02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 400/2004/21
адміністративне провадження № К/9901/22867/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача: Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області Білик Наталії Степанівни, за участю третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у складі судді Малих О.В. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Скрипченко В.О., судді - Косцова І.П., Осіпова Ю.В.,
Вступ
Особа звернулась до адміністративного суду з позовом до державного реєстратора про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Ключовим питанням у справі є юрисдикція спору.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. 30 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Баштанської РДА Миколаївської області Білик Н.С., в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57220089, а саме - запис про реєстрацію права власності ТОВ «Олком-Лізинг» частин нежитлових приміщень.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року.
5. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Оцінка суду першої та апеляційної інстанцій
6. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, було відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, через те, що державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав третьої особи, а не позивача.
7. Судами попередніх інстанцій вказано, що позивач не був заявником реєстраційних дій, рішеннях по яких оскаржив до адміністративного суду. Скасування ж державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Доводи касаційної скарги
8. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 06 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.
9. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував предмет спору. На думку скаржника спір про право у цій справі відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який вийшов за межі своїх владних повноважень, прийнявши рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «Олком-Лізинг» на частину нежитлових приміщень під час дії обмеження, встановленого судовим рішенням.
10. Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, а касаційну скаргу - без задоволення.
11. У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ «Олком-Лізинг» не погоджується із позицією скаржника, вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті відповідно до вимого чинного законодавства, оскільки наслідками скасування дій державного реєстратора є не лише внесення змін до відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі -ДРРПНМ), а є наслідком позбавлення права власності титульного власника, що ставить під сумнів принцип «презумпції права власності та дійсності правочину». Вказує, що «спір про право» не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
12. У відзиві також представник ТОВ «Олком-Лізинг» зазначає, що скаржником подано касаційну скаргу про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Баштанської районної державної реєстрації Миколаївської області Білик Н.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57220089 від 22 березня 2021 року та відповідний запис № 41108072 про право власності на 830/1000 частин нежитлових приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Соборна, 6А за ТОВ «Олком-Лізинг».
13. Проте, в Центральному районному суді м. Миколаєва наявна аналогічна справа № 490/2561/21 із ідентичним предметом позову. Подача ідентичного позову в порядку цивільного судочинства нівелює підстави та необхідність звернення до адміністративного суду.
Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом спору є рішення суб'єкта владних повноважень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57220089 від 22.03.2021, відповідний запис: 41108072 про реєстрацію права власності за ТОВ "Олком-Лізинг" на 830/1000 частин нежитлових приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Соборна, 6А, загальною площею 646,5 кв.м.
15. Тобто спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, через те, що державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав третьої особи, а не позивача.
16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не був заявником цих реєстраційних дій, рішеннях по яких оскаржив до адміністративного суду. Скасування ж державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
17. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №813/3599/16, від 11 вересня 2019 року у справі №815/4789/16 та від 05 листопада 2020 року у справі № 826/8906/16.
Оцінка Верховного Суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
19. Відповідно до статті 2 КАС України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
20. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).
21. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
22. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
23. Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
24. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
25. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
26. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
27. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
28. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
29. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
30. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про необхідність застосування правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі № 815/4618/16, колегія суддів зазначає, що у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог до державного реєстратора повинен здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.
31. Однак, з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 по справі № 826/5586/18 відступила від висновків, викладених у вищезгаданої постанові щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
32. У цій справі Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
33. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 826/12191/18, від 14 січня 2021 року у справі № 826/9485/16.
34. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, оскільки вони стосуються оскарження дій державного реєстратора щодо державної реєстрації в питаннях, не пов'язаних з набуттям права власності, а з правомірністю здійснення повторної реєстрації похідного речового права - права користування земельною ділянкою.
35. Окрім того, колегія суддів зауважує, що Центральному районному суді м. Миколаєва наявна аналогічна справа № 490/2561/21 із ідентичним предметом позову, а відтак слід погодитися з доводами ТОВ «Олком-Лізинг», що подача ідентичного позову в порядку цивільного судочинства нівелює підстави та необхідність звернення до адміністративного суду.
36. За таких підстав, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та третьої особи щодо права власності на нерухоме майно.
37. З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій не допущено порушення норм процесуального права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
39. Відповідно до частини першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
40. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування норм процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа