02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 140/1257/21
адміністративне провадження № К/990/12345/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №140/1257/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, визнання протиправними дій,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 02 жовтня 2020 року № 172 «Про проведення конкурсного відбору керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України» у частині проведення конкурсного відбору керівника Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща»;
2) визнати протиправними дії Постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України з визначення переможця конкурсного відбору керівника Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» - ОСОБА_2 ;
3) визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яке оформлене Протоколом №6 засідання Постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23 грудня 2020 року, яким визначено переможцем конкурсного відбору керівника Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» - ОСОБА_2 .
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яке оформлене Протоколом №6 від 23 грудня 2020 року засідання цієї комісії про визначення переможцем конкурсного відбору керівника Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» - ОСОБА_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 908,00 грн, сплаченого за подання адміністративного позову та судового збору в сумі 1 362,00 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з указаною касаційною скаргою.
Слід зауважити, що відповідач уже вчетверте звертається до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року.
Попередні касаційні скарги поверталися скаржникові ухвалами Верховного Суду від 19 січня, 07 лютого та 15 квітня 2022 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень.
У вказаних ухвалах Верховний Суд детально роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої цієї статті.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги відповідача на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України суддя-доповідач дійшов висновку, що скаргу необхідно повернути з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354) із вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №520/126/21 щодо застосування пункту 17 Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 (далі - Порядок № 777).
Скаржник зазначає, що наведені у згаданій постанові Верховного Суду висновки є неефективними, оскільки зумовлюють надання кожним членом конкурсної комісії обґрунтування щодо кожного з учасників конкурсного відбору з приводу відхилення його кандидатури чи визначення його переможцем, що, в свою чергу, призводить до неефективного використання ресурсів державної служби та до втручання суду у виключну компетенцію державного органу шляхом надання оцінки рішенню конкурсної комісії.
У цьому контексті принагідно зауважити, що в ухвалах від 07 лютого та 15 квітня 2022 року Верховний Суд звертав увагу скаржника на те, що можливо відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Водночас, з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції слідує, що в ній відсутні посилання на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №520/126/21 щодо застосування пункту 17 Порядку № 777.
Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження № 11-377апп18).
Суд відзначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Разом з тим, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Між тим, касаційна скарга Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України не містить належних обґрунтувань та доводів необхідності відступлення від висновків Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до цитуванням норм законодавства стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, у той час як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відтак, підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України є необґрунтованою.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
За таких обставин Суд констатує, що при поданні цієї касаційної скарги скаржником так і не взято до уваги роз'яснення Верховного Суду щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №140/1257/21повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддяВ.М. Соколов