02 червня 2022 року
Київ
справа №460/4880/21
адміністративне провадження № К/990/12064/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), у якому просив суд:
- визнати протиправними за життя ОСОБА_1 продовження надмірно тривалої бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області з 04 березня 2020 року щодо надмірно тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа "Кононова та інші проти України") в частині виконання рішень національних судів ухвалених на користь ОСОБА_1 (виконавче провадження №38662180) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року, якою зобов'язано Володимирецьку селищну раду придбати та надати ОСОБА_1 квартиру (виконавче провадження №3166879);
- стягнути за життя ОСОБА_1 солідарно з обох відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду по 250000,00 грн з кожного за надмірно тривалу і протиправну бездіяльність (з 04 березня 2020 року) щодо надмірно тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа "Кононова та інші проти України") в частині виконання рішень національних судів ухвалених на користь ОСОБА_1 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року, якою зобов'язано Володимирецьку селищну раду придбати та надати ОСОБА_1 квартиру;
- зобов'язати за життя ОСОБА_1 Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області по виконавчих провадженнях №38662180 та №31166879 таке: скласти акти про продовження надмірно тривалого невиконання судових рішень; винести постанови про накладення на боржників штрафів у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", де в постановах зазначити вимогу про обов'язковість виконання судових рішень та попередження боржників про кримінальну відповідальність за невиконання судових рішень;
- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за життя ОСОБА_1 утриматись від нарахування та виплати премій державним виконавцям, які безпосередньо займаються виконанням виконавчих проваджень №38662180 та № 31166879 та безпосереднім керівникам на час невиконання судових рішень.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №460/4880/21, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо продовження з 04 березня 2020 року надмірно тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа Кононова та інші проти України) в частині виконання рішень національних судів ухвалених на користь ОСОБА_1 (виконавче провадження №38662180) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року, якою зобов'язано Володимирецьку селищну раду придбати та надати ОСОБА_1 квартиру (виконавче провадження №31166879);
- зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вжити заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", щодо виконання виконавчих проваджень №38662180, №31166879;
- стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду по 5000,00 (п'ять) грн з кожного за продовження з 04 березня 2020 року тривалої і протиправної бездіяльності щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа Кононова та інші проти України) в частині виконання рішень національних судів ухвалених на користь ОСОБА_1 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року, якою зобов'язано Володимирецьку селищну раду придбати та надати ОСОБА_1 квартиру.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її засобами поштового зв'язку 16 травня 2022 року, яка надійшла до суду касаційної інстанції 18 травня 2022 року.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як на підставу звернення до Верховного Суду скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, в обґрунтування права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В контексті цього, Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Проаналізувавши касаційну скаргу, Суд встановив, що у ній не зазначено, який саме висновок, викладений у постанові Верховного Суду не застосовано судом апеляційної інстанції, як і не зазначає номер проваження, в якому ця постанова прийнята.
Крім того, касаційна скарга містить посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами ухвалено судові рішення з порушенням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 248, статтею 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №460/4880/21, повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Суддя О. А. Губська