25 травня 2022 року місто Київ
справа № 758/15003/21
провадження №22-ц/824/3388/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 30 листопада 2021 року, постановлену у складі судді Лещенко О.В.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про оголошення фізичної особи померлою,-
Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 30 листопада 2021 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розглядаючи його заяву про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції обмежився встановленням особи ОСОБА_3 , який не має кровного споріднення з ним, який прибув в судове засідання, і, на посвідчення своєї особи надав суду документи, що видані на ім'я сина.
Суд першої інстанції не досліджував питання існування чи відсутності кровного споріднення між ним та зацікавленою особою (батьками сина) та фізичною особою (особою, яка користується правами, що належать синові, та документами, виданими на ім'я сина). Суд першої інстанції не з'ясував обставини підміни сина на фізичну особу, не з'ясував тривалість відсутності відомостей про неповнолітнього сина у місці постійного проживання його батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність спору про право, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на ототожненні особи сина та фізичної особи, що суперечить дійсним обставинам справи щодо відсутності кровного споріднення між фізичною особою та ним і ОСОБА_2 .. Спір про право міг би існувати лише між ним та його живим сином, якого він просить оголосити померлим. А відтак, є хибним висновок суду про наявність спору про право між фізичною особою (який не є сином заявника, однак неправомірно володіє та користується документами, виданими на ім'я сина) та заявником (батьком сина).
Учасники справи своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що особа, яку просить визнати померлою заявник, - жива, тому існує спір про право.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд зокрема розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено розгляд справ про визнання особи померлою в окремому провадженні.
Відповідно до приписів ст. 46 ЦК України, Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ч.1,2 ст. 47 ЦК України).
Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна ( ст.305 ЦПК України).
У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (ст.306 ЦПК України).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із норм ч.6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
На законодавчому рівні не визначено поняття - спір про право. Однак, аналіз ст. 4 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що спір про право - об'єктивно виражене протиріччя волевиявлень двох сторін, що складається з вимоги одного боку і фактичного невиконання цієї вимоги з іншого боку. Для того, щоб з'ясувати наявність спору про право необхідно виконати вимоги закону щодо розгляду справ окремого провадження.
Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що особа, про визнання якої померлої просить заявник, - жива, а тому наявний спір про право.
Однак, ОСОБА_1 не заявляє жодних вимог майнового характеру, та не обґрунтовує свою заяву наявністю будь-якого майнового спору за наслідками оголошення ОСОБА_3 померлим.
Крім цього в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Києві, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 20 травня 2004 року зроблено відповідний актовий запис № 715, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про народження.
В судовому засіданні особу ОСОБА_3 встановлено за допомогою паспорта громадянина України.
Крім цього, сам же ОСОБА_1 в судовому засіданні надав пояснення, що він бажає встановити, що ОСОБА_3 не є ОСОБА_3 за походженням.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені судом першої інстанції обставини не є підставою для залишення заяви без розгляду.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України)
Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції, мав би заслухавши пояснення учасників справи, оцінити докази, які надані заявником на підтвердження заявлених вимог, з врахуванням приписів ст. 46 ЦК України вирішити справу по суті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 369, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 30 листопада 2021 року - скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова складена 2 червня 2022 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.С. Стрижеус