02 червня 2022 року Чернігів Справа № 620/14345/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати йому середнього грошового забезпечення за час неповного розрахунок при звільненні (невиплату одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби) з дня звільнення 11.08.2021 по день фактичного розрахунку 21.09.2021;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені (невиплату одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби) за період з 11.08.2021 по день фактичного розрахунку 21.09.2021 в сумі 27408,79 грн з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що остаточний розрахунок з ним при звільненні відповідачем був проведений 21.09.2021, при цьому звільнений зі служби він був 11.08.2021. Таким чином, вважає, що в силу приписів статей 116, 117 КЗпП України відповідач зобов'язаний виплатити позивачу грошову компенсацію у розмірі середнього заробітку (грошового утримання) за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, у якому висловила незгоду із заявленими позовними вимогами, просила у їх задоволенні відмовити. Також зазначила, що позивач до суду із даним позовом звернувся з порушенням місячного строку для звернення до суду, встановленого положенням частини 5 статті 122 КАС України.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 23.12.2021 у Військової частини НОМЕР_1 витребувано довідку про розмір середньоденного заробітку позивача, що включає дані про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи (служби), що передували його звільненню з військової служби та про кількість відпрацьованих ним днів за вказаний період.
Ухвалою від 23.12.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліку.
У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недолік позовної заяви.
Ухвалою суду від 01.02.2022 розгляд справи продовжено.
Ухвалою суду від 01.02.2022 залучено до розгляду справи в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 . Також встановлено відповідачу-2 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
Вказана ухвала разом із копією позовної заяви з додатками 20.02.2022 отримана представником В/ч НОМЕР_2 (а.с. 59).
Правом подання до суду відзиву В/ч НОМЕР_2 не скористалась.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , звідки був звільнений за станом здоров'я та виключений зі списків особового складу частини з 11.08.2021, що підтверджується витягом з наказу В/ч НОМЕР_1 від 11.08.2021 № 189 (а.с. 9).
Відповідно до Довідки В/ч НОМЕР_2 від 30.12.2021 № 2085 середньоденна заробітна плата позивача складає 670,97 грн, середньомісячна 20 464,47 грн (а.с. 43).
Копією виписки з банківського рахунку позивача підтверджується перерахування 21.09.2021 йому коштів В/ч НОМЕР_2 у розмірі 329460,56 грн. У графі «Деталі операції» зазначено: «грошове забезпечення» (а.с. 11-14).
Вважаючи, що відповідачі проявляють протиправну бездіяльність щодо виплати середнього грошового забезпечення за час неповного розрахунок при звільненні, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Частиною 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до абз. 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача зі служби - станом на 11.08.2021), особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , звідки був звільнений та виключений зі списків особового складу частини з 11.08.2021. Сторонами не заперечується, що 21.09.2021 на картковий рахунок позивача Військовою частиною НОМЕР_2 було перераховано суму одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік календарної служби. Отже, остаточний розрахунок з позивачем при звільненні з військової служби був проведений 21.09.2021.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Отже, у даному випадку, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 805/977/16-а (провадження № К/9901/8708/18), від 04.04.2018 у справі № 805/5111/15-а (провадження № К/9901/6929/18).
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 вказала, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Також суд зауважує, що оскільки з огляду на відсутність спеціального нормативно-правового акта, який би регулював питання розрахунку середньої заробітної плати військовослужбовців, застосуванню до спірних правовідносин підлягають загальні положення, які регламентують порядок розрахунку середньої заробітної плати працівників.
Подібну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 22.08.2019 у справі № П/811/570/16 та від 28.10.2020 у справі № 826/7297/15.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), відповідно до положень якого середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата (абз. 3 пункту 2).
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З матеріалів справи (а.с. 43) вбачається, що розмір середньоденного заробітку позивача становить 670,97 грн (40928,94 грн (загальна сума заробітної плати позивача за червень-липень 2021 року) / 61 (кількість відпрацьованих позивачем днів у червні-липні 2021 року)).
Отже, середній заробіток (середнє грошове утримання) позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2021 (наступний день після звільнення) по 21.09.2021 (день остаточного розрахунку) становить 27509,77 грн (670,97 грн х 41 календарний день).
Разом з тим, суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами те, що позивач проходив військову службу та був звільнений з В/ч НОМЕР_1 (а.с. 9). Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2021 № 189, згідно з яким позивача було виключено зі списків особового складу частини, містить розпорядження щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 27 календарних років служби у Збройних Силах України (а.с. 9).
Разом з тим, зміст Довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 від 11.08.2021 (а.с. 10) та Довідки про доходи позивача від 30.12.2021 (а.с. 43) свідчить про те, що у період з серпня 2019 року по липень 2021 року грошове забезпечення позивачу нараховувалось та виплачувалось В/ч НОМЕР_2 . Крім того, із змісту виписки з банківського рахунку позивача вбачається, що кошти 21.09.2021 йому було перераховано саме В/ч НОМЕР_2 (а.с. 11-14).
Згідно з пунктом 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Зазначена норма дає підстави розмежувати повноваження у процедурі виплати спірної суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення та зробити висновок, що рішення про її нарахування та виплату приймається військовою частиною у якій військовослужбовець проходив військову службу - Військовою частиною НОМЕР_1 , а безпосередньо дії щодо її нарахування та виплати вчиняються військовою частиною за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні - Військовою частиною НОМЕР_2 .
Вказане свідчить про те, що протиправна бездіяльність щодо своєчасного нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби була допущена В/ч НОМЕР_2 .
З огляду на вказане та оскільки, позивач переслідує мету отримати середньоденне грошове утримання за час затримки розрахунку при звільненні зі служби, суд дійшов висновку, що безпосередні дії щодо нарахування та виплати підлягають вчиненню військовою частиною за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні - Військовою частиною НОМЕР_2 .
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 4, 10 частини другої, частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 12.08.2021 (наступний день після звільнення) по 21.09.2021 (день проведення остаточного розрахунку); стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 12.08.2021 по 21.09.2021 у розмірі 27509,77 грн.
Щодо посилань Військової частини НОМЕР_1 про порушення позивачем одномісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України, то суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як встановлено судом, остаточний розрахунок з позивачем було проведено 21.09.2021. Отже, звернувшись до суду 20.10.2021, що підтверджується штампом установи поштового зв'язку на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява, позивач звернувся до суду в межах встановленого нормами чинного законодавства строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Квитанцією від 20.10.2021 (а.с. 8) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 12.08.2021 (наступний день після звільнення) по 21.09.2021 (день проведення остаточного розрахунку).
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 12.08.2021 по 21.09.2021 у розмірі 27509,77 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 900,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Відповідач: Військова частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Дата складення повного рішення суду - 02.06.2022.
Суддя Ю. О. Скалозуб