Апеляційне провадження № 22-ц/824/3794/2022
Справа № 753/755/16
Іменем України
01 червня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Мороз Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва в складі судді Мицик Ю.С., постановлену в м. Київ 02 листопада 2021 року про призначення експертизи у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфета-Івелейшн груп» про стягнення грошових коштів,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про стягнення грошових коштів, просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь різницю між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього в розмірі 810725 грн., решту коштів після розподілу коштів від продажу предмета іпотеки у розмірі 645600 грн., всього 1456325 грн.
В листопаді 2021 року позивач звернулась до суду з клопотанням про призначення судової будівельно-оціночної експертизи, на вирішення якої просила поставити питання: яку ринкову (реальну) вартість квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , становила на дату її продажу 19 листопада 2015 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2021 року клопотання частково задоволено, у справі призначено судову будівельно-оціночну експертизу, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на вирішення експертизи поставлено питання визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна, квартири АДРЕСА_2, загальною площею 82,5 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м., станом на 20 листопада 2015 року; погоджено проведення експертизи у строк понад 90 календарних днів, надано у розпорядження експерта матеріали цивільної справи, провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2021 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що проведення експертизи, участь експерта та спеціаліста у процесуальній дії у цивільному судочинстві регулюється відповідно Законом України «Про судову експертизу», статтями 143 - 150 ЦПК України, Законом України «Про психіатричну допомогу», відомчими правилами та інструкціями, а роз'яснення щодо застосування законодавства про судову експертизу в цивільному судочинстві містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», а також у ряді інших постанов.
Вказував, що при визначенні наявності або відсутності підстав для призначення експертизи суд проігнорував позицію представника відповідача. В оскаржуваній ухвалі про призначення експертизи суд обмежився посиланням на заперечення представника відповідача проти призначення експертизи, при цьому суд не вказав, в чому саме полягають ці заперечення, та чому суд їх не врахував при вирішенні клопотання про призначення експертизи. Таким чином, ухвала є немотивованою.
Зазначав, що при призначенні експертизи суд не вирішив, які реальні можливості експертної установи. Призначаючи судову експертизу, суд повинен чітко визначити предмет експертизи, тобто обставини, що мають значення для справи та потребують встановлення із застосуванням спеціальних знань експерта.
Наголошував, що при призначенні експертизи суд не взяв до уваги, що в клопотанні позивач просив призначити експертизу, визначивши ринкову вартість квартири станом на 19 листопада 2015 року, а в ухвалі про призначення експертизи суд поставив на вирішення експерту питання визначення вартості квартири станом на 20 листопада 2015 року.
Відповідно до оскаржуваної ухвали вказується, що суд вирішив погодити проведення експертизи у строк понад 90 днів, при цьому з ухвали суду неможливо встановити, яким чином судом було отримано погодження - чи це власна ініціатива суду, або згода сторін, про яку в ухвалі нічого не вказується.
Вказував, що 02 листопада 2021 року в судовому засіданні позивач долучила до матеріалів справи фотографії спірної квартири, однак вказані докази не надсилались у встановленому законом порядку на адресу відповідача, і суд першої інстанції з порушенням вимог ст. 86 - 89 ЦПК України долучив вказані фотографії як докази, які фактично будуть використовуватись експертами при проведенні експертизи, при цьому відсутні докази того, що вказані фотографії зроблені станом на 19 чи 20 листопада 2021 року.
Відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що в січні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, який мотивувала тим, що 03 грудня 2014 року нею та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого вона позичила 604400 грн., які мала повернути до 12 години 03 січня 2015 року. 03 грудня 2014 року сторони також уклали договір іпотеки, яким забезпечувалося її зобов'язання повернути суми позики, і предметом якого є квартира за адресою АДРЕСА_1 , належна їй на праві власності. Квартира оцінена в 982150 грн., що на день укладення договору іпотеки становить за курсом НБУ 65000 доларів США. 20 листопада 2015 року ОСОБА_1 від свого імені продав квартируОСОБА_5 , ціну продажу з нею не узгоджував, і вона визначалася на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності і склала 1250000 грн. Позивач вважає, що ціна продажу квартири є нижчою за звичайні ціни на цей вид майна. Згідно зі звітом про оцінку квартири, підготовленим ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія», ринкова вартість квартири станом на 19 листопада 2015 року становила 2060725 грн. ОСОБА_1 не надав їй звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки та не повернув решту коштів. ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити їй різницю між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього, яка складає 810725 грн., та решту коштів після розподілу коштів від продажу предмета іпотеки, яка складає 645600 грн.
На а. с. 9 - 14 т. 1 знаходиться копія договору іпотеки від 03 грудня 2014 року, укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання (договору позики на суму 604400 грн., укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_3 03 грудня 2014 року) іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 . Сторони оцінюють предмет іпотеки в 982150 грн., що на день укладення цього договору за курсом НБУ становить еквівалент 65000 доларів США.
На а. с. 91 - 92 т. 1 знаходиться копія договору купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2015 року, укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , на підставі якого ОСОБА_1 відчужив квартиру АДРЕСА_2 за 1235491 грн.
На а. с. 108 т. 1 знаходиться копія висновку ТОВ «Альфета-Івелейшн груп» про вартість квартири АДРЕСА_2 станом на 16 листопада 2015 року, згідно якого ринкова вартість квартири становить 1235491 грн.
На а. с. 37 - 75 т. 1 знаходиться копія звіту з додатками про оцінку квартири за адресою АДРЕСА_1 станом на 19 листопада 2015 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія», згідно якого ринкова вартість квартири станом на 19 листопада 2015 року складає 2060725 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до положень ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, заяви та клопотання.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Сприяючи стороні позивача у реалізації його процесуальних прав, суд першої інстанції задовольнив клопотання його представника та призначив у справі судову земельно-технічну експертизу.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Отже, у разі проведення експертизи висновок експерта разом з іншими наданими учасниками справи доказами підлягатиме оцінці як окремо, так і в їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 6, 7 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Передбачене статтями 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов'язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Отже, процесуальний обов'язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - докази порушення права позивача на користування орендованого ним майна), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу.
Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі № 573/1677/18.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
При цьому, судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Задовольняючи частково клопотання позивача про призначення судової будівельно-оціночної експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що дійсна ринкова вартість квартири є однією з підстав позову, сторонами не надано висновків експерта з цього питання, для з'ясування даних обставин необхідні спеціальні знання.
Апеляційний суд погоджується із даними висновками, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.
Таким чином, для розгляду позову про стягнення різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього, а також решти виручки з відповідача на користь позивача, дійсно необхідно встановити ринкову вартість предмета іпотеки на день його продажу, для цього необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а відповідач не погоджується з ринковою вартістю квартири, зазначеною в позові, на підтвердження чого позивачем надано звіт про оцінку квартири, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія».
При цьому судом першої інстанції обґрунтовано враховано, і з цими висновками погоджується апеляційний суд, що наявні в матеріалах справи докази, надані обома сторонами на підтвердження ринкової вартості квартири, а саме звіт про оцінку квартири ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» в розмірі 2410123,60 грн. та висновок ТОВ «Альфета-Івелейшн груп» про вартість квартири в розмірі 1250000 грн., не відповідають вимогам до висновків експерта, передбаченим ч. 1 ст. 102, ст. 106 ЦПК України, з огляду на відсутність в них застереження, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Отже, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 103 ЦПК України сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань.
Відтак судом першої інстанції обґрунтовано задоволено клопотання про призначення експертизи, на вирішення якої поставлено питання, які входять до предмета доказування, а саме: визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна, квартири АДРЕСА_2, загальною площею 82,5 кв.м., житловою площею 38,4 кв.м., станом на 20 листопада 2015 року.
Апеляційний суд приймає до уваги, що заперечень по змісту самих питань, які поставлено на розгляд експерта судом, апеляційна скарга не містить і власних питань відповідачем не запропоновано.
Одночасно із призначенням судової експертизи судом першої інстанції зупинено провадження в справі на час її проведення, що відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України.
Є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги щодо немотивованості ухвали про призначення експертизи, в якій суд не вказав, з яких мотивів не прийняв заперечення представника відповідача проти призначення експертизи, а обмежився посиланням на наявність цих заперечень, а також що суд вирішив погодити проведення експертизи у строк понад 90 днів, не зазначивши, яким чином судом отримано таке погодження - чи це власна ініціатива суду або згода сторін, про яку в ухвалі нічого не вказується.
Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Наведеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Апеляційний суд враховує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що при призначенні експертизи суд не встановив реальних можливостей експертної установи, оскільки вимогами чинного ЦПК України такі дії від суду першої інстанції не вимагаються, та оскільки відповідач, висловлюючи сумнів у реальній можливості призначеної судом експертної установи надати відповідь на поставлене питання, не підтвердив його будь-якими доказами, а отже виходив із припущень.
Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції, призначаючи експертизу, поставив експерту питання про визначення вартості квартири станом на 20 листопада 2015 року, незважаючи на те, що позивач просив призначити експертизу станом на 19 листопада 2015 року, з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Оскільки до предмету доказування в даній справі входить ринкова вартість квартири, яка була предметом іпотеки, саме на момент її відчуження відповідачем, яке відбулось 20 листопада 2015 року, суд першої інстанції правомірно визначив питання, з яких має бути проведена експертиза, з урахуванням цих обставин.
Не відповідають фактичним обставинам та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що 02 листопада 2021 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_3 надала фотографії спірної квартири, які не надсилались у встановленому законом порядку на адресу відповідача, однак суд першої інстанції долучив їх до матеріалів справи в порушення вимог ст. 86 - 89 ЦПК України.
Так, із матеріалів справи не вбачається долучення судом 02 листопада 2021 року будь-яких фотографій спірної квартири, в тому числі наданих позивачем.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 02 червня 2022 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.