1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 25 травня 2022 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на автомобіль марки «LEXUS GS300» реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикл «LONCIN LX250-12С» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року, скасувати її в частині накладення арешту на автомобіль марки «LEXUSGS300» реєстраційний номер НОМЕР_1 та в цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на згадане майно.
Щодо строків на апеляційне оскарження зазначає, що 11 січня 2022 року слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику власника майна та його захисника, копію ухвали не надіслано, про існування оскаржуваної ухвали стало відомо від прокурора 17 січня 2022 року, апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 20 січня 2022 року.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через порушення норм кримінального процесуального закону.
Зазначає, що клопотання подано з порушенням вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки вказаний автомобіль вилучено 06 листопада 2021 року, а тому прокурор мав звернутись із клопотанням про арешт тимчасового вилучено майна не пізніше 08 листопада 2021 року. Однак, вперше прокурор звернувся із клопотанням до суду 18 листопада 2021 року.
Окрім того, за результатами звернення прокурора із клопотанням вперше, слідчим суддею постановлено ухвалу, якою клопотання прокурора повернуто через недотримання ним вимог ст. 171 КПК України, а саме через відсутність документів, які підтверджують право власності на майно.
Також захисник зазначає, що прокурором вказані недоліки у клопотанні не усунуто та в строк 72 години не подано.
Із відомостей, розміщених на офіційному сайті судової влади України, убачається, що клопотання надійшло до суду 28 грудня 2021 року, слідчим суддею клопотання розглянуто 11 січня 2022 року, що в свою чергу призвело до істотних порушень вимог ч. 1 ст. 172 КПК України.
Захисник звертає увагу на те, що в рамках кримінального провадження на даний час проведено всі необхідні авто-технічні судові експертизи і потреби у накладенні арешту на дане майно та його зберіганні на спеціальному майданчику відсутні.
Окрім того, заподіяні матеріальні збитки потерпілому відшкодовано в повному обсязі, а цивільний позов не заявлено.
На переконання сторони захисту арештований автомобіль не відповідає критеріям передбачених у ч. 2 ст. 167 КПК України, а накладений арешт завдав негативних наслідків, оскільки вилучений автомобіль є спільною сумісною власністю як підозрюваного так і його дружини.
В судове засідання захисник ОСОБА_8 та власник майна ОСОБА_6 не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомили, хоча про час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, окрім того, прокурором у судовому засіданні надано повідомлення, з якого вбачається, що ОСОБА_6 розірвав договір із захисником ОСОБА_5 про надання правової допомоги, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності захисника ОСОБА_5 та власника майна ОСОБА_6 , що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Другим слідчим відділом територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06 листопада 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62021100020000432, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 05 листопада 2021року приблизно о 23 год. 30 хв. на перехресті вулиць Соборна та Святошинська в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (начальник сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №5 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області) перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «LEXUS GS300» реєстраційний номер НОМЕР_1 виїжджаючи з вулиці Святошинська, що являється другорядною дорогою на вулицю Соборна, що є головною, допустив зіткнення з мотоциклом «LONCIN LX250-12C» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мав намір здійснити поворот з вулиці Соборна на вулицю Святошинську.
В результаті ДТП водій ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому лівої гомілки та був госпіталізований КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня».
06 листопада 2021 року в ході проведеного огляду місця ДТП оглянуто та вилучено автомобіль марки «LEXUS GS300» реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикл «LONCIN LX250-12C» реєстраційний номер НОМЕР_2 , які поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів с. Борисів пров. Боженка, 23 Фастівського району Київської області.
Постановою слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Києві) ТУ ДБР, розташованого в місті Києві ОСОБА_10 від 06 листопада 2021 року вказаний автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62021100020000432.
13 грудня 2021 року прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 поштовим зв'язком направив до Печерського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на транспортні засоби «автомобіль марки «LEXUS GS300» реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикл «LONCIN LX250-12C» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року клопотання задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62021100020000432 про накладення арешту на вказане майно слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання та прийшов до правильного висновку, що з метою збереження майна, як речових доказів, встановлення істини та проведення всебічного повного розслідування кримінального провадження, необхідно накласти арешт.
Вказане майно у даному кримінальному провадженні постановою слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Києві) ТУ ДБР, розташованого в місті Києві ОСОБА_10 від 06 листопада 2021 рокувизнано речовим доказом (а.с. 25-26), відтак є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Тому, посилання автора апеляційної скарги на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не приймаються до уваги, оскільки арешт на майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
Доводи апелянта щодо звернення із клопотанням з порушенням вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, не заслуговують на увагу. Зокрема, до матеріалів клопотання долучено лист прокурора (а.с. 40) в якому зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року прокурору повернуто клопотання про накладення арешту на речові докази в рамках кримінального провадження № 62021100020000432 за підозрою ОСОБА_6 та надано строк на усунення недоліків. Однак вказана ухвала разом із клопотанням на адресу Офісу Генерального прокурора надійшло 08 грудня 2021 року, клопотання з усуненими недоліками направлено повторно на адресу суду поштовим зв'язком 13 грудня 2021 року, тобто у строк сімдесяти двох годин.
З приводу посилань захисника, щодо порушень слідчим суддею вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, колегія суддів вважає їх слушними, однак вказана обставина не є підставою, яка б потягла за собою скасування ухвали слідчого судді.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведені обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Окрім того, прокурором у судовому засіданні апеляційної інстанції надано супровідний лист, яким обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 скеровано до Києво-Святошинського суду Київської області для розгляду по суті, де буде вирішено питання про долю речових доказів.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 навіть з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 757/68681/21-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/1346/2022 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК