02 червня 2022 року Чернігів Справа № 620/316/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області
про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі - відповідач, Талалаївська сільська рада), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 09.07.2021 № VIII-744/VIII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та у зв'язку з цим визнати за ОСОБА_1 право на виготовлення технічної документації на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, згідно поданих нею графічних матеріалів.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що, з огляду на надання нею повного пакету документів, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є протиправною та суперечить вимогам чинного законодавства. Зокрема, позивач вважає, що зазначена відповідачем у спірному рішенні підстава не може слугувати для відмови у наданні вказаного дозволу.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що зазначена позивачем земельна ділянка є комунальною власністю сільської ради, знаходиться в частині проінвентаризованої та зареєстрованої в ДЗК ділянці загальної площі 94,0000 га, кадастровий номер 7423380400:08:002:0064 є сформованою, згідно наданих до клопотання графічних матеріалів відноситься до земель сільськогосподарського призначення А.01.08 Для сінокосіння та випасання худоби. Отже, у даному випадку, не може бути передана громадянам у власність. За таких обставин, вважає спірне рішення правомірним.
Ухвалою суду від 17.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 14.02.2022 заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відповідно до пункту 1 наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 13.07.2016 № 25-10792/14-16-сг (а.с. 40) Безуглівській сільській раді Ніжинського району Чернігівської області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність. Орієнтовний розмір земельної ділянки 94,00 га, за цільовим призначенням - для сінокосіння та випасання худоби (01.08), з метою створення громадських пасовищ.
Відповідний вказаний проект землеустрою затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.01.2018 № 25-689/14-18-сг (а.с. 39).
Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки від 31.05.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало, а Безуглівська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області прийняла у комунальну власність земельну ділянку площею 94,0000 га (кадастровий номер 7423380400:08:002:0064) для сінокосіння та випасання худоби з метою створення громадських пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Безуглівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (а.с. 38).
Вказане також підтверджується рішенням Безуглівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 11.09.2018 (а.с. 37).
Відповідно до змісту Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.08.2021 № 271542955 (а.с. 42-43) земельна ділянка з кадастровим номером 7423380400:08:002:0064, орієнтовною площею 94 га, має: цільове призначення - для сінокосіння і випасання худоби; комунальну форму власності; власника - Талалаївську сільську раду.
25.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, площею 2 га. До вказаної заяви позивачем додано схему розташування земельної ділянки; копію паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с. 33-35).
Сторонами не заперечується, що земельна ділянка, площею 2,00 га, щодо якої позивач висловив бажання реалізувати своє право на безоплатну приватизацію, входить до складу земельної ділянки, площею 94 га, кадастровий номер 7423380400:08:002:0064.
Талалаївською сільською радою прийнято рішення від 09.07.2021 №VII-744/VIII, відповідно до пункту 1 якого позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безкоштовно у приватну власність, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7423380400:08:002:0064, яка відведена за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби (а.с. 11, 44).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 28.07.2021 за № 993/02-26 (а.с. 10)
Вважаючи оскаржуване Рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до пунктів «а» та «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до положень пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до частини 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно з частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Частинами 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.
Видами документації із землеустрою, зокрема є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відповідно до статті 56 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
З системного аналізу норм земельного законодавства випливає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Так, згідно із частиною 1 статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (пункт «й» частини 2 статті 25).
За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Згідно із статтею 56 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; матеріали польових геодезичних робіт; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об'єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що позивач звернулась до Талалаївської сільської ради з клопотанням від 25.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, до якого було додано копії паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.
Рішенням 8 сесії 8 скликання (позачергової) Талалаївської сільської ради від 09.07.2021 № VII-744/VІІІ «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність власність ОСОБА_1 » вирішено відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безкоштовно у приватну власність, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 7423380400:08:002:0064, яка відведена за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із складу земельної ділянки з кадастровим номером 7423380400:08:002:0064, площею 94 га, з цільовим призначенням: для сінокосіння і випасання худоби, в адміністративних межах Талалаївської сільської ради, а не технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що суперечить вимогам частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України та Закону № 858-IV.
На думку суду, земельна ділянка, на яку претендує позивач має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер.
Відтак таке звернення позивача ґрунтується не на вимогах закону та спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність у спосіб не передбачений законодавством.
Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 823/1179/17, від 03.10.2019 у справі № 823/1172/17, від 25.11.2019 у справі № 823/1178/17, від 26.11.2019 у справі № 823/1180/17, від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою були висновки відповідача проте, що спірна земельна ділянка знаходиться на сформованій земельній ділянці, кадастровий номер 7423380400:08:002:0064, яка відведена за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби.
Як зазначалось вище, стаття 79-1 Земельного кодексу України закріплює, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.
Частиною 2 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища. Проте, реалізація цього права має відбуватись у відповідності із вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.
Відповідно до матеріалів справи, рішенням 6 сесії 7 скликання Безуглівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 2016 року вирішено клопотати до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області щодо передачі земельних ділянок для створення громадських пасовищ, орієнтовною площею 94,0 га, розташованих на території сільської ради (а.с. 41).
Наказом Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 13.07.2016 № 25-10792/14-16-СГ Безуглівській сільській раді Ніжинського району Чернігівської області надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність, орієнтовним розміром 94,00 га, за цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби (01.08), з метою створення громадських пасовищ (а.с. 40).
Наказом Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 26.01.2018 за № 25-689/14-18-СГ затверджено наданий Безуглівською сільською радою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність для сінокосіння та випасання худоби. Передано сільраді земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 94,0000 га (кадастровий номер 7423380400:08:002:0064), розташовану на території Безуглівської сільської ради у комунальну власність для сінокосіння і випасання худоби, з метою створення громадських пасовищ, за актом приймання-передачі (а.с. 38-39).
Відповідно до рішення Безуглівської сільської ради від 11.09.2018 (двадцять 8 сесія 7 скликання) прийнято у комунальну власність вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 7423380400:08:002:0064 (а.с. 37).
Як зазначає відповідач у відзиві та не заперечується позивачем 15.01.2020 на засіданні першої сесії 7 скликання Талалаївської сільської ради прийнято рішення «Про початок процедури реорганізації Безуглівської, Великодорізької, Ніжинської сільських рад Ніжинського району Чернігівської області». На підставі даного рішення Талалаївська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Безуглівської сільської ради.
Право власності Талалаївської сільської ради на земельну ділянку, площею 94 га, з кадастровим номером 7423380400:08:002:0064, цільове призначення: для сінокосіння і випасання худоби, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом (а.с. 43).
Враховуючи наведене, суд вважає, що в межах спірних правовідносин відповідачем надано суду належні і допустимі докази, які у достатній мірі свідчать про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища. Зокрема, матеріали справи містять докази розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у встановленому порядку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно оскаржуваним Рішенням відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а отже відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.
Позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 право на виготовлення технічної документації на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, згідно поданих нею графічних матеріалів також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої позовної вимоги, в задоволенні якої відмовлено.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Талалаївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 8, с. Талалаївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16651, код ЄДРПОУ 04415258.
Дата складення повного рішення суду - 02.06.2022.
Суддя Ю. О. Скалозуб