31 травня 2022 року
м. Київ
справа №369/9777/21
провадження №22-ц/824/1371/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
за участю помічника судді, який за дорученням головуючого здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
треті особи - Служба у справах дітей Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2021 року у складі судді Ковальчук Л.М.
у справі за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вініченка Микити Віталійовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білгородської сільської ради Бучанського району Київської області, Служба у справах дітей Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області про визначення місця проживання дітей,-
У липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
24 вересня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надіслав на електронну адресу суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просив: встановити зустрічі матері, ОСОБА_1 , зі своїми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щосуботи о 14 годині 00 хвилин протягом однієї години у кабінеті психолога ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності будь-яких інших осіб; зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити явку дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щосуботи о 14 годині 00 хвилин у кабінет психолога ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначав, що відповідач таємно змінив місце проживання дітей, школу, фактично повністю усунув позивача від участі у вихованні та забезпеченні дітей, налаштовує дітей проти матері, заборонив спілкування зі старшим сином ОСОБА_5 . Дії відповідача направлені на посилення психологічного тиску на дітей та на позивача, на повний розрив родинних зв'язків між матір'ю та дітьми.
Уважав, що у разі позитивного вирішення позовних вимог, виконання рішення може стати ускладненим через небажання дітей проживати разом з позивачем, а такі дії є досить ймовірними, адже батько впливає на дітей, навіюючи їм неіснуючі обставини. Таким чином, позивачу необхідно налагодити емоційний контакт з дітьми, єдиним способом якого є проведення зустрічей з дітьми в присутності кваліфікованого психолога. Це може усунути загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.
На підставі викладеного просив задовольнити заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено.
У порядку забезпечення позову:
- встановлено зустрічі матері, ОСОБА_1 , зі своїми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щосуботи о 14 годині 00 хвилин протягом однієї години у кабінеті психолога ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності будь-яких інших осіб;
- зобов'язано ОСОБА_2 забезпечити явку дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щосуботи о 14 годині 00 хвилин у кабінет психолога ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , для зустрічей з матір'ю - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з указаною ухвалою, 19 жовтня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надіслала на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що розпорядженням виконуючого обов'язки голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №563 було фактично визначено місце проживання малолітніх дітей з позивачем та за заявою відповідача їй було встановлено спосіб участі у вихованні малолітніх дітей зокрема: визначено участь матері - ОСОБА_10 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши їй наступний графік спілкування з дітьми: перші та треті вихідні тижня щомісяця з 15 години п'ятниці до 19 години неділі; в інші дні - за домовленістю з батьком ОСОБА_2 ; 50% канікулярного періоду. Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати матері ОСОБА_10 брати участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
Вказує, що станом на сьогоднішній день, визначений розпорядженням графік побачень позивача з малолітніми дітьми не змінений, у справі відсутні будь-які докази того, що графік побачень позивача з дітьми не виконується або ж відповідач чинить позивачу будь-які перешкоди в побаченні з малолітніми дітьми.
Вважає, що суд безпідставно вирішив, що діти потребують відновлення та налагодження емоційних стосунків з матір'ю, і ця обставина відповідатиме законним інтересам як матері, так і дітей, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з матір'ю.
04 листопада 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_4 , в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Зауважує, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував всі обставини щодо чинення перешкод відповідачем ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми та прийняв законне рішення.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справ повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями статей 149-154 ЦПК України та виходив з того, що зустрічі матері з дітьми в кабінеті та в присутності кваліфікованого професійного психолога є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків для останнього.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Проте, ухвала суду не відповідає вказаним нормам, що згідно статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, до яких, зокрема, відноситься заборона вчиняти певні дії, встановлення обов'язку вчинити певні дії, інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Перелік видів забезпечення позову, наведений у частині першій статті 150 ЦПК України, не є вичерпним, у зв'язку з чим, за наявності відповідного клопотання, можуть бути застосовані й інші його види, проте з урахуванням обмежень, встановлених частинами четвертою - десятою зазначеної статті.
Пленум Верховного Суду України в пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Тобто, цивільний процесуальний кодекс не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігти ситуації, в якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.
Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.
Виходячи з викладеного, не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в частині другій статті 149 ЦПК України, за винятком випадків, коли такі наслідки безпосередньо випливають із суті рішення, дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимогами ОСОБА_1 є визначення місця проживання дітей з матір'ю.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням від 20 серпня 2018 року №563 «Про встановлення способу участі матері - ОСОБА_10 у вихованні малолітніх дітей та спілкуванні з ними» визначено участь матері у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено графік спілкування з дітьми, а також зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати матері брати участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними.
Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті місцевим судом, фактично змінюють графік зустрічей позивача з дітьми, встановлений вказаним розпорядженням. При цьому, висновком психолога не встановлено необхідності проведення зустрічей дітей з матір'ю у присутності останнього.
Окрім того, у судовому засіданні представник ОСОБА_1 пояснив, що оскаржувана ухвала наразі фактично не виконується, оскільки молодший син не період воєнного стану знаходиться разом з матір'ю, ОСОБА_1 , за кордоном, а старший син - з батьком в Україні.
Отже, стороною позивача на підтвердження невиконання та/або утруднення виконання можливого рішення суду не надано жодних доказів, з яких би вбачалось існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Виходячи з викладеного, клопотання про забезпечення позову не може бути задоволено.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що питання щодо задоволення заяви про забезпечення позову судом першої інстанції вирішено з неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
З огляду на наведене, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду з такою заявою у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову призведуть до утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 вересня 2021 року - скасувати.
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вініченка Микити Віталійовича про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Повне судове рішення складено «31» травня 2022 року.
Головуючий В.А. Кравець
Судді О.В. Желепа
О.Ф. Мазурик