02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/13237/20
адміністративне провадження № К/9901/38396/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року (головуючий суддя Зуєва Л.Є., судді: Коваль М.П., Кравець О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди, визнання протиправними дій/бездіяльності й зобов'язання вчинити певні дії,
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 червня 2019 року №0124175307, стягнення моральної шкоди, визнання протиправними дій/бездіяльності й зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначала про відсутність у неї заборгованості з єдиного внеску, що встановлено судовими рішеннями у інших справах, а також завдання їй діями та рішенням відповідача моральної шкоди. При цьому, одночасно із позовною заявою позивачем подано й клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 грудня 2020 року відкрив провадження у справі, а рішенням від 24 березня 2021 року частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , визнавши протиправним та скасувавши рішення про застосування штрафних санкцій від 10 червня 2019 року №0124175307; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги й за наслідками їх розгляду П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 07 липня 2021 року, якою апеляційні скарги задовольнив частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року скасував, а адміністративний позов залишив без розгляду.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання дотримання/пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом у даній справі судом першої інстанції як таке не досліджувалось та не вирішувалось (незважаючи на клопотання сторін, відповідно, про поновлення такого строку й залишення позову без розгляду); в той же час апеляційний суд, встановивши, що про прийняття оскаржуваного рішення позивач була обізнана з липня 2019 року, а з позовом у даній справі звернулась лише 30 листопада 2020 року, прийшов до висновку про порушення нею встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку, що, в свою чергу, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до статті 123 КАС України.
Водночас, надаючи оцінку наведеним ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку звернення до суду доводам про те, що подання позову у даній справі зумовлено поверненням позовної заяви у справі 420/9370/20, суд попередньої інстанції вказав, що на час звернення до суду з позовом у цій справі ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року про повернення позовної заяви у справі №420/9370/20 була оскаржена позивачем в апеляційному порядку й постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року залишена без змін; при цьому, зазначені посилання ОСОБА_1 не спростовують обставини її обізнаності про наявність оскаржуваного рішення відповідача з липня 2019 року та невжиття нею заходів по його своєчасному судовому оскарженню.
Крім того, П'ятий апеляційний адміністративний суд зазначив, що предмет спору у даній справі №420/13237/20 (визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 червня 2019 року №0124175307) є відмінним від предмету спору у справі №420/9370/20, в якій, як свідчить зміст ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, позивач згідно уточнених позовних вимог серед іншого просила визнати незаконними, протиправними, недійсними та скасувати незаконні рішення, вимоги ГУ ДФС, не доведені відповідачем до відома позивача, які були покладені в основу для винесення незаконного, протиправного, недійсного (нечинного), необґрунтованого рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10 червня 2019 року №0124175307, й зобов'язати відповідача утриматись від здійснення та припинити незаконні дії, що полягають в реалізації незаконного, протиправного, необґрунтованого, недійсного (нечинного), не відповідаючого фактичним обставинам рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10 червня 2019 року №0124175307 та інших рішень ГУ ДФС, не доведених відповідачем до відома позивача, які були покладені в основу для винесення рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10 червня 2019 року, а відтак спірне у цій справі рішення контролюючого органу у справі №420/9370/20 не оскаржувалось.
Не погоджуючись із прийнятим апеляційним судом рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись, зокрема, на порушення судом норм матеріального і процесуального права й залишення поза увагою наведених нею в заяві про поновлення строку звернення до суду доводів, просила постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався, що, в свою чергу, не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду справи.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 12 липня 2005 року перебувала на обліку в Білгород-Дністровській ДПІ ГУ ДФС в Одеській області як фізична особа-підприємець у стані « 11 - припинено, але не знято з обліку»; дата проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності - 16 липня 2014 року.
Станом на 01 жовтня 2013 року за позивачем рахувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску у сумі 979,59 грн., яка нарахована за попередні періоди та у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року №406-VII передана Управлінням Пенсійного фонду України до податкового органу та була погашена в період з 30 липня 2018 року по 18 січня 2019 року.
У зв'язку із порушенням строків сплати єдиного внеску у період з 21 січня 2012 року по 18 січня 2019 року на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI до позивача згідно рішення податкового органу від 10 червня 2019 року №0124175307, сформованого в автоматичному режимі на підставі даних підсистеми «Податковий аудит» ІС «Податковий блок», застосовано штрафні санкції у сумі 97,96 грн. та пеню у сумі 2 413,87 грн.
Копію зазначеного рішення відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наданого відповідачем, отримано ОСОБА_1 03 липня 2019 року, разом з тим останньою до позовної заяви додана роздруківка з сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення, яка свідчить про його одержання позивачем 09 липня 2019 року.
Не погодившись із прийнятим податковим органом рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у даній справі.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим законом шляхом.
Вимоги до позовної заяви та документи, що додаються до неї, викладено в статтях 160 та 161 КАС України й згідно із частиною 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом частин 1 - 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В частині статті 123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зазначена норма кореспондується й з приписами частини 1 статті 169 КАС України, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В той же час, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123 КАС України).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 КАС України).
Водночас, частиною 13 статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, наведеними нормами процесуального закону встановлено, що в разі пропуску строку звернення до суду позивач зобов'язаний порушити перед судом питання про його поновлення та обґрунтувати й довести поважність причин, які зумовили такий пропуск, в той же час суд має розглянути та вирішити таке клопотання, відобразивши результати цього у процесуальний спосіб.
Питання, пов'язані зі строком звернення до суду, можуть виникнути як під час, так і після відкриття провадження у справі, але в будь-якому випадку якщо суд прийде до висновку про неповажність наведених позивачем причин пропуску цього строку позовна заява залишається без руху для надання йому можливості навести інші (поважні) причини.
При цьому, сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Як вже вказувалось в цій постанові, звертаючись до суду з позовом у даній справі, ОСОБА_1 додала до нього у тому числі й клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому поважність причин його пропуску обґрунтовувала численними зверненнями до суду з позовними заявами, які залишались без руху та в подальшому повертались.
В той же час відповідачем разом із відзивом на позовну заяву подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 КАС України.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Одеським окружним адміністративним судом ані під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, ані під час її розгляду й прийняття рішення від 24 березня 2021 року клопотання позивача та відповідача, як і саме питання дотримання/пропуску строку звернення до суду не розглядались.
Натомість, апеляційний суд, удавшись до вирішення згаданого питання, прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду та, відповідно, неповажність наведених ОСОБА_1 в клопотанні причин його пропуску.
Так, надаючи оцінку доводам позивача про те, що подання позову у даній справі зумовлено поверненням позовної заяви у справі 420/9370/20, суд попередньої інстанції вказав, що на час звернення до суду з позовом у цій справі ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року про повернення позовної заяви у справі №420/9370/20 була оскаржена позивачем в апеляційному порядку й постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року залишена без змін; при цьому, зазначені посилання ОСОБА_1 не спростовують обставини її обізнаності про наявність оскаржуваного рішення відповідача з липня 2019 року та невжиття нею заходів по його своєчасному судовому оскарженню.
Проте, при цьому, апеляційним судом залишено поза увагою викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду твердження ОСОБА_1 про її інші (попередні) звернення до суду з позовами (у справах №420/6216/19, №420/7128/19, №420/791/20, №420/4103/20, №420/6844/20), які також залишались без руху й в подальшому повертались та предметом спору у яких також було рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10 червня 2019 року №0124175307.
Що ж до висновку П'ятого апеляційного адміністративного суду про те, що предмет спору у даній справі №420/13237/20 є відмінним від предмету спору у справі №420/9370/20 й спірне у цій справі рішення контролюючого органу у справі №420/9370/20 не оскаржувалось, то, перелічуючи в тексті постанови позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №420/9370/20 (визнати незаконними, протиправними, недійсними та скасувати незаконні рішення, вимоги ГУ ДФС, не доведені відповідачем до відома позивача, які були покладені в основу для винесення незаконного, протиправного, недійсного (нечинного), необґрунтованого рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10 червня 2019 року №0124175307, й зобов'язати відповідача утриматись від здійснення та припинити незаконні дії, що полягають в реалізації незаконного, протиправного, необґрунтованого, недійсного (нечинного), не відповідаючого фактичним обставинам рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10 червня 2019 року №0124175307 та інших рішень ГУ ДФС, не доведених відповідачем до відома позивача, які були покладені в основу для винесення рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10 червня 2019 року), суд відмітив, що вони заявлені «серед іншого», втім повного переліку позовних вимог у вказаній справі не навів, що, в свою чергу, свідчить про неповне з'ясування ним цього питання й передчасність зробленого висновку.
Отже, під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Враховуючи, що допущені судами порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статей 349, 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва