 2011 року N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" внесено зміни до статті 109 ЖК Української РСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", так і норма статті 109 ЖК Української РСР.
Відповідно до частини першої статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Аналіз норм глави 26 ЦК України дає підстави для висновку, що частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об'єктом цивільних прав, оскільки частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна.
Враховуючи норми статті 109 ЖК Української РСР та статті 379 ЦК України, у поєднанні із главою 26 ЦК України, виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти.
У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об'єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 12 квітня 2021 року у справі №310/2950/18, провадження N 61-16820сво19.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 липня 2021 року у справі №127/5872/14, провадження № 61-2561св20.
Згідно п. 8.1 кредитного договору №MKD7GA0000000004 від 26.02.2008 року банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 26.02.2008 року по 26.02.2023 року включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 29575,00 доларів США на наступні цілі: у розмірі 25000,00 доларів США - на споживчі цілі, а також у розмірі 4575,00 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених даним договором.
При цьому, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 26.02.2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів того, що житловий будинок, який є предметом іпотеки, був придбаний за кредитні кошти, надані за умовами Кредитного договору №MKD7GA0000000004 від 26.02.2008 року.
Пунктом 24 розділу 3 договору іпотеки передбачено, що у випадку порушення Кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцями іпотекодержатель направляє іпотекодавцям та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частиною 1 статті 33 вказаного закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку», визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Так, 29.03.2021 року позивачем було надіслано позичальнику ОСОБА_2 та іпотекодавцю ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцяти денний строк з дня отримання вимоги. У разі невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання банк вимагає добровільно звільнити нерухоме майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-14).
Разом з цим, позичальник добровільно не виконав вищевказані вимоги банку, тобто порушив своє зобов'язання.
Із витребуваної судом довідки Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 19.10.2021 року про склад сім'ї та реєстрацію осіб у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що в такому значаться зареєстрованими, але фактично не проживають: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 74).
На виконання ухвали суду щодо надання висновку для розв'язання спору, третьою особою надано відповідь щодо неможливості надання висновку щодо розв'язання спору. Крім цього, долучено копії фотознімків та акт обстеження умов проживання, згідно якого встановлено, що будинок за АДРЕСА_1 знаходиться у незадовільних умовах, а саме в аварійному стані, без вікон, дверей та меблів, в приміщенні ніхто не живе більше 10 років (а.с. 91).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 та ч.ч. 3, 4 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав згідно кредитного договору кредит, однак вчасно не здійснював платежів для погашення суми заборгованості по кредиту, чим порушив взяті на себе зобов'язання. При цьому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки із відповідачкою ОСОБА_1 ..
Разом з тим, незважаючи на вимогу банку щодо добровільного погашення заборгованості, умови кредитного договору так і не були виконані.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає до часткового задоволення. Зокрема, враховуючи, що позивачем не доведено факт придбання житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, за рахунок кредитних коштів, тому в частині задоволення вимоги виселення зареєстрованих у ньому осіб слід відмовити.
Судові витрати в сумі 18989,51 гривень по справі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 26, 207, 379, 526, 575, 610, 634, 638, 639, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 7, 33, 35, 39,40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК УРСР, суд -
Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Берегівським РВ УМВС України в Закарпатській області 08.12.2006 року), треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), орган опіки і піклування Великоберезької об'єднаної територіальної громади (с. Великі Береги, вул. ІІ Ракоці Ференца, 78, Берегівського району, Закарпатської області) про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення осіб - задовольнити частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № MKD7GA0000000004 від 26.02.2008 року, в розмірі 45277,79 доларів США, з яких: 15016,52 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 10418,24 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 432,90 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом - звернути стягнення на житловий будинок садибного типу загальною площею 48,30, житлова площа 34,10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судові витрати в розмірі 18989 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 51 копійку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН