01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/9478/21
адміністративне провадження № К/9901/45322/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 (головуючий суддя Стефанов С.О.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 (колегія суддів у складі головуючого судді Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравця О.О.)
у справі №420/9478/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України (залучено до участі у справі ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2021), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951050187313 від 23.03.2021 "Про відмову у переведенні пенсії";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII з ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 70% від суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно з довідкою від 17.03.2021 року №06-34/15/2021, виданою Одеським апеляційним судом з урахуванням вже отриманих сум пенсій.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2021, яке було залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Позивач із вказаними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 01.04.2018 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
5. ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 .
6. ОСОБА_2 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та отримував довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 .
7. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 .
8. 15 березня 2021 року ОСОБА_1 за її згодою було переведено на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
9. 22 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ в Одеській області із заявою про переведення із пенсії по втраті годувальника за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» №899.
10. 23 березня 2021 року рішенням № 951050187313 позивачу відмовлено задоволенні її заяви про переведення із пенсії по втраті годувальника за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» №899 з посиланням на те, що на момент смерті чоловік позивачки не працював, був звільнений з посади судді та з військової служби 01.04.2008.
11. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_2 не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а був звільнений з посади судді та з військової служби 01.04.2008. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII не визначено право на призначення членам сім'ї померлого судді у відставці пенсії за померлого суддю на умовах призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про державну службу».
13. Апеляційний суд підтримав висновок суду першої інстанції та окремо зазначив, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 пов'язане лише зі стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889.
14. Посада судді не віднесена до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723.
15. Більш того, п. 12 ч. 3 статті 3 Закону України «Про державну службу» №889 чітко визначено, що дія цього закону не поширюється на суддів.
16. З наведеного апеляційний суд виснував, що до пенсії позивача по втраті годувальника неможливо застосувати положення пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що суди помилково зазначили про намагання позивача отримати пенсію по втраті годувальника виходячи із 50% довічного грошового забезпечення її померлого чоловіка, хоча таких вимог вона не заявляла. Зазначає, що її чоловік станом на момент втрати чинності Законом України «Про державну службу» №3723 мав право на пенсію державного службовця, зберіг таке право, а отже і вона має право на перехід на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу»№ 889.
18. Окремо посилається на постанову Верховного Суду у справі №236/3193/16.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
20. Частиною 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
21. 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» №889 пунктами 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
22. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
23. Відповідно до абз 5 ч. 2 статті 46 Закон України "Про державну службу" №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.
24. Аналогічні приписи закріплено і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).
25. Відповідно до частин 13, 14 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26. Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
27. Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про державну службу» №3723 регламентовано різні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку.
28. Отже, за наявності умов, передбачених Законом України «Про державну службу» - стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебувала позивачка, остання має право на таку пенсію.
29. Крім того, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов'язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.
30. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №752/5153/17.
31. Як встановлено судами, пенсію по втраті годувальника позивачці призначено на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
32. Проте, судами залишились нез'ясованими обставини щодо того, чи мав чоловік позивачки право на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» №3723. Не досліджено судами і довідки про його стаж та заробітну плату (суддівську винагороду).
33. Висновок апеляційного суду про те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII не визначено право на призначення членам сім'ї померлого судді у відставці пенсії за померлого суддю, а відповідно до п. 12 ч. 3 статті 3 Закону України «Про державну службу»№ 889 чітко визначено, що дія цього закону не поширюється на суддів, є незастосовним до спірних правовідносин, оскільки у цій ситуації визначальним є чи мав чоловік позивача право на пенсію Законом України «Про державну службу» №3723 станом на 01.05.2016.
34. Щодо посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду у справі №236/3193/16, то у зазначеній справі суди встановили, що померлий чоловік позивача мав право на пенсію Законом України «Про державну службу» №3723 і саме ця обставина стала підставою для задоволення позову. У цій же справі, як вже зазначено вище, зазначена обставина залишилась не встановленою.
35. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
38. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
39. Разом з тим, за відсутності факту встановлення зазначених вище обставин, ухвалені у справі рішення не можуть вважатись обґрунтованими.
40. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
41. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
42. Отже, Верховний Суд позбавлений процесуального права самостійно дослідити докази та оцінити зазначені доводи сторін.
43. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
44. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
45. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно надати оцінку обставині наявності/відсутності у померлого чоловіка позивача права на пенсію відповідно до Закону №3723 станом на день втрати чинності зазначеним законом та прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням додатково встановлених обставин і релевантної практики Верховного Суду в подібних правовідносинах.
46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статей 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №420/9478/21- скасувати.
Справу №420/9478/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб