02 червня 2022 року
м. Київ
справа №160/6899/20
адміністративне провадження № К/9901/25385/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Трофімова Дмитра Юрійовича , який представляє інтереси ОСОБА_2 на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 у справі №160/6899/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу(недоїмки),
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-16624-53/64 на суму 29293,44 грн Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) податкового боргу в сумі 29293,44 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 лютого 2020 року №Ф-16624-53/64 Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) податкового боргу в частині 15918,74 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі № 160/6899/20 скасовано та ухвалено нову постанову. Позовну заяву ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 лютого 2020 року № Ф-16624-53/64. Стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
До Третього апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_2 - Трофімова Дмитра Юрійовича надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення по справі. Заяву мотивовано тим, що апелянт здійснив судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень) та судовий збір у розмірі 1261,20 грн (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня) 20 коп, відшкодування яких не вирішено судом.
Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1261,21 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. У задоволенні решти клопотання відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог заяви представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду. В іншій частині додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року залишено без змін.
Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена сума 5 000,00 грн для відшкодування витрат на правничу допомогу не є співмірною, а тому дійшов до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 500,00 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції Трофімов Дмитро Юрійович , який представляє інтереси ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року по справі №160/6899/20.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи по суті. Крім того зазначає, що витрати на правничу допомогу судом апеляційної інстанції безпідставно зменшено, зазначивши про неспівмірність заявлених витрат, оскільки заперечень з боку відповідача не надходило.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Надаючи правову оцінку висновкам Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року, пов'язаним з вирішенням питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15 червня 2020 року між адвокатським бюро «Трофімов Дмитро Юрійович» (Бюро) та Міхолап Владиславою Владиславівною (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №15/06/2020 та додаткову угоду №2 від 24 липня 2020 року до Договору про надання правової допомоги №15/06/2020 від 15 червня 2020 року, за умовами якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову (професійну правничу) допомогу щодо представництва його інтересів в суді. Зокрема, сторони погодили перелік послуг з правової допомоги Бюро, їх вартість та порядок оплати за наступні юридичні послуги, а саме: складання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року у справі №160/6899/20 - 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень) 00 коп. Оплата вартості юридичних послуг (правової допомоги) Бюро здійснюється Клієнтом за послуги, визначені у пунктах 1.1-1.2 пункту 1 Додаткової угоди протягом десяти днів з набрання законної сили остаточним рішенням суду по даній справі Клієнта.
На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги №15/06/2020, додаткова угода №2 від 24 липня 2020 року до Договору про надання правової допомоги №15/06/2020 від 15 червня 2020 року, акт приймання-передачі послуг за додатковою угодою №2 від 11 серпня 2020 року.
Отже, за фактом надання зазначених послуг правової допомоги складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 11 серпня 2020 року на загальну суму 5 000,00 грн.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що заявлена сума 5000,00 грн для відшкодування витрат на правничу допомогу не є співмірною, а тому дійшов до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 500,00 грн.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, як вже зазначалось, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
На виконання зазначеного обов'язку суб'єкт владних повноважень подав до суду апеляційної інстанції заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування своєї позиції суб'єкт владних повноважень послався на те, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним із складеністю справи та обсягом наданих послуг.
Проте переконливих доказів в спростування неспівмірності заявлених до компенсації витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивачем суду не надано.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Трофімова Дмитра Юрійовича , який представляє інтереси ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 у справі №160/6899/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва