02 червня 2022 року
Київ
справа №160/8601/20
адміністративне провадження № К/990/12048/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу адвоката Стрєльнікова Євгенія Анатолійовича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, Виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, Виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 14 липня 2020 року №92 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на 2020 рік», в частині скорочення посади заступника директора ТУ ДБР у м. Мелітополь, яка відноситься до категорії державної служби та введення посади заступника директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, як категорія посади - старший начальницький склад;
- визнати протиправними дії виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 14 липня 2020 року №336 «Про попередження працівників» та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 №336 «Про попередження працівників» в частині попередження ОСОБА_1 про скорочення посади заступника директора ТУ ДБР у м. Мелітополь, яка відноситься до категорії державної служби, і направленні на його виконання дії, зокрема вручення «Попередження про наступне вивільнення» від 16 липня 2020 року №10-13-01-15467;
- визнати протиправними дії виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 13 серпня 2020 року №514-ос «З особового складу» та наказу від 20 серпня 2020 року №531-ос «Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року №514-ос», щодо звільнення ОСОБА_1 та скасувати наказ від 13 серпня 2020 року №514-ос «З особового складу» та наказ від 20 серпня 2020 року №531-ос «Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року №514-ос»;
- визнати протиправними дії виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань по виданню наказу Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 28 вересня 2020 року №600-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » щодо звільнення ОСОБА_1 та скасувати наказ від 28 вересня 2020 року №600-ос «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- встановити відсутність у виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань, та зокрема, у Соколова Олександра Володимировича або Сухачова Олексія Олександровича , повноважень скорочувати чисельність державних службовців територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, а за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича по виданню наказу від 14 липня 202 року №336 "Про попередження працівників" та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 14 липня 2020 року №336 "Про попередження працівників" в частині попередження ОСОБА_1 про скорочення посади заступника директора ТУ ДБР у м. Мелітополь, яка відноситься до категорії державної служби, і направлені на його виконання дії, зокрема вручення "Попередження про наступне вивільнення" від 16 липня 2020 року №10-13-01-15467.
Визнано протиправними дії виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича по виданню наказу від 13 серпня 2020 року №514-ос "З особового складу" та наказу від 20 серпня 2020 року №531-ос "Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року №514-ос", щодо звільнення ОСОБА_1 та скасувати наказ від 13 серпня 2020 року №514-ос "З особового складу" та наказ від 20 серпня 2020 року №531-ос "Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року №514-ос".
Визнано протиправними дії виконуючого обов'язки Директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича по виданню наказу від 28 вересня 2020 року №600-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " щодо звільнення ОСОБА_1 та скасувати наказ від 28 вересня 2020 року №600-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі з 29 вересня 2020 року.
Стягнуто з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 323149,98 грн.
В іншій частині позовних вимог, відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року апеляційні скарги Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, задоволено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року, скасовано та прийнято нову постанову.
У задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, адвокат Стрєльніков Євгеній Анатолійович звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її засобами поштового зв'язку 09 травня 2022 року, яка надійшла до суду касаційної інстанції 18 травня 2022 року.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо питання застосування пункту 3 частини четвертої розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України №305-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань».
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку заявника, відповідна норма повинна була застосовуватися.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуто судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Стрєльнікова Євгенія Анатолійовича належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі №160/8601/20.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Стрєльнікова Євгенія Анатолійовича на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі №160/8601/20, повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя О.А. Губська