02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 580/1312/21
адміністративне провадження № К/990/10716/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 580/1312/21 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Черкаської обласної прокуратури (далі - відповідач), у якому просив стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року до 01 грудня 2020 року включно в розмірі 2072414,73 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року до 01 грудня 2020 року включно в розмірі 1182233,94 грн без виключення сум відрахування на податки та обов'язкові збори. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про стягнення коштів - задоволено частково. Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 30 листопада 2020 року включно в розмірі 2 069 141, 66 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Черкаською обласною прокуратурою подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скаржником отримано ухвалу Верховного Суду від 05 травня 2022 року - 20 травня 2022 року.
25 травня 2022 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшло клопотання про усунення недоліків шляхом, визначених зазначеною ухвалою Верховного Суду.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції з дотриманням встановленого законом строку на касаційне оскарження. Проте ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Вказану ухвалу отримано скаржником 10 січня 2022 року через підсистему «Електронний Суд». Вдруге касаційну скаргу подано до суду касаційної інстанції 18 січня 2022 року. Проте ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Вказана ухвала надійшла на електронну адресу скаржника 02 березня 2022 року. Зауважує, що у зв'язку із введенням воєнного стану скаржником втретє касаційну скаргу подано до суду касаційної інстанції невідкладно вже 11 березня 2022 року. Проте ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Вказана ухвала надійшла на електронну адресу скаржника 08 квітня 2022 року. Вчетверте подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року було також повернуто скаржнику з тих самих підстав. Враховуючи зазначене просить поновити строк на касаційне оскарження.
Перевіривши доводи вищевказаного клопотання, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Так, Судом установлено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 01 грудня 2021 року, а касаційну скаргу подано на пошту 27 квітня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Скаржнику ухвалою від 05 травня 2022 року було роз'яснено, що Суд перевіряє обставини пропуску строку на касаційне оскарження на підставі клопотання скаржника, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих скаржником доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом.
Скаржник стверджує, що строк на оскарження судових рішень у цій справі ним пропущено з поважних причин, оскільки при повторних зверненнях до суду касаційної інстанції ним вживалися заходи щодо усунення недоліків повернутих касаційних скарг, що були підставами для їх повернення.
Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції слідує, що повний її текст складено 06 грудня 2021 року, а тому останній день тридцятиденного строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції сплинув 05 січня 2022 року.
Судом також було встановлено, що вперше подану 24 грудня 2021 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 06 січня 2022 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Суд визнав недостатнім наведене у касаційній скарзі обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу отримано скаржником 14 січня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102935500653).
Вдруге подану 18 січня 2022 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 15 лютого 2022 року повернув скаржнику також на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.
Відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу отримано скаржником 22 січня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102936067465).
Втретє подану 11 березня 2022 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 07 квітня 2022 року повернув скаржнику також на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що заявник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому Верховний Суд зауважив, що висновок щодо застосування частини 2 статті 235 КЗпП України був викладений, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №813/6551/15, від 24 листопада 2020 року у справі №813/3853/17.
Відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу отримано скаржником 05 травня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102936001286).
Вчетверте подану 12 березня 2022 року касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 18 квітня 2022 року повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України з тих самих підстав.
Відповідно до відомостей, що містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду» вказану ухвалу отримано скаржником 13 травня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102936035121).
Із цією касаційною скаргою скаржник звернувся 27 квітня 2022 року, тобто зі сплином майже п'ять місяців із дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції, зокрема, уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
В уточненій касаційній скарзі скаржник вп'яте вказує підставою для касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 235 КЗпП України.
Отже, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 05 травня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та неврахування скаржником вичерпних роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
При цьому, Суд звертає увагу скаржника, що звертаючись до суду касаційної інстанції чотири рази останній не міг привести касаційну скаргу у відповідності до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень, що і зумовило їх повернення судом касаційної інстанції.
При цьому, ухвалою від 06 січня 2022 року судом касаційної інстанції надавалися вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Скарженику також вказувалося, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Водночас при повторних зверненнях із касаційними скаргами 18 січня 2022 року, 11 березня 2022 року та 12 березня 2022 року скаржником не враховано вказані роз'яснення в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження у відповідності до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, наслідком чого стали повторні повернення касаційних скарг ухвалами від 15 лютого 2022 року, 07 квітня 2022 року та 18 квітня 2022 року.
Разом з тим у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.
При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - майже п'ять місяців з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні клопотання Черкаської обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 580/1312/21 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про стягнення коштів.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк