02 червня 2022 року
Київ
справа №420/6871/18
адміністративне провадження №К/990/10581/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали у справі № 420/6871/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області, за участю третіх осіб: Кабінету Міністрів України, Національного агентства України з питань державної служби про визнання протиправним пункту наказу та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт другий наказу керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області № 4-ОС від 15 лютого 2017 року щодо присвоєння позивачу найнижчого 9 рангу державного службовця;
- зобов'язати відповідача індивідуальним актом (наказом) поновити порушене право та відновити правовий статус позивача, у спосіб присвоєння йому згідно Закону України «Про державну службу» відповідний найвищий 3 (третій) ранг державного службовця категорії посад «Б» (посада керівника), який дзеркально відповідає протиправно позбавленому не в судовому порядку, раніше присвоєному, найвищому рангу державного службовця категорії посад керівника районного рівня як: рівнозначна посада та рівнозначний найвищий ранг такої посади.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу № 4-ОС від 15 лютого 2017 року керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області. Зобов'язано керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області вирішити питання щодо присвоєння ОСОБА_1 категорії та рангу державного службовця у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» та з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року скасовано.
Ухвалено по справі нову постанову, якою позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу № 4-ОС від 15 лютого 2017 року керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області залишено без розгляду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 в іншій частині задоволено частково.
Зобов'язано керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області вирішити питання щодо присвоєння ОСОБА_1 категорії та рангу державного службовця, починаючи з листопада 2018 року, з урахуванням періоду роботи позивача на державній службі з 17 січня 2001 року по 03 жовтня 2002 року та з 19 вересня 2005 року по 21 липня 2011 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення у справі № 420/6871/18 за нововиявленими обставинами.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2022 року, відмовлено у задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 420/6871/18, а судове рішення (постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року) залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 333 КАС України.
27 травня 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали у справі у зв'язку з тим, що колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду прийняла рішення форма якого, на думку скаржника, не відповідає його змісту.
Перевіривши наведені в клопотанні доводи, Суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Частиною 1 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до частини 8 цієї статті суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що питання про постановлення окремої ухвали вирішується судом під час вирішення спору у разі наявності для того достатніх правових підстав та не підлягає вирішенню після відмови у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 167 КАС України, якщо заява (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Враховуючи наведене, подане позивачем клопотання підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись статтями 137, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Клопотання про постановлення окремої ухвали у справі № 420/6871/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Комінтернівського районного суду Одеської області, за участю третіх осіб: Кабінету Міністрів України, Національного агентства України з питань державної служби про визнання протиправним пункту наказу та про зобов'язання вчинити певні дії - повернути ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
В.М. Соколов,
Суддя Верховного Суду