01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 260/2363/20
провадження № К/9901/6915/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року (суддя Микуляк П.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року (головуючий суддя Запотічний І.І., судді Довга О.І., Макарик В.Я.)
у справі № 260/2363/20
за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1
до Мукачівської міської ради
третя особа - Державна регуляторна служба України
про визнання рішення незаконним
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Мукачівської міської ради, третя особа - Державна регуляторна служба України, в якому просили визнати незаконним та недійсним з моменту прийняття рішення Мукачівської міської ради "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату" від 28 квітня 2016 року №184.
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
4. Від Мукачівської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
5. Від Державної регуляторної служби надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 28 квітня 2016 року Мукачівською міською радою Закарпатської області прийнято рішення №184 «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю».
7. 07 червня 2019 року Мукачівська місцева прокуратура Закарпатської області звернулася до Мукачівського міськрайонного суду в інтересах Мукачівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю на підставі рішення Мукачівської міської ради №184.
8. 11 лютого 2020 року представником ОСОБА_2 подано скаргу до Державної регуляторної служби України про невідповідність рішення №184 вимогам чинного регуляторного законодавства.
9. Державна регуляторна служба України 24 лютого 2020 року направила до Мукачівської міської ради лист за наслідком аналізу Рішення №184 на предмет його невідповідності статті 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
10. Станом на 09 червня 2020 року Державна регуляторна служба Україна не отримала від Мукачівської міської ради інформацію про скасування Рішення №184. Так само відсутня інформація у засобах масової інформації або на інтернет ресурсі Мукачівської міської ради про те, що рішення скасоване.
11. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вважають рішення Мукачівської міської ради "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату" від 28 квітня 2016 року №184 протиправним, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що оскаржуване рішення відповідача прийняте органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень, а чинним законодавством прямої заборони щодо розроблення та затвердження органом місцевого самоврядування порядку визначення та відшкодування збитків, заподіяних у зв'язку з використанням земельних ділянок з порушенням вимог законодавства, у зоні їх впливу, законом не передбачено.
13. Суди зробили висновок про обґрунтованість позиції Мукачівської міської ради про те, що використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів та оформлення відповідного права на земельну ділянку обмежує право територіальної громади міста на отримання доходів у вигляді орендної плати, що вважається збитками.
Зазначений Порядок встановлює єдину процедуру відшкодування збитків, заподіяних Мукачівській міській раді внаслідок порушення вимог земельного законодавства. Фізичні та юридичні особи, у разі використання ними земель міста з порушеннями вимог Земельного кодексу України, повинні відшкодувати Мукачівській міській раді збитки, спричинені їх діями або бездіяльністю. Збитки відшкодовуються внаслідок використання земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону.
14. Суд апеляційної інстанції розглянув доводи позивачів стосовно процедури оприлюднення проекту регуляторного акта (незважаючи на те, що порушення процедури не було визначена позивачами в якості підстав заявленого позову) і зазначив, що як стверджує відповідач, 25 березня 2016 року на офіційній сторінці Мукачівської міської ради (вкладка прозоре місто/Регуляторна діяльність/проекти регуляторних актів та АРВ) в мережі інтернет було оприлюднено проект рішення Мукачівської міської ради «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю» з відповідними додатками до нього, в тому числі з аналізом регуляторного впливу.
15. Також апеляційний адміністративний суд відхилив доводи позивачів стосовно того, що наявність пропозиції Державної регуляторної служби України від 24 лютого 2020 року вих. №1210/0/20-20 є беззаперечною підставою для визнання незаконним та недійсним з моменту прийняття оскаржуваного рішення з посиланням на те, що з врахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 371 Державна регуляторна служба України, як уповноважений орган мала б право звернутися до Мукачівської міської ради із запитом чи пропозицією про вжиття заходів щодо не скасування регуляторного акта, а внесення до нього відповідних змін чи визнання його таким, що втратив чинність.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
16. Касаційну скаргу мотивовано порушеннями судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
17. Заявники, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначають, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №461/8220/13-а, Верховного Суду, викладені в постанові від 22 січня 2020 року у справі № 638/11790/16-а.
18. У касаційній скарзі зазначено, що оскаржуване рішення містить ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства, суперечить принципам державної регуляторної політики, визначеним статтями 4, 8, 12, 21, 25, 34 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» підлягає скасуванню.
19. Позивачі вважають, що відповідач фактично розширив передбачені законом підстави для відповідальності за порушення земельного законодавства, цим самим вийшовши за межі наданих законом повноважень. При цьому суди не навели конкретної норми Конституції України, Земельного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України, які прямо визначають повноваження міської ради затверджувати Порядок про визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю.
20. У відзиві на касаційну скаргу Мукачівська міська рада погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також стверджує, що касаційна скарга не містить жодного конкретного покликання на порушення органом місцевого самоврядування норм чинних нормативно-правових актів при прийнятті оскаржуваного рішення.
21. Відповідач вважає, що Порядок визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, а є виключно процедурним.
22. У поясненнях на касаційну скаргу третя особа посилається на те, що чинним законодавством не передбачено повноважень місцевих рад щодо затвердження будь-яких положень чи порядків визначення та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю. Звертаємо увагу, що відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
24. Позивачі та третя особа вважають, що Мукачівська міська рада не мала повноважень на затвердження Порядку визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату, а також протиправно розширила передбачені законом підстави для відповідальності за порушення земельного законодавства.
25. Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
26. Діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
27. Статтею 26 вказаного Закону визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, зокрема, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
28. Частинами 1, 2, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
29. У частині 12 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
30. З аналізу вказаних положень чинного законодавства вбачається, що міська рада може приймати нормативні та інші акти у формі рішень у межах повноважень, у тому числі й задля регулювання земельних відносин.
При цьому важливим при вирішенні подібних спорів є з'ясування того чи не суперечить прийняте органом місцевого самоврядування рішення положенням нормативно-правових актів вищої юридичної сили.
31. Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
32. Частиною 3 статті 157 Земельного кодексу України передбачено, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
33. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284).
34. Відповідно до примітки до пункту 3 цієї постанови неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
35. Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за порушення земельного законодавства настає цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність, а також визначено, за які саме порушення земельного законодавства настає така відповідальність.
Частиною другою цієї статті передбачено, що законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.
36. Пунктом 5.1 оскаржуваного Порядку передбачено, що у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 5.4 Порядку відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.
Збитки визначаються за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків із застосування коефіцієнтів, які дорівнюють подвійній обліковій ставці Національного банку України на початок кожного звітного року, встановленої згідно наступних рішень Мукачівської міської ради: рішення 44 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 27 червня 2013 року №869 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Мукачево»; рішення 52 сесії 6 скликання Мукачівської міської ради №1005 «Про внесення змін в Положення «Про порядок надання в оренду та встановлення розмірів орендної плати земельних ділянок в межах м. Мукачево».
37. У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 638/11790/16-а, на яку посилаються позивачі у касаційній скарзі, проаналізовано наведені вище норми та аналогічні положення Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді в особі Харківської міської ради та зроблено висновок, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством було передбачено виключний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в т.ч. у вигляді неодержаного доходу, до якого неодержана орендна плата віднесена не була. Передбачивши оскаржуваним рішенням підставу для відшкодування збитків у вигляді неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою з порушенням вимог земельного законодавства відповідач фактично розширив передбачені законом підстави для відповідальності за порушення земельного законодавства, цим самим вийшовши за межі наданих законом повноважень.
38. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї позиції. Застосовуючи її до обставин цієї справи, слід погодитися з позивачами і Державною регуляторною службою України про те, що Мукачівська міська рада протиправно розширила передбачені законом підстави для відповідальності за порушення земельного законодавства.
39. Суди попередніх інстанцій не аналізували вказаних пунктів оскаржуваного порядку і зробили помилковий висновок про те, що правомірним прийняття відповідачем оскаржуваного рішення щодо встановлення порядку визначення та відшкодування збитків у вигляді неодержаної орендної плати у зв'язку з використанням земельних ділянок територіальної громади з порушенням земельного законодавства.
40. Отже, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22 січня 2020 року у справі № 638/11790/16-а знайшли своє підтвердження.
41. Верховний Суд вважає помилковим твердження відповідача у відзиві на касаційну скаргу про те, що вказаний порядок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, а є виключно процедурним, оскільки відповідний Порядок має ознаки нормативно-правового акту, оскільки прийнятий уповноваженим органом суб'єкта владних повноважень, змінює норми права, поширюються на невизначене коло осіб та спрямований на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб'єктами господарювання.
42. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
43. Отже, Порядок визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату є регуляторним актом, на який поширюється положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
44. Процедура прийняття або внесення змін до регуляторного акта, визначається, зокрема, статтями 9, 33, 34 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: проведення розробником проєкту регуляторного акта аналізу його регуляторного впливу; оприлюднення розробником проєкту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій; розгляд розробником зауважень та пропозицій щодо проєкту регуляторного акту, що надійшли під час його оприлюднення протягом визначеного строку; підготовка уповноваженою постійною комісією міської ради експертного висновку щодо регуляторного впливу проєкту регуляторного акта; підготовка уповноваженою постійною комісією міської ради висновку про відповідність проєкту регуляторного акту вимогам статей 6 та 8 Закону.
45. Частиною 1 статті 36 цього Закону визначено, що порушення такого порядку виключає можливість прийняття та схвалення органом місцевого самоврядування проєкту регуляторного акта.
46. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями (частина 2 статті 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»).
47. Суд апеляційної інстанції відзначив, що як стверджує відповідач, 25 березня 2016 року на офіційній сторінці Мукачівської міської ради (вкладка прозоре місто/Регуляторна діяльність/проекти регуляторних актів та АРВ) в мережі інтернет було оприлюднено проект рішення Мукачівської міської ради «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю» з відповідними додатками до нього, в тому числі з аналізом регуляторного впливу.
48. При цьому суди не дослідили того чи дійсно було опубліковано вказаний проект, не дослідили аналіз регуляторного впливу, не надали жодної оцінки наявним у матеріалах справи скріншотам з сайту Мукачевської міської ради.
49. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що порушення процедури прийняття оскаржуваного акта не було підставою позову є помилковим, оскільки у позові є посилання на звернення Державної регуляторної служби України до Мукачівської міської ради від 24 лютого 2020 року щодо скасування рішення, в якому наголошувалося на недотриманні вимог чинного законодавства, зокрема, положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
50. У позові також зазначалося про порушення відповідачем Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема, статті 34 вказаного Закону.
51. Певні недоліки з викладом обставин, які представник позивачів допустив при обґрунтуванні підстав позову, не можуть виправдовувати неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи і перевірки дотримання Мукачівською міською радою положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» при вирішенні питання про правомірність рішення відповідача "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату" від 28 квітня 2016 року №184.
52. Верховний Суд зауважує, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами КАС України.
53. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.
54. Переглянувши судові рішення в цій справі в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неповноти дослідження усіх доказів, які є у справі, не з'ясованими залишилися обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, що є підставою для направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
55. Під час нового розгляду справи суди повинні дослідити наявність або відсутність порушень з боку відповідача положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» при ухваленні рішення "Про затвердження Порядку визначення та відшкодування Мукачівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату" від 28 квітня 2016 року №184, а також врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 січня 2020 року у справі № 638/11790/16-а.
56. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасувати судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції та про часткове задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі №260/2363/20 скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб