Апеляційне провадження 22-ц/824/488/2022
Справа № 381/3302/21
Іменем України
01 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі судді Соловей Г.В., ухвалене в м. Фастів 10 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи, третя особа Національний банк України про захист прав споживача, зобов'язання вчинити дії за Законом України «Про споживче кредитування» (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1381-ІХ від 13.04.2021 року), реструктуризацію зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, відповідно до п. 7 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення»,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати неправомірною відмову в проведенні реструктуризації, зобов'язати вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону України № 1381-ІХ від 13.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» за кредитним договором № 191/П/31/2008/840, укладеним 11 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , визнати заборгованість за кредитним договором у сумі 301992,16 грн., затвердити план реструктуризації відповідно до Закону України № 1381-ІХ від 13.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» за кредитним договором № 191/П/31/2008/840, укладеним 11 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивувала тим, що 11 квітня 2008 року нею було укладено кредитний договір з ВАТ КБ «Надра», за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 75681,86 доларів США строком на 360 місяців зі сплатою процентів 13,89 % річних; кредит надано для придбання будинку за адресою АДРЕСА_1 . На виконання положень кредитного договору нею також було укладено з банком договір іпотеки б/н від 11 квітня 2008 року, предметом іпотеки за яким є житловий будинок за вказаною адресою.
На підставі мирової угоди, затвердженої 02 червня 2020 року Господарським судом м. Києва, та на підставі договору про відступлення прав вимоги до Державної іпотечної установи від ПАТ КБ «Надра», в тому числі перейшло право вимоги за кредитним договором № 191/П/31/2008/840 від 11 квітня 2008 року та договором іпотеки.
08 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про реструктуризацію за процедурою, передбаченою Законом України № 1381-ІХ від 13.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», додавши до неї відповідні документи. У відповідь на заяву відповідач у листі № 3525/32 від 02 вересня 2021 року не надав позивачеві у строк, передбачений п.п. 12 п. 7 Закону України № 1831-ІХ інформацію, передбачену цим же підпунктом, а саме інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації; новий графік платежів, зазначивши в листі, що рішення про реструктуризацію буде прийняте тільки тоді, коли позивач підтвердить можливість здійснення на користь кредитора погашення процентів, нарахованих згідно умов кредитного договору за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації. Надання позичальником такого підтвердження кредитору як обов'язкова передумова проведення реструктуризації не передбачається Законом України № 1831-ІХ, оскільки згідно п.п. 6 п. 7 цього Закону, сплата суми заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, відбувається за результатами реструктуризації (яка по факту не була розрахована відповідачем і не надана позичальнику в зазначені законом строки).
Вказувала, що категорично не згодна з відмовою відповідача у проведенні реструктуризації, тому вимушена звернутися до суду з позовом щодо зобов'язання вчинити певні дії за Законом України «Про споживче кредитування» у порядку захисту прав споживача.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що з боку кредитора були порушені строки надання відповіді на запит та строки проведення реструктуризації, впродовж 60 днів з дня проведення реструктуризації відповідач не здійснив передбачені п.п. 9 п. 7 обчислення та/або обчислення наявної станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості. Кредитор надав суду в якості доказу наявної заборгованості станом на 01 січня 2014 року інформацію, що надана в порушення повноважень та Закону № 1381-ІХ Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, однак суд не розглянув підстави позову щодо порушень з боку відповідача та не з'ясував обставини справи.
Вказувала, що суд не врахував, що позичальник сплачував заборгованість відповідно до графіку платежів кредитного договору, незважаючи на наявність у матеріалах справи графіку платежів та квитанцій на підтвердження своєчасної сплати позивачем за кредитом з травня 2008 року по квітень 2014 року. Суд при розгляді справи керувався виключно інформацією, яка надана Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі ФГВФО), не оцінюючи порушення з боку кредитора процедури реструктуризації, яка передбачена Законом № 1381-ІХ.
Звертала увагу, що ФГВФО не є стороною по справі, яка розглядається, не був кредитором та стороною прав вимоги та його повноваження у зазначеному Законі взагалі не передбачені як учасника процедури реструктуризації; надання розрахунків заборгованості не передбачені повноваженнями фонду, а відтак надані будь-які документи, розрахунки не можуть слугувати доказом по справі в розумінні ЦПК України та ще й єдиною підставою для відмови.
Вказувала, що позивачу було надіслано відзив на позов за відсутністю додатків, зазначених у відзиві (з відповіддю Фонду та розрахунком боргу) і вона ознайомилася з ними лише 23 листопада 2021 року під час отримання судового рішення.
Звертала увагу також, що позивачем кредит сплачувався до липня 2014 року, що не заперечується відповідачем, і що була наявна переплата, що ніде не відображено, і не співпадають суми, які оплачені позивачем та підтверджено оригіналами квитанції, та надані відповідачем в копії розрахунку заборгованості. Під час розгляду справи по суті представником позивача було заявлено про відсутність простроченої заборгованості станом на 01 січня 2014 року, про необхідність дослідження наявної заборгованості та докази її наявності або відсутності, про наявність доказів, наданих разом з позовом, проте суд дані докази не взяв до уваги і не дослідив їх.
Наголошувала, що нею було подано всі документи щодо вимог законодавства та відповідачем не зазначено, що будь-яких документів бракувало та не було достатньо для проведення реструктуризації за законом, таким чином, позивачем підтверджено відповідність та обов'язковість проведення реструктуризації. Таким чином, вимога щодо проведення реструктуризації є цілком законною, обґрунтованою та доведеною, а відмова у проведенні реструктуризації за законом зі сторони відповідача є неправомірною. В даному випадку відповідач на звернення ОСОБА_1 мав не займатися непотрібними відписками, не звертатися до ФГВФО з запитами, а відповідно до приписів Закону № 1381-ІХ реструктуризувати кредитну заборгованість відповідно до суми відступлення прав вимоги за кредитним договором у мировій угоді, а саме виходячи з суми 500711,17 грн.
Наводила обґрунтування загальної суми заборгованості, що підлягає реструктуризації, в сумі 301992,16 грн.
Резюмувала, що судом винесено рішення, посилаючись на недопустимі докази, взагалі не надані стороною по справі, а докази, надані позивачем, проігноровано та не досліджено.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Як вбачається із матеріалів справи, 11 квітня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 191/П/31/2008/840 з додатковими угодами до нього, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 75681,86 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором за програмою «Перше житло». Цільове використання кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року, що укладений позивачем та ОСОБА_3 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Банк надає позичальнику кредит строком до 11 квітня 2038 року. Відсотки за користування коштами в рамках ліміту кредитної лінії розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 1,69 % відсотків на місяць. Згідно п. 3.1 щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 905,22 доларів США. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник (майновий поручитель) укладає з банком договір іпотеки (а. с. 19 - 23).
Згідно додаткової угоди № 1 від 19 вересня 2012 року, щомісячна сума мінімально обов'язкового платежу вказана в додатку № 1 від 19 серпня 2012 року до додаткової угоди, позичальник вносить черговий мінімальний платіж щомісячно згідно графіку платежу. Кінцевий термін повернення кредиту 17 травня 2038 року. Всі інші умови кредитного договору залишаються без змін (а. с. 24 - 31).
11 квітня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 уклали договір поруки, за яким поручитель поручається перед кредитором за належне виконання Отставнової КМ взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 191/П/31/2008/840 від 11 квітня 2008 року (а. с. 32 - 33).
11 квітня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, за яким іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодавець приймає в іпотеку предмет іпотеки, яким є нерухоме майно - житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , який належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишовою О.А., Р№ 1085 (а. с. 34 - 37).
Листом від 05 червня 2020 року Державна іпотечна установа повідомила ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги на її користь від ПАТ «КБ «Надра» за кредитним договором № 191/П/31/2008/840 (а. с. 85 - 86).
На а. с. 87 - 101 знаходиться копія договору про відступлення прав вимоги та копія ухвали про затвердження мирової угоди Господарського суду м. Києва від 02 червня 2020 року, якою затверджено мирову угоду між Державною іпотечною установою та ПАТ КБ «Надра», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, за умовами яких до Державної іпотечної установи перейшло право вимоги за кредитним договором № 191/П/31/2008/840 та договором іпотеки, укладеними ПАТ КБ «Надра» з ОСОБА_1 .
На а. с. 38 - 44 знаходиться Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 червня 2021 року, згідно якої ОСОБА_1 є власником будинку за адресою АДРЕСА_2 , що знаходиться в іпотеці Державної іпотечної установи на підставі іпотечного договору, серія та номер 1086, виданого 11 квітня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Чернишовою О.А.
На а. с. 45 - 50 знаходиться копія довідки про склад сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 14 червня 2001 року № 442, а також довідки про реєстрацію місця проживання особи, згідно яких за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 (з 31 травня 2008 року і по теперішній час), її мати ОСОБА_5 (з 30 серпня 2008 року по теперішній час), сестра ОСОБА_6 (з 22 серпня 2008 року і по теперішній час), племінниця ОСОБА_6 (з 08 листопада 2016 року по теперішній час), донька ОСОБА_7 (з 31 січня 2009 року по теперішній час).
На а. с. 72 - 73 знаходиться копія нотаріальної заяви ОСОБА_1 від 05 травня 2021 року про те, що вона дає свою згоду на розкриття Державною іпотечною установою, органами нотаріату та судами для «Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів», підрозділів цієї інспекції та правоохоронних органів повної інформації, що стосуються отримання кредиту ПАТ КБ «Надра» та її кредитної справи в цьому банку.
05 травня 2021 року ОСОБА_1 цінним листом звернулася до Державної іпотечної установи та Національного банку України з вимогою щодо надання інформації, в якій просила розглянути дану вимогу у строки, встановлені ст. 16 Закону України № 1381-ІХ, надати роз'яснення, чи підлягає реструктуризації кредит за договором 191/П/31/2008/840 від 11 квітня 2008 року відповідно до умов Закону України № 1381-ІХ, виготовити та надати належним чином завірену копію документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит (а. с. 74 - 76).
03 червня 2021 року Державною іпотечною установою надано відповідь на вимогу ОСОБА_1 від 05 травня 2021 року, згідно якої установа не може задовольнити клопотання, викладене в заяві, оскільки заявником не надано необхідних для проведення реструктуризації документів, що є необхідною умовою для розгляду питання про проведення реструктуризації зобов'язань; при цьому заявник не позбавлена права повторно звернутися до Установи з заявою про проведення реструктуризації за кредитним договором, оформленою у відповідності до вимог Закону України та в строк, що ним визначений (а. с. 80).
08 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Державної іпотечної установи, Національного банку України з заявою про реструктуризацію зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, відповідно до п. 7 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» із змінами, внесеними згідно з Законом України № 1381-ІХ, в якій підтвердила, що на дату підписання цієї заяви виконуються умови щодо обов'язкової реструктуризації (а. с. 102 - 108).
06 серпня 2021 року Державною іпотечною установою надано відповідь від 06 серпня 2021 року на заяву ОСОБА_1 від 08 липня 2021 року, якою повідомлено, що з метою виключення підстав для відмови позичальнику в проведенні реструктуризації споживчого кредиту, наданого в іноземній валюті, кредитором на підставі п.п. 16. п. 7 розділу ІV Закону на адресу заступника-розпорядника ФГВФО направлено офіційний письмовий запит про надання інформації щодо наявності або відсутності простроченої заборгованості станом на 01 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов'язання за кредитним договором, і що при отриманні позитивної відповіді Установою будуть здійснені всі необхідні заходи щодо проведення реструктуризації (а. с. 111 - 112).
02 вересня 2021 року Державною іпотечною установою направлено лист на ім'я позичальника ОСОБА_1 про те, що на запит ДІУ від 06 серпня 2021 року станом на 01 вересня 2021 року від ФГВФО надійшла офіційна відповідь, згідно якої станом на 01 січня 2014 року за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , існувала заборгованість перед банком, в тому числі заборгованість за основним кредитом 73363,35 доларів США, прострочена заборгованість за основним боргом 1,70 доларів США, заборгованість за нарахованими відсотками 877,86 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками 0,00 доларів США; згідно розрахунку заборгованості останній платіж в рахунок погашення кредиту був здійснений заявником 21 липня 2014 року в розмірі 900,77 доларів США, за період часу з 22 липня 2014 року по 02 червня 2021 року заявником не здійснено жодного погашення за кредитним договором (а. с. 113 - 115).
На а. с. 116 знаходиться копія листа ФГВФО від 10 серпня 2021 року, яка є додатком до відповіді Державної іпотечної установи від 02 вересня 2021 року, щодо наявності заборгованості.
На а. с. 117 - 164 знаходяться копії квитанцій з 06 травня 2008 року по 21 липня 2014 року щодо внесення ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором.
На а. с. 207 - 209 знаходиться копія розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 квітня 2008 року станом на 02 червня 2020 року, складеного уповноваженою особою ФГВФО, згідно якого заборгованість за кредитом, в тому числі прострочена становить 73233,43 доларів США, по сплаті відсотків, в тому числі прострочена 61559,90 доларів США.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно преамбули Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Згідно ч. 2 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям.
Згідно п. 7 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який набрав законної сили 23 квітня 2021 року, зобов'язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов'язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:
1) обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:
наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника;
відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;
2) виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
3) реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
4) у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
Згідно п.п. 10 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» якщо станом на день проведення реструктуризації наявні одночасно такі умови: у договорі, зобов'язання за яким підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту, здійснено заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги; поточний кредитор з причини ненадання йому кредитодавцем, наступними кредиторами, до яких переходили права кредитодавця, всієї інформації про історію здійснення платежів, у тому числі інформації про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформації про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов'язання, не здійснив протягом 60 днів з дня проведення реструктуризації передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення та/або обчислення наявної станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості (окремо за кожним видом грошового зобов'язання та окремо за простроченими платежами, строк сплати яких відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але які кредитор вимагав повернути достроково у зв'язку з простроченням позичальником платежів); сукупна сума усіх передбачених договором грошових зобов'язань (а саме, непогашених на момент відступлення грошових зобов'язань із сплати кредиту та зобов'язань із сплати процентів за користування кредитом), право вимоги за яким відступлено, перевищує розмір плати, сплаченої поточним кредитором за відступлення такого права вимоги, то передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення не здійснюються. При цьому грошові зобов'язання позичальника перед таким поточним кредитором зменшуються на суму такого перевищення у зазначеній черговості за наведеною формулою.
Згідно п.п. 12 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації. Кредитор зобов'язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов'язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів). Також відповідна інформація у письмовому вигляді безоплатно надається зазначеним особам особисто на їхню вимогу.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 про зобов'язання проведення реструктуризації, суд першої інстанції виходив із правомірності дій відповідача, оскільки станом на 01 квітня 2014 року за позивачем існувала заборгованість за кредитним договором, в тому числі заборгованість за основним боргом 73363,35 доларів США, прострочена заборгованість за основним боргом 1,71 доларів США, заборгованість за нарахованими відсотками 877,86 доларів США, що стало відмовою відмови відповідачем у здійсненні реструктуризації боргу за кредитним договором.
Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
На підтвердження обставин щодо відсутності заборгованості за кредитним договором станом на 01 січня 2014 року позивачем ОСОБА_8 надано копії кредитного договору від 11 квітня 2008 року з додатковою угодою до нього від 19 вересня 2012 року, якою встановлено щомісячну суму мінімально обов'язкового платежу згідно графіку з кінцевим терміном повернення до 17 квітня 2038 року, а також копії платіжних документів на підтвердження здійснених виплат за кредитним договором.
Заперечуючи проти позову, відповідач Державна іпотечна установа послався на розрахунок заборгованості, складений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, за кредитним договором № 191/П/31/2008/840 від 11 квітня 2008 року, згідно якого станом на 01 січня 2014 року існувала прострочена заборгованість за основним боргом в розмірі 1,70 доларів США; останній платіж у рахунок погашення кредиту здійснений 21 липня 2014 року в розмірі 900,77 доларів США.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи в позові з підстав невідповідності зобов'язання, передбаченого кредитним договором № 191/П/31/2008/840, укладеним 11 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , критеріям, встановленим п. 7 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», суд першої інстанції встановив обставини наявності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості за даним кредитним договором на підставі розрахунку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак при цьому всупереч ст. 89, 265 ЦПК України не надав жодної оцінки наявним в матеріалах справи копіям платіжних документів, наданих позивачем на підтвердження здійснених нею виплат на погашення кредитного договору, суми в яких відповідають мінімальному щомісячному платежу відповідно до графіку платежів по кредиту, і обмежився передчасним та помилковим висновком, який не ґрунтуються на фактичних обставинах і доказах, наявних в матеріалах справи, що доказів на спростування факту заборгованості позивачем надано не було.
Судом першої інстанції також не надав оцінки тому, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є стороною в даній справі та учасником реструктуризації, не був первісним кредитором, його повноваження по здійсненню розрахунків заборгованості за кредитним договором не передбачені ані Законом України «Про споживче кредитування», ані Законом України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», яким встановлюються повноваження Фонду, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Суд першої інстанції не звернув увагу, що розрахунок заборгованості, складений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, не містить відомостей, на підставі яких первинних документів його було складено, та не перевірив його правильність, фактично погодившись з необґрунтованими доводами відповідача.
Судом першої інстанції не проаналізовано належним чином вимоги закону щодо відсутності заборгованості, передбачені п. 7 розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно якого обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації.
Згідно п. 3.4 кредитного договору № 191/П/31/2008/840, укладеного 11 квітня 2008 року, прострочені платежі банк списує в наступному порядку: прострочені відсотки за користування кредитною лінією, прострочені відсотки за користування кредитом, відсотки за користування кредитною лінією, відсотки за користування кредитом, пені та штрафи, прострочена сума кредитної лінії, прострочена сума кредиту, сума кредитної лінії, сума кредиту.
Таким чином, сума простроченої заборгованості ОСОБА_1 за основним боргом за наявності такої заборгованості була б списана після першого ж платежу, який згідно графіку та наявної в матеріалах справи квитанції проведено 17 січня 2014 року, а днем проведення реструктуризації згідно п.п. 12 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» вважається день отримання кредитором заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації, тобто в даному випадку - 08 липня 2021 року, при цьому кредит сплачувався позивачем до липня 2014 року, що підтверджується самим відповідачем.
Наведені обставини безпідставно залишені поза увагою суду першої інстанції.
Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача щодо допущених відповідачем порушень п.п. 16 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо ненадання їй як позичальнику в 14-денний строк з дня отримання такої вимоги належним чином завіреної кредитором, до якого перейшли права кредитодавця внаслідок відступлення права вимоги, копії документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги.
Апеляційний суд погоджується з доводами позивача в апеляційній скарзі про наявність таких порушень, оскільки 05 травня 2021 року ОСОБА_1 зверталася до Державної іпотечної установи з заявою, в якій просила виготовити та надати належним чином завірену копію документа, яким визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит (а. с. 74 - 76), однак відповідач надав відповідь листом 03 червня 2021 року з порушенням 14-денного строку, встановленого законом, і документів на запит позивача не надав.
Лише 05 червня 2021 року на адресу ОСОБА_1 . Державною іпотечною установою було направлено копію договору відступлення прав вимоги б/н від 21 травня 2020 року та витяг з додатку № 1 до цього договору (а. с. 85 - 89).
Залишені поза увагою суду першої інстанції і не були оцінені також доводи позивача, що всупереч п.п. 16 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» відповідачем не було надано їй всю наявну інформацію про історію здійснення платежів, у тому числі інформацію про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформацію про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 01 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов'язання, за договором, не пізніше 14 днів з дня отримання такої вимоги.
Апеляційний суд доводи ОСОБА_1 у вказаній частині відхиляє як необґрунтовані, оскільки вимога про надання Державною іпотечною установою наявної інформації про історію здійснення платежів нею не заявлялася ні в заяві до від 05 травня 2021 року, ні в заяві про реструктуризацію від 08 липня 2021 року.
Виходячи з вищевикладеного, рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, відтак судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Приймаючи нову постанову, апеляційний суд виходить із того, що 11 квітня 2008 року позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Комерційний банк «Надра», права вимоги якого в подальшому відступлено на користь відповідача Державної іпотечної установи, було укладено договір про іпотечний кредит № 191/П/31/2008/840 в іноземній валюті з кінцевим терміном повернення 17 квітня 2038 року, і 08 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до нового кредитора Державної іпотечної установи з заявою про проведення обов'язкової реструктуризації, в якій відповідно до вимог п.п. 4 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено прізвище, ім'я та по батькові позичальника; найменування кредитодавця;інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява;інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника;інформація про всі наявні у власності позичальника на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду;документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї, розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
Апеляційний суд враховує, що заяву подано у встановлений законом строк, отримано Державною іпотечною установою 08 липня 2021 року за вхідним № 416-з-1, тобто протягом трьох місяців з дня набрання 23 квітня 2021 року чинності Законом України № 1831-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
В заяві позивачем повідомлено Державну іпотечну установу про додержання умов, встановлених п.п. 1, п.п. 2 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» за її зобов'язаннями для проведення обов'язкової реструктуризації.
Апеляційний суд також приймає до уваги, що перелік документів, доданих до заяви про реструктуризацію від 08 липня 2021 року, відповідає змісту заяви, і що зауважень з приводу неправильності оформлення заяви чи неповноти поданих документів відповідач не висловив, а єдиною підставою для відмови в проведенні обов'язкової реструктуризації була наявність заборгованості за кредитним договором станом на 01 січня 2014 року, яка, як було встановлено апеляційним судом в цій справі, станом на день реструктуризації погашена позивачем.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку щодо протиправності відмови відповідача Державної іпотечної установи в проведенні обов'язкової реструктуризації листом від 02 вересня 2021 року № 3525/32 на ім?я ОСОБА_1 (а. с. 113), в якому відповідач просив з метою прийняття остаточного рішення та проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором здійснити погашення простроченої заборгованості, яка обліковувалась за кредитним договором станом на 01 січня 2014 року, та повідомити щодо можливості здійснити на користь кредитора погашення процентів, нарахованих за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації.
Оскільки норма Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язкової реструктуризації зобов'язань, передбачених договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, є нормою імперативною, а відповідачпротиправно ухиляється від проведення реструктуризації, та в передбачений п.п. 12 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» строк 60 днів з дня проведення реструктуризації, тобто з 08 липня 2021 року,не здійснив всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та не надіслав їх позичальнику, поручителю та іншим зобов'язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов'язань за результатами проведення реструктуризації,апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем обрано правильний спосіб захисту свого порушеного права. Таким чином, позовна вимога про зобов'язання провести реструктуризацію підлягає до задоволення.
Разом із тим, вимоги про визнання заборгованості за кредитним договором у сумі 301992,16 грн. та затвердження плану реструктуризації задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Право на захист є суб'єктивним правом певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Із системного аналізу ст. 2 ЦПК України, 15, 16 ЦК України вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників цивільних правовідносин.
Превентивний захист прав або інтересів на майбутнє судом не здійснюється, оскільки завданням цивільного судочинства є ефективний захист саме порушених прав.
Разом із тим, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем приймалося рішення про відмову у визнанні заборгованості за кредитним договором у сумі 301992,16 грн. та затвердження плану реструктуризації, оскільки фактично процес реструктуризації розпочато ним не було.
Таким чином, вимоги позову ОСОБА_1 в даній частині є надмірними, заявлені передчасно і не можуть бути задоволені апеляційним судом.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, визнавши неправомірною відмову в проведенні реструктуризації і зобов'язавши відповідача Державну іпотечну установу провести реструктуризацію відповідно до Закону України № 1381-ІХ від 13.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» за кредитним договором № 191/П/31/2008/840, укладеним 11 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 .
В іншій частині позов є необґрунтованим і недоведеним та не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, та оскільки позивач ОСОБА_1 відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору, з відповідача Державної іпотечної установи в дохід держави стягуються судові витрати в розмірі 2724 грн. за задоволення двох вимог немайнового характеру судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2021 року скасувати та прийняти нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Державної іпотечної установи задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Державної іпотечної установи в проведенні реструктуризації відповідно до Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
Зобов'язати Державну іпотечну установу вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону України № 1381-ІХ від 13.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» за кредитним договором № 191/П/31/2008/840, укладеним 11 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 .
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Державної іпотечної установи в дохід держави судовий збір 2724 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 02 червня 2022 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.