01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 460/100/21
адміністративне провадження № К/9901/46755/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (постановлену у складі судді Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.),
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - відповідач), у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача у непроведенні нарахування та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII), починаючи з 1 липня 2002 року;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 липня 2002 року.
2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року відкрито провадження у справі № 460/100/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов'язано сторін подати додаткові докази та встановлено строк для подання відповідачем відзиву.
3. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, позовну заяву залишено без розгляду.
4. Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачкою порушено строк звернення до адміністративного суду з таким позовом. Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачкою не подано, оскільки позивачка вважає, що строк звернення до суду не пропущено. Відтак, підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в ході судового розгляду справи судом не встановлено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 122, 123 КАС України, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Скаржниця стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду в частині шестимісячного строку, що передує дню звернення до суду із цим позовом.
7. Скаржниця також зазначає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 320/8317/20, відповідно до якого Суд повернув справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог, що заявлені у межах шестимісячного строку, що передує дню звернення до суду.
8. Окрім того, скаржниця також зазначає про необхідність врахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а (Положення законодавства щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.), від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 (Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.) та у постанові Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі № 480/1704/19 (Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.).
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Касаційна скарга надійшла до суду 20 грудня 2021 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №460/100/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 1 червня 2022 року.
12. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
13. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 11 січня 2022 року про відкриття касаційного провадження відповідачем отримано 17 січня 2022 року.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
15. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
16. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
17. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
18. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року відповідають не повністю, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятні з огляду на наступне.
19. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, а саме статей 122, 123 КАС України.
20. Скаржниця наполягає на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду в частині шестимісячного строку, що передує дню звернення до суду із цим позовом.
21. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а, від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 та у постановах Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі № 480/1704/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 320/8317/20.
22. Суди попередніх інстанцій, залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , виходили з того, що позивачкою порушено строк звернення до адміністративного суду з таким позовом. Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачкою не подано, оскільки позивачка вважає, що строк звернення до суду не пропущено. Відтак, підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в ході судового розгляду справи судом не встановлено.
23. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та висновкам судів попередніх інстанцій в частині дотримання позивачкою строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
24. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
25. Відповідно до статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
26. Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
28. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
29. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
30. Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
31. Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, передусім, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. А отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
32. Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
33. За таких обставин, отримання позивачкою листа від 18 грудня 2020 року №9558-9403/В-02/8-1700/20 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти через понад 17 років з моменту, коли отримала пенсію у меншому, на її думку, розмірі.
34. До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись у листопада 2020 року до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивачка вже знала, що у період з липня 2002 року розмір її пенсії обчислювався та виплачувався не у встановленому Законом №796-XII розмірі.
35. Стосовно посилань скаржниці на положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, то такі є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
36. Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у подібних правовідносинах у постанові від 9 лютого 2022 року у справі № 460/8776/20.
37. У зв'язку із вищезазначеним, не підлягають врахуванню у спірних правовідносинах і висновки Верховного Суду щодо застосування статті 87 Закону №1788-ХІІ та статті 46 Закону № 1058-IV, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а та у постанові Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі № 480/1704/19.
38. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачка звернулась до суду з позовом 31 грудня 2020 року та просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату підвищення до пенсії з 1 липня 2002 року.
39. Тобто, враховуючи дату звернення позивачки до суду, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позовні вимоги за період з 30 червня 2020 року заявлені в межах передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, що свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позову позивачці в частині цих вимог з посиланням на статтю 123 КАС України.
40. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення у вказаній частині прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального права.
41. Висновки викладені у цій постанові щодо застосування статей 122, 123 КАС України відповідають позиції Верховного Суду щодо застосування вказаних норм процесуального закону, висловлені у постановах від 22 січня 2020 року у справі №2540/2618/18, від 5 травня 2020 року у справі №826/6830/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 320/8317/20, від 16 вересня 2021 року у справах №120/3403/20-а, №560/5412/20 та від 9 лютого 2022 року у справі № 460/8776/20.
42. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а саме статті 122, 123 КАС України, а також незастосування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 320/8317/20, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
43. Водночас доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування під час розгляду справи висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а та у постанові Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі №480/1704/19, відхиляються колегією суддів з огляду на вищезазначені мотиви цієї постанови.
44. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
45. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
46. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права та протиправно залишено без розгляду позовні вимоги з 30 червня 2020 року.
47. З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року підлягають скасуванню в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 30 червня 2020 з направленням справи до Рівненського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року скасувати у частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій за період з 30 червня 2020 року та направити справу №460/100/21 у цій частині до Рівненського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
В.М. Шарапа