03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 761/1395/21 Головуючий у суді першої інстанції - Пономаренко Н.В.
Номер провадження № 22-ц/824/2016/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
01 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесі Євгенівни про визнання дій протиправними, визнання недійсної довідки та скасування постанови, стягувач: ОСОБА_2 , -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Шевченківського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. та просив суд:
- визнати протиправними дії Головного державного виконавця Шевченківського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. щодо складання Довідки-розрахунку № 3680089/12 заборгованості з аліментів за період з 01 квітня 2007 року по 01 грудня 2020 року, а також прийняття Постанови від 01 грудня 2020 року у ВП № 3680089 про накладення на нього штрафу в розмірі 29 682,22 грн.;
- визнати недійсною Довідку-розрахунок № 3680089/12 заборгованості з аліментів за період: з 01 квітня 2007 року по 01 грудня 2020 року;
- скасувати Постанову від 01 грудня 2020 року у ВП № 3680089 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 29 682,22 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 22 грудня 2020 року, рекомендованим листом № 0103276091771 ним був отриманий лист за вих. № б/н, датований 01 грудня 2020 року, з доданими до нього Довідкою-розрахунком № 3680089/12 заборгованості з аліментів за період з 01 квітня 2007 року по 01 грудня 2020 року, а також Постановою від 01 грудня 2020 року у ВП № 3680089 про накладення на нього штрафу в розмірі 29 682,22 грн., складеного/прийнятого Головним державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є.
Заявник вважає, що вказані Довідка-розрахунок та Постанова про накладення на нього штрафу є протиправними, оскільки в Довідці-розрахунку заборгованості з аліментів в таблиці про сплату аліментів у 2019 році, в стрічці за липень 2019 року зазначено, що ним було сплачено аліменти в сумі 3 227,62 грн, однак державний виконавець Мороз Л.Є. не відняла цю суму оплати від нарахованої суми аліментів до сплати, а вставила її як суму заборгованості за липень 2019 року. Таким чином, він вважає, що якнайменш, загальна сума заборгованості з аліментів, визначена зазначеною Довідкою, має бути зменшена на суму 3 227,62 грн.
ОСОБА_1 вказує, що з 01 вересня 2006 року він був працевлаштований на посаду менеджера ТОВ «Ольвія Електро» в м. Києві, де з нього вже цим підприємством, на виконання постанови суду про стягнення з нього аліментів, утримувалися аліменти з його заробітної плати та перераховувалися стягувачу ОСОБА_2 .
Так, заявник вказував, що згідно довідок про доходи та утримані з нього аліменти за 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 роки, ТОВ «Ольвія Електро» утримало з його заробітної плати аліменти на загальну суму 42 932,47 грн та станом на 01 січня 2014 року він повністю виконав свої зобов'язання зі сплати аліментів і будь-яка його заборгованість з їх сплати - відсутня.
Згодом, 12 травня 2014 року він звільнився з ТОВ «Ольвія Електро» та з 02 червня 2014 року по 19 липня 2019 року працював на посаді комерційного директора ТОВ «Ольвія Електра». В цей період підприємство також утримувало із його заробітної плати аліменти.
Натомість, державний виконавець при виявленні заборгованості, мав би повідомити про суму такої заборгованості стягувача і вже стягувач міг звернутись до суду до роботодавця боржника, який відраховував з його заробітної плати аліменти, але не перераховував їх на відповідний рахунок, щодо перерахування стягувачу відповідних сум аліментів. Однак, ні виконавець ні стягувач не скористались своїм правом.
Заявник вказував, що притягнення платника аліментів до відповідальності за п.14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у вигляді штрафу в розмірі 50 % від суми заборгованості зі сплати аліментів, у разі, якщо сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три роки, можливе лише якщо така заборгованість виникне за три роки після набрання чинності цим пунктом закону. Таким 3 річним терміном міг би бути період, починаючи з дня набрання чинності вказаним пунктом закону - 28 серпня 2018 року, та наприклад по 28 серпня 2021 року.
ОСОБА_1 наголошував, що наявна заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок обставин незалежних від нього і в цьому немає жодної його вини. Він періодично звертався з письмовими заявами до Шевченківського районного ВДВС у місті Києві з проханням визначити суму заборгованості зі сплати аліментів та надати йому реквізити для можливості їх оплати на рахунок ДВС. Однак, замість надання повної та своєчасної інформації про порядок сплати аліментів та реквізити для їх стати, державним виконавцем Мороз Л.Є. накладено на нього штраф в розмірі 29 682,22 грн, що на його думку свідчить про протиправність дій державного виконавця стосовно нього.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсною Довідку-розрахунок №3680089/12 заборгованості з аліментів за період з 01 квітня 2007 року по 01 грудня 2020 року, складену Головним державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. В задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на ті ж самі обставини та факти, що і в скарзі, а також повторно на невірність обрахованих у довідці сум аліментів, що були відраховані підприємством з заробітної плати апелянта, він вказує на помилковість відмови у скасуванні постанови про накладення штрафу, адже такий штраф на нього накладено саме на підставі оскаржуваної та в подальшому скасованої судом довідки.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що його скарга мала бути задоволена в повному обсязі, а тому просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині відмови визнання неправомірними дій державного виконавця Мороз Л.Є. щодо прийняття постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким визнати протиправними дії та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. від 01 грудня 2020 року у ВП №3680089 про накладення штрафу.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити, зазначивши що суд першої інстанції перевіряючи обґрунтованість поданої ним скарги дійшов висновку про доведеність скарги в частині визнання неправильним розрахунку, викладеного у довідці- розрахунку №3680089/12 заборгованості з аліментів за період з 01 квітня 2007 року по 01 грудня 2020 року, складеній Головним державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є., однак постанову про накладення штрафу, який нарахований саме на підставі вказаної довідки суд не скасував, що, на його думку, є неправильним.
Крім того, сума штрафу розрахована без врахуванням розмірів сплати по аліментам, які також не враховані у вище вказаній довідці розрахунку. Зокрема, в довідці розрахунку №3680089/12 заборгованості з аліментів за період з 01 квітня 2007 року по 01 грудня 2020 року зазначено, що ним як боржником взагалі не сплачувалися аліменти за період з серпня по грудень 2018 року і з врахуванням вказаного сума заборгованості склала 59364,43 грн. Потім державним виконавцем 03 березня 2021 року була виготовлена нова довідка-розрахунок №3680089/12 за період з 01 квітня 2007 року по 01 лютого 2021 року в якій сума заборгованості по аліментам була зазначена 50136,81 грн. В подальшому на підставі вказаної уточненої довідки державним виконавцем 03 березня 2021 року було винесено постанову про виправленні помилки у процесуальному документі, в якій розмір штрафу був зменшений з 29682,22 грн до 25068,41 грн виходячи з перерахунку заборгованості. Однак, і вказана сума штрафу та довідка-розрахунок №3680089/12 за період з 01 квітня 2007 року по 01 лютого 2021 року від 03 березня 2021 року є неправильною, оскільки в ній не зазначено суми аліментів, сплачені ним в період з серпня по грудень 2018 року в сумі 4628,75 грн, що підтверджується наявними в справі письмовими доказами.
Так, відповідно до платіжного доручення №1088 від 16 липня 2019 року ТОВ «Ольвія Електра» перерахувало 16 липня 2019 року аліменти на користь ОСОБА_2 за період з серпня 2018 року по червень 2019 року в загальному розмірі 10666, 25 грн. Разом із тим, виконавець в довідку розрахунок включила лише частину цієї суми в розмірі 6037,50 грн, вказавши проплати з січня по червень 2019 року по 1006,25 грн, однак суми аліментів з серпня по грудень 2018 року в розмірі 4628,75 грн в довідці розрахунку не відображені, що свідчить про невідповідність суми заборгованості, а відповідно і розміру штрафу.
У зв'язку з викладеним просив апеляційну скаргу задовольнити.
Інші учасники справи на апеляційний розгляд справи не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи апелянта, дослідивши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, щона виконання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист №2-6063 виданий 30 липня 2003 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу.
Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.С. підготовлено довідку-розрахунок заборгованості по аліментам за період з 01.04.2007 по 01.12.2020 №3680089/12 відповідно до якої заборгованість по аліментам станом на 01.12.2020 становить 59 364,43 грн.
01 грудня 2020 року Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.С. винесено постанову про накладення на боржника ОСОБА_1 , штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості 59 364,43 грн, що складає 29 682,22 грн з підстав наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.
03 березня 2021 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виготовлено нову (уточнюючу) довідку-розрахунку щодо заборгованість ОСОБА_1 по аліментам за період 01.04.2007 по 01.02.2021, відповідно до якої заборгованість по аліментам становила 50136,81 грн (а.с.13-135)
Постановою про виправлення помилки у процесуальному документів від 03.03.2021 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесею Євгенівною внесено виправлення до документа «Постанова про накладення штрафу» від 01.12.2020 року зазначивши наступне: за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки накласти на боржника штраф у розмір 50% від суми заборгованості 50136,81 грн., що складає 25068,41 грн. (а.с. 137).
Вирішуючи подану ОСОБА_1 скаргу, суд першої інстанції зазначив, що вимога скарги щодо визнання недійсною Довідку-розрахунок №3680089/12 заборгованості з аліментів за період з 01.04.2007 - 01.12.2020, складену Головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесею Євгенівною підлягає задоволенню.
Щодо вимог скарги про визнання дій Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесі Євгенівни, в частині складання Довідки-розрахунку № 3680089/12 заборгованості з аліментів за період з 01.04.2007 р. - 01.12.2020 р., а також прийняття Постанови від 01.12.2020 р., у ВП № 3680089 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 29682,22 грн., протиправними, то дані вимоги суд визнав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на думку суду вказані вимоги не передбачені положеннями ч. 2 ст. 451 ЦПК України.
Однак, повністю погодитися із даним висновком суду колегія суддів не може виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду не відповідає виходячи з наступного.
Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 1404-VIII).
Так, у статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За нормами частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
У справі яка переглядається апеляційним судом встановлено, що на виконання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист №2-6063 виданий 30 липня 2003 року виданий Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У статті 195 СК України врегульовано порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), та вказано, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу №2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) зробила правовий висновок про те, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому суд апеляційної інстанції вважає, що розгляд вказаної скарги ОСОБА_1 підлягає вирішенню саме в порядку цивільного судочинства.
Щодо правомірності дій державного виконавця при ухваленні постанови про накладення штрафу на ОСОБА_1 в порядку, визначеному ч.4 ст. 71 Закону № 1404-VІІІ та відповідності висновків суду першої інстанції в цій частині, то колегія суддів враховує, що державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.С. підготовлено довідку-розрахунок заборгованості по аліментам за період з 01.04.2007 по 01.12.2020 №3680089/12 відповідно до якої заборгованість по аліментам станом на 01.12.2020 становить 59364,43 грн.
Відповідно до п. 6 Глави І «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. У пункті 8 глави XVI вище вказаної Інструкції зазначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 74 Закону №1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Як вбачається із матеріалів справи державний виконавець діючи відповідно до порядку, визначеного ст. 74 Закону № 1404-VIII, 03 березня 2021 року здійснила перерахунок заборгованості ОСОБА_1 по заборгованості з аліментів за період з 01 квітня 2007 року по 01 лютого 2021 року та визначила загальний розмір заборгованості (уточнений) в розмірі 50136,81 грн. ( а.с.131-135), а в подальшому винесла постанова про виправлення арифметичної помилки у процесуальному документів та змінила розмір штрафу визначеному в порядку ч. 4 ст. 71 Закону №1404-VIII зменшивши його до суми заборгованості, визначеної у довідці розрахунку до 25068, 41 грн, що становить 50% заборгованості за останніх три роки.
Однак, колегія суддів вважає, що вказаний розмір штрафу та сума заборгованості визначена у довідці-розрахунку №3680089/12 від 03 березня 2021 року № ДВ/19 за період з 01 квітня 2007 року по 01 лютого 2021 року в якій сума заборгованості по аліментам була зазначена 50136,81 грн, а відповідно і розмір виправленого штрафу на суму 25068,41 грн, є неправильним і суперечить наявним у матеріалах виконавчого провадження письмовим доказам.
Так, із матеріалів вказаної справи вбачається, що у липні 2019 року на адресу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов звіт, поданий директором ТОВ «Ольвія Електра» щодо здійснення відрахувань та виплати аліментів із заробітної плати ОСОБА_1 за період з серпня 2018 року по липень 2019 року, в якому зазначено, що за вказаний період було утримано та перераховано аліменти в тому числі за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2018 року в розмірі по 925,75 грн, щомісяця (а.с. 97, 98). Аналогічні відомості містяться і в довідці №9-03/2019 від 07 березня 2019 року про нараховані доходи та утримані податки за 2018 рік ОСОБА_1 (а.с. 110).
На підтвердження перерахування вказаних аліментів апелянтом додано також і платіжне доручення №1088 від 16 липня 2019 року на суму 10 662,25 грн (а.с.166), що повністю узгоджується із вище вказаними документами виданими ТОВ Ольвія Електра».
Згідно з п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами статті 74 Закону про виконавче провадження, відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (з наступними змінами) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості.
Разом із тим, зазначені відомості про сплату вказаної суми аліментів у розмірі 4628,75 грн у довідці-розрахунку №3680089/12 від 03 березня 2021 року № ДВ/19 за період з 01 квітня 2007 року по 01 лютого 2021 року державним виконавцем в супереч положенням Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 не відображені, що свідчить про невідповідність суми заборгованості, розрахованої державним виконавцем, а відповідно і невідповідність розрахованої суми штрафу у тому числі і з врахуванням постанови від 03 березня 2021 року про виправлення помилки у процесуальному документі та є підтвердженням неправомірності дій державного виконавця та ухваленої у справі постанови.
У зв'язку з викладеним колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апелянта щодо невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.
Також колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності у суду повноважень в частині скасування постанов державного виконавця, оскільки саме зазначений спосіб захисту право сторони виконавчого провадження і визначений ст. 74 Закону №1404-VIII, в якій визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги у відповідності до ст. 376 ЦПК України.? ?
Керуючись ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.367, 374, 376, 381, 382, 451 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги про визнання неправомірності дій Головного державного виконавця Шевченківського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. щодо складання Довідки-розрахунку № 3680089/12 заборгованості з аліментів за період з 01 квітня 2007 року по 01 грудня 2020 року, а також прийняття Постанови від 01 грудня 2020 року у ВП № 3680089, а також у частині про скасування постанови від 01 грудня 2020 року у ВП № 3680089 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 29682,22 грн., прийняту Головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.С. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, та задовольнити скаргу ОСОБА_1 у вище вказаній частині вимог.
Визнати неправомірності дії Головного державного виконавця Шевченківського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. щодо складання Довідки-розрахунку № 3680089/12 заборгованості з аліментів за період з 01 квітня 2007 року по 01 грудня 2020 року, а також прийняття Постанови від 01 грудня 2020 року у ВП № 3680089.
Скасувати постанову від 01 грудня 2020 року у ВП № 3680089 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 29682,22 грн. прийняту Головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.С.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова виготовлена 01 червня 2022 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв