Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 лютого 2022 року Справа№200/9661/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,
за участю:
представника позивача - Захарка І.І. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача - Наумова В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Донецькій області,
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Захарка Івана Ігоровича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління ДПС у Донецькій області щодо списання безнадійного податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на загальну суму 111 679,88 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області списати з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 48 236,16 грн єдиного внеску, 5 951,96 грн єдиного податку, 3 181,90 грн умовно нарахованої штрафної санкції, 54 286,59 грн земельного податку, 23,27 грн умовно нарахованої штрафної санкції, а всього - 111 679,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на 27 липня 2021 року згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем із місцем проживання у м. Донецьк; відповідно довідок Головного управління статистики у Донецькій області здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 20.30.0 - виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів; 51.13.0 - посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами; 52.44.1 - роздрібна торгівля меблями; 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна; 51.13.0 - посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами; 20.30.0 - виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів; 52.44.1 - роздрібна торгівля меблями; 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна.
Позивач зазначає, що фактично підприємницьку діяльність він не здійснює з червня-липня 2014 року у зв'язку із його виїздом з м. Донецька та переїздом до м. Києва, однак відповідач продовжує здійснюватися нарахування податків з 3 кварталу 2014 року по 2021 рік включно.
На запит представника позивача, адвоката Захарка І.І., 5 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області була надана відповідь, в якій із посиланням на інформацію, наявну в інформаційній системі ДПС України, зазначено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Східна ДПІ (Куйбишевський район м. Донецьк) з 6 листопада 2006 року як підприємець-фізична особа; вказано, що починаючи з 1 січня 2012 року по 1 жовтня 2016 року він знаходився на спрощеній системі оподаткування (2 група, 20%), а з 1 жовтня 2016 року ним обрана загальна система оподаткування; стан платника податків - 0.
Також у вказаній відповіді зазначено, що ФОП ОСОБА_1 було нараховано наступні податки:
- єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців за період за 3 квартал 2014 року; 1, 2, 3, 4 квартали 2015 року; 1, 2, 3 квартали 2016, 2017, 2018, 2019 роки; 4 квартал 2020 року на загальну суму 48 236,16 грн; умовно нарахована штрафна санкція у сумі 23,27 грн;
- єдиний податок за 3 квартал 2014 року; 1, 2, 3 квартали 2015 року та 2016 рік, що станом на 31 березня 2021 року складає 5 951,96 грн; умовно нарахована штрафна санкція у сумі 3 181,9 грн за період 2014-2015 роки;
- земельний податок за період за 2014-2016 роки (у 2017-2020 роках нарахування були відсутні) та станом на 1 січня 2021 року сума заборгованості складає 54 286,59 грн.
14 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача із листом, в якому просив податкову службу списати зазначену вище податкову заборгованість у загальному розмірі 111 679,88 грн, але листом від 18 червня 2021року ГУ ДПС у Донецькій області відмовило позивачу у списанні зазначеної суми заборгованості з тих підстав, що доданий до заяви Сертифікат про форс-мажорні обставини, виданий Донецькою торгово-промисловою палатою, а не Торгово-промисловою палатою України, а також враховуючи те, що його видано щодо обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не сум єдиного податку з фізичних осіб; а також зазначено, що списання податкового боргу є правом податкового органу, а не його обов'язком, та що станом на поточний час не має законодавчих підстав для визнання податкового боргу, що обліковується по ГУ ДПС, безнадійним та його списання.
Позивач вважає такі висновки відповідача помилковими, а нарахування податкових зобов'язань на загальну суму 111 679,88 грн - незаконним, з огляду на наступне.
Щодо зобов'язань з єдиного внеску, позивач, посилаючись на приписи абз. 1, 3 п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464 та на наявність у нього Сертифікату від 23 березня 202 року № 1400-21-0305 про форс-мажорні обставини, виданого Донецькою торгово-промисловою палатою, зазначає, що був звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, оскільки Президентом України указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, податковий орган не мав правових підстав для застосування заходів впливу у вигляді формування та надіслання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, а також для умовного нарахування штрафних санкцій. Враховуючи приписи п.п. 101.2.4. п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України податковий борг з ЄСВ, який за ним обліковано, має бути визнано безнадійним та списано в силу прямих приписів норм Закону.
З підстав наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), підтверджених Сертифікатом від 23 березня 202 року № 1400-21-0305 про форс-мажорні обставини, виданим Донецькою торгово-промисловою палатою, позивач обґрунтовує і наявність підстав для визнання безнадійним та списання податкового боргу з єдиного податку та земельного податку.
Також як на підставу для списання заборгованості із земельного податку позивач посилається на пп. 38.7 п. 38 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності); за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території; за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення (а.с. 1-5).
У відзиві на позов Головне управління ДПС у Донецькій заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
Згідно з даними інформаційної системи ДПС України у ОСОБА_1 станом на 16 серпня 2021 року обліковується заборгованість зі сплати наступних податків та зборів:
- єдиного внеску (код платежу 71040000) у розмірі 48 236,16 грн, заборгованість виникла у період з 20 жовтня 2014 року по 19 січня 2021 року;
- орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900)у розмірі 54 286,59 грн, заборгованість виникла у період з 30 серпня 2014 року по 30 січня 2016 року;
- єдиного податку (код платежу 18050400) у розмірі 5 951,96 грн, заборгованість виникла у період з 20 жовтня 2014 року по 20 вересня 2016 року.
Стосовно боргу із земельного податку та єдиного податку відповідач вказує, що відповідно до положень Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, відповідним сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України.
Наданий позивачем сертифікат № 1400-21-0305 (вихідний № 96/12.1-17-03 від 23 березня 2021 року не є належним доказом настання обставин непереборної сили, оскільки засвідчує настання обставин непереборної сили щодо обов'язку сплатити єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2016 - лютий 2021 року.
Крім цього, вказаний сертифікат виданий Донецькою торгово-промисловою палатою України, а не Торгово-промисловою палатою України, як це передбачено законодавством.
Також відповідач зазначає, що з урахуванням приписів п. 38.2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відлік строку давності, визначений ст. 102 цього кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені ст.ст. 59, 60, 87 - 101 Кодексу, що також, на думку податкового органу, є підставою для відмови у списанні боргу, як безнадійного.
Щодо списання єдиного внеску відповідач вказує, що пунктом 9 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, передбачено вичерпний перелік підстав для списання боргу з ЄСВ, а також вказує, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов'язків платника сплачувати податки і збори, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, посилається при цьому на практику Верховного Суду, викладену у його Постановах від 17 листопада 2020 року по справі № 805/1108/16-а, від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 805/1394/16-а, від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а, від 2 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19, від 3 квітня 2020 року у справі № 812/838/17.
На цих підставах просить суд відмовити у задоволені позовної заяви позивача (а.с. 111-116).
У відповіді на відзив на позов позивач заперечує проти доводів відповідача, зазначаючи, що для визнання податкового боргу безнадійним має бути встановлений (доведений) причинно-наслідковий зв'язок між виникненням податкового боргу платника та форс-мажорними обставинами, для чого податковий орган зобов'язаний дослідити вплив наявності обставин непереборної сили, засвідчених відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання та на зміну його економічного стану, викликані форс-мажорними обставинами.
Зазначає, що проведення антитерористичної операції на тимчасово окупованій території України зумовило особливості здійснення економічної діяльності, зокрема підприємницької діяльності позивача, у 2014 році він був змушений виїхати з території м. Донецьк та переїхати до м. Київ для забезпечення захисту свого життя від діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань, що в свою чергу, не давало змоги вести підприємницьку діяльність на території м. Донецьк та поновити її на території м. Київ, сплачувати податки та збори.
Станом на час розгляду даної справи позивач не здійснює будь-якої підприємницької діяльності, як наслідок, доходи від підприємницької діяльності відсутні.
Щодо позиції відповідача стосовно неврахування сертифікату, виданого Донецькою Торгово-промисловою палатою, зазначає, що відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини як Торгово-промислова палата України так і уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати (а.с. 125-127).
Ухвалою суду від 9 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 29).
Ухвалою від 9 вересня 2021 року замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Донецькій області (код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142826) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області (відокремлений підрозділ ДПС без статусу юридичної особи, код ВП в ЄДРПОУ 44070187) (а.с. 133-134).
Ухвалою суду від 12 листопада 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 9 грудня 2021 року (а.с. 139).
Ухвалою суду від 9 грудня 2021 року підготовче засідання відкладено на 10 січня 2022 року (а.с. 144).
Ухвалою суду від 10 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 3 лютого 2022 року (а.с. 165).
Ухвалою суду від 26 січня 2022 року вирішено проведення судового засідання у справі, яке призначене на 3 лютого 2022 року, здійснювати в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon, за участю представника позивача адвоката Захарка Івана Ігоровича (а.с. 175).
Протокольною ухвалою суду від 3 лютого 2022 року у судовому засіданні оголошено перерву до 16-00 год 14 лютого 2022 року (а.с. 185-186).
Ухвалою суду від 9 лютого 2022 року вирішено проведення судового засідання у справі, яке призначене на 14 лютого 2022 року, здійснювати в режимі відеоконференції з використанням системи EasyCon, за участю представника позивача адвоката Захарка Івана Ігоровича (а.с. 193).
У судовому засіданні 14 лютого 2022 року представник позивача підтримав позовну заяву з підстав, зазначених у позові, та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 14 лютого 2022 року проти задоволення позову заперечувала, обґрунтовуючи свої заперечення доводами, наведеними у відзиві на позов.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: з 22 лютого 2017 року: АДРЕСА_1 ; до 22 лютого 2017 року: АДРЕСА_2 - за якою був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 6 листопада 2006 року згідно відомостей Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; види діяльності: 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (основний), 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 43.32 Установлення столярних виробів; перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Північна ДПІ (Куйбишевський р-н., м. Донецьк) як платник податків та платник єдиного внеску, що підтверджується також підтверджується довідкою Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4-23/282 від 17 березня 2008 року; місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 1-5, 7, 9, 19-24, 112-116).
Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, код ЄДРПОУ ВП 44070187, місцезнаходження: 87715, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України без статусу юридичної особи та належним відповідачем у справі (а.с. 41-44).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи 21 жовтня 2011 року позивачем із Донецькою міською радою укладено договір користування № 8/3045 на строкове платне користування (до моменту державної реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку у встановленому законом порядку та не більш ніж на два роки) площею 1968 кв.м., яка знаходиться за адресою; АДРЕСА_3 , на якій знаходиться частина будівлі адміністративно-побутового комбінату, для експлуатації якої земельна ділянка надана у користування (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.5); плата за земельну ділянку за договором встановлюється відповідно до розрахунку плати за користування земельною ділянкою, і вноситься користувачем з моменту реєстрації даного договору у грошовому вигляді у розмірі 36 191,53 грн на рік (п. 4.1); кошти за користування земельною ділянкою сплачуються […] щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, на рахунок місцевого бюджету Куйбишевського району м. Донецька (п. 4.2) (а.с. 15-18).
За поясненням відповідача позивач до 1 жовтня 2016 року перебував на спрощеній системі оподаткування (2 група), з 1 жовтня 2016 року - на загальній системі оподаткування (а.с. 112-116).
Згідно інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , станом на 16 серпня 2021 року за останнім обліковується заборгованість зі сплати наступних податків та зборів:
- орендна плата з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010900) за період за 2014, 2015, 2016 роки на загальну суму 54 286,59 грн (до 30 січня 20216 року - строк оплати орендної плати за грудень 2015 року) (а.с. 89-90, 103-110);
- єдиного податку (код класифікації доходів бюджету 18050400) за періоди: ІІІ квартал 2014 року; I-III квартали 2015 року; 2016 рік, - що станом на 31 березня 2021 року складає 5 951,96 грн; умовно нарахована штрафна санкція у сумі 3 181,90 грн за період 2014-2015 роки (а.с. 50-60, 61-73);
- єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (код класифікації доходів бюджету 71040000) за періоди: 3 квартал 2014 року, І-IV квартали 2015 року; I-III квартали 2016 року; 2017, 2018, 2019 роки; за IV квартал 2020 року - на загальну суму 48 236,16 грн; умовно нарахована штрафна санкція у сумі 23,27 грн (а.с. 74-88, 91).
Як вбачається із пояснень сторін, підтверджених матеріалами справи, 23 березня 2021 року адвокат Захарко І., представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області із адвокатським запитом стосовно надання інформації про нараховані та невиконані податкові зобов'язання ОСОБА_2 станом на 23 березня 2021 року із зазначенням назви податку, періоду, за який вони нараховані, та підстав нарахування (а.с. 1-5, 10-11).
5 квітня 2021 року Головне управління ДПС у Донецькій області надало відповідь (вих. № 11314/6/05-99-24-02-20), в якій зазначило, що згідно з інформаційною системою ДПС України:
- по коду бюджетної класифікації 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, за періоди з 3 кварталу 2014 року по 4 квартал 2020 року заборгованість складає 48 236,16 грн; умовно нарахована штрафна санкція у сумі 23,27 грн за період 21 липня 2014 рік;
- по коду бюджетної класифікації 1850400 єдиний податок з фізичних осіб, за період з 3 квартал 2014 року - 3 квартал 2016 року заборгованість складає 5 951,96 грн; умовно нарахована штрафна санкція у сумі 3 181,90 грн за період 2014-2015 роки;
- по коду бюджетної класифікації 18010900 орендна плата з фізичних осіб, за 2014 - 2015 роки згідно наданих позивачем податкових декларацій з орендної плати за землю (за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2015 роки заборгованість складає 54 286,59 грн.
Також у листі зазначено, що позивачем до контролюючого органу подавались податкова декларація з орендної плати за землю за 2014 рік № 9002051738 від 24 січня 2014 року на суму 36 191,53 грн та за 2015 рік № 9000177204 від 13 січня 2015 року на суму 36 191,53 грн; станом на 1 січня 2016 року заборгованість з даного податку (орендної плати) склала 51 271,06 грн, а у січні 2016 року податковим органом нараховано позивачеві податок (орендну плату) згідно декларації від 13 січня 2015 року за грудень 2015 року в сумі 3 015,53 грн; отже, загальна сума заборгованості зі сплати орендної плати склала 54 286,59 грн (а.с. 10-11).
За поясненням представника позивача 14 травня 2021 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою щодо списання безнадійного податкового боргу у загальному розмірі 111 679,88 грн (зареєстрована у податковому органі за № 40029/6 від 21 травня 2021 року), до якої додав копію Сертифікату № 1400-21-0305 від 23 березня 2021 року про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданого Донецькою торгово-промисловою палатою, який засвідчує неможливість виконати обов'язок зі сплати єдиного внеску, нарахованого за період січень 2016 року - лютий 2021 року (а.с. 1-5, 12-14).
Листом від 18 червня 2021 року, вих. № 18742/6/05-99-13-03-14, Головне управління ДПС у Донецькій області відмовило позивачу у списанні безнадійного податкового боргу у загальному розмірі 111 679,88 грн, обґрунтовуючи свою відмову наступним.
Згідно із даними інформаційної системи ДПС України за ОСОБА_1 станом на 1 червня 2021 року обліковується заборгованість зі сплати податків та зборів, а саме: 1) єдиний внесок (код платежу 71040000) у розмірі 48 236,16 грн, заборгованість виникла за періоди з 20 жовтня 2014 року по 19 січня 2021 року; 2) орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) у розмірі 54 286,59 грн, заборгованість виникла за періоди з 30 серпня 2014 року по 30 січня 2016 року; 3) єдиний податок (код платежу 18050400) у розмірі 5 951,96 грн, яка виникла за періоди з 20 жовтня 2014 року по 20 вересня 2016 року.
Також зазначено, що додана ОСОБА_2 до заяви копія Сертифіката № 1400-21-0305 від 23 березня 2021 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видана Донецькою Торгово-промисловою палатою України, а не Торгово-промисловою палатою України, крім цього, сертифікат видано виключно щодо обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не щодо сплати єдиного податку з фізичних осіб та орендної плати, тому у контролюючого органу відсутні законодавчі підстави для врахування такого сертифікату при вирішенні питання щодо наявності підстав для визнання боргу позивача безнадійним.
Зауважено, що списання податкового боргу є правом податкового органу, а не його обов'язком, і що на поточний час податковий орган не має законодавчих підстав для визнання податкового боргу, що обліковується по ГУ ДПС безнадійним та його списання (а.с. 12-14).
Будучи не згодним із відмовою відповідача списати безнадійний податковий борг на загальну суму 111 679,88 грн позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року за № 2755-VI (далі - Податковий кодекс), а щодо сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
2 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), яким, серед іншого, визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції (АТО).
Підпунктом «б» п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669-VII розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI було доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
« 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до контролюючого органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Суд зауважує, що вищезазначеними приписами Закону не скасовано обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачувати його, а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 2 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.
Законом України від 2 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, який набрав чинності з 13 березня 2015 року, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внесено зміни, відповідно до яких пункт « 9-3» в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважається пунктом « 9-4».
Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX від 14 січня 2020 року, який набрав чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено із Закону № 2464-VI.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, положення п. 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI з 13 лютого 2020 року втратили чинність.
Отже, станом на час звернення позивача до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою про списання заборгованості з єдиного внеску за періоди з 3 кварталу 2014 року по 4 квартал 2020 року в сумі 48 236,16 грн у зв'язку із наявністю форс-мажорних обставин - правові підстави для такого списання були відсутні.
Як наслідок, заява позивача про визнання заборгованості з єдиного внеску та списання цієї заборгованості із посиланням як на правову підставу на п. 9-4 Закону № 2464-VI та на наявність форс-мажорних обставин (тривання ТО) - задоволенню не підлягала у зв'язку із відсутністю правових підстав.
Враховуючи зазначене позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною та скасування відмови Головного управління ДПС у Донецькій області щодо списання безнадійного податкового боргу платника з єдиного внеску в розмірі 48 236,16 грн та зобов'язання списати даний податковий борг - задоволенню не підлягають.
Щодо нарахованої суми «умовної санкції» за несплату/несвоєчасну сплату єдиного внеску суд зазначає, що згідно з п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У період з 14 квітня 2014 року до 13 лютого 2020 року (період чинності пункту 9.4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, який до 13 березня 2015 року вважався пунктом 9.3) штрафні санкції до платників єдиного внеску не мали застосовуватись.
Як вбачається з Інтегрованої картки платника податків (ІКП) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , штрафні санкції в сумі 23,27 були нараховані йому в липні 2014 року (а.с. 81).
Відомостей про скасування зазначеної штрафної санкції витяг з ІКП не містить.
Отже, нарахування штрафної санкції в розмірі 23,27 грн є неправомірним.
Також суд зауважує, що ані Закон № 2464-VI, ані Податковий кодекс, ані Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Порядок обліку), затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422, який був чинним до 5 квітня 2021 року, ані Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за № 321/35943), який чинний з 5 квітня 2021 року, - не містять терміну «умовно-нараховані штрафні санкції».
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку обліку оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення облікових показників в ІКП, який ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку; облікові показники - показники в ІКП, які погоджуються у процесі перетворення у підсистемах інформаційної системи первинних показників.
Зі свого боку первинні показники - це показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи.
При цьому первинні документи - документи, що складені платниками та/або податковими органами, отримані від інших органів влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення податкового органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), інформація Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів та єдиного внеску тощо).
Отже, Порядком обліку (як від 7 квітня 2016 року так і від 12 січня 2021 року) передбачено ведення оперативного обліку в ІКП тільки на підставі первинних документів.
Як наслідок, нарахування «умовних штрафних санкцій» за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску, які включені податковим органом до податкового боргу позивача, є неправомірним.
Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 3 розділу І Порядку обліку № 422 встановлено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС; пунктом 3 Порядку обліку № 5 передбачено, що оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі; метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Згідно п. 4 розділу І Порядку № 422 відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (п.4 розділу І Порядку № 422), а згідно п. 4 розділу І Порядку № відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.
Пунктом 74.1 статті 74 Податкового кодексу передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що відображення контролюючим органом в ІКП відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 805/4374/15-а, а подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року справі № 826/9288/18.
Таким чином, відображення у ІКП платника неправдивої інформації порушує його права та інтереси.
Разом із цим відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості про оскарження позивачем дій податкового органу щодо внесення до його ІКП відомостей про нараховані штрафні санкції в розмірі 23,27 грн за порушення порядку нарахування та сплати ним єдиного внеску.
Враховуючи зазначене, а також беручи до уваги, що в межах цієї справи такі дії позивачем не оскаржуються, суд не вважає за необхідне виходити за межі заявлених позивачем позовних вимог та визнавати такі дії неправомірними.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача визнати безнадійним податковим боргом заборгованість з єдиного податку за періоди: ІІІ квартал 2014 року - 2016 рік у сумі 5 951,96 грн (єдиний податок) та умовно нарахованої штрафної санкції у сумі 3 181,90 грн за період 2014-2015 роки та списання цього боргу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пп. «ж» пп. 14.1.11 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу до безнадійної заборгованості відноситься, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку із дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.
Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із пп. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
На виконання ст. 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1844/24376 (далі - Порядок № 577), який визначає механізм списання безнадійного податкового боргу.
Підпунктом 4 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 577 передбачено, що податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), вважається безнадійним податковим боргом. Факт настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території підтверджується Торгово-промисловою палатою України.
Пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку № 577 передбачено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Згідно з п. 3.2 розділу ІІІ Порядку № 577 днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в пп. 4 п. 2.1 розділу II цього Порядку, вважається день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили (абз. 6 п. 3.2 розділу ІІІ).
Відповідно до 4.1 розділу IV Порядку № 577 у випадках, передбачених пп. 4 п. 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в пп. 4 п. 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку […].
У справі, яка розглядається, судом встановлено, що позивач звернувся до податкового органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу на підставі п. 9.4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», долучивши до такої заяви сертифікат № 1400-21-0305 від 23 березня 2021 року, виданий Донецькою торгово-промисловою палатою, яким засвідчено настання обставин непереборної сили для позивача зі сплати єдиного внеску за період січень 2016 року - лютий 2021 року.
При вирішенні питання щодо підтвердження/не підтвердження наданим сертифікатом обставин непереборної сили для позивача в частині сплати єдиного податку, суд виходить з наступного.
Відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР (далі - Закон № 671/97-ВР) Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Згідно 3.3. Регламенту (нової редакції) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України
від 18 грудня 2014 року № 44(5), яким врегульовано порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України (ТПП України) форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в системі ТПП України з 18 грудня 2014 року (далі - Регламент), сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до п. 6.1 Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), […], а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Згідно п. 6.2 Регламенту 6.2 форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, о к р е м и м податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Проаналізувавши наведене вище суд приходить до висновку, що кожний окремий Сертифікат про настання форс-мажорних обставин щодо податкових зобов'язань зі сплати податку (збору, обов'язкового платежу) засвідчує таке настання саме для певного виду податкового зобов'язання (або для зобов'язання зі сплати збору, обов'язкового платежу).
Враховуючи, що доданий позивачем до заяви про списання безнадійного податкового боргу Сертифікат від 23 березня 2021 року № 1400-21-0305 посвідчує настання форс-мажорних обставин щодо виконання обов'язків позивача стосовно своєчасної сплати єдиного внеску, даний Сертифікат не можна вважати належним документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин для виконання обов'язків позивача щодо своєчасної сплати єдиного податку.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що доданим позивачем до заяви про списання безнадійного податкового боргу Сертифікатом не підтверджено обґрунтованість такого списання з підстав настання форс-мажорних обставин.
Разом із цим суд не погоджується із твердженням відповідача щодо невідповідності наданого Сертифікату з підстав його видачі Донецькою торгово-промисловою палатою, а не Торгово-промисловою палатою України, враховуючи наступне.
Дійсно, згідно пп. 4 п. 2.1 Порядку № 577 факт настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) на території України, наслідком яких стало виникнення податкового боргу платника податків, підтверджується Торгово-промисловою палатою України.
Разом із цим відповідно до п. 4.1 Регламенту засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП, агідно п. 4.2 Регламенту ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за: умовами зовнішньо-торговельних угод і міжнародних договорів України; умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України; умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
При цьому згідно до п. 3.4 уповноважений орган - ТПП України або регіональна торгово-промислова палата, до якої звернувся Заявник зі зверненням про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Отже, Сертифікати про засвідчення форс-мажорних обставин з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України (крім певних виключень) можуть видаватись регіональними ТПП.
Як наслідок, твердження відповідача про те, що наданий позивачем Сертифікат виданий неналежним органом - є необґрунтованим.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу, якою встановлені строки давності та їх застосування, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.4 ст. 102 Кодексу визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку із відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Згідно з п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом, є безнадійним податковим боргом.
Суду не надано доказів на підтвердження того, що контролюючим органом протягом 1095 днів з наступного дня за останнім днем сплати позивачем єдиного податку за спірний період (з 21 вересня 2016 року) вживалися заходи щодо примусового стягнення з позивача податкового боргу з єдиного податку в сумі 5 951,96 грн за період з 3 кварталу 2014 року по 3 квартал 2016 року (останній день стягнення податкового боргу за вересень 2016 року - 20 вересня 2019 року).
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, суд приходить до висновку, що стосовно податкового боргу позивача з єдиного податку за спірний період починаючи з 21 вересня 2019 року минув строк давності, встановлений Податковим кодексом, у зв'язку із чим він за законом набув статусу безнадійного податкового боргу.
Як вже зазначалось судом, однією із функцій контролюючих органів є списання безнадійного податкового боргу (пп. 191.1.24 п. 191.1. ст. 191 Податкового кодексу).
Згідно з п.п. 101.5 ст. 101 Податкового кодексу контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.
Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пп. 3 п. 2.1 розд. ІІ Порядку № 577 податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ст. 102 глави 9 розділу II Кодексу, визнається безнадійним податковим боргом.
Відповідно до п. 3.1 розд. ІІІ Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних Інформаційних систем органів доходів і зборів (ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Пунктом 3.2 розд. ІІІ Порядку № 577 визначено, що у випадку, визначеному в пп. 3 п. 2.1 розділу II цього Порядку, днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.
Відповідно до п. 4.3 - 4.5 розд. ІV Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.
Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації(розрахунку) за звітний (податковий) квартал.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Зі змісту Порядку № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. ІV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо зупинення пунктом 38.2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу (п. 38 набув чинності з 1 січня 2019 року) відліку строку давності, визначеного ст. 102 цього кодексу, на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені ст.ст. 59, 60, 87 - 101 Кодексу, враховуючи, що Законом України від 23 березня 2017 року № 1989-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до п. 38 та пунктом першим Перехідних положень Закону № 1989-VIII встановлено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року.
Податкові періоди щодо яких виник спір стосовно сплати єдиного податку - квартал 2014 року - 3 квартал 2016 року, отже в межах спірних правовідносин посилання відповідача на п. 38.2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу є безпідставними.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, які викладені в постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 805/4484/16-а, від 24 квітня 2018 року у справі № 805/4337/16-а, від 5 лютого 2019 року у справі № 812/1298/17.
На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про те, що безнадійний податковий борг позивача з єдиного податку, який виник за періоди з 3 кварталу 2014 року по 3 квартал 2016 року, підлягав списанню в безспірному порядку.
Отже, заява позивача в частині списання безнадійного податкового боргу зі сплати єдиного податку в сумі 5 951,96 грн - підлягала задоволенню, але не з підстав настання форс-мажорних обставин, а у зв'язку зі спливом строку давності.
Також суд зазначає, що як вбачається з ІКП платника податків (позивача по справі), 16 червня 2021 року податковим органом були прийняті рішення про скасування нарахованих позивачу за несвоєчасну сплату єдиного податку за період 2014 - 2016 роки штрафних санкцій (а.с. 69-73).
Отже, нараховані позивачу за несвоєчасну сплату єдиного податку за період з 3 кварталу 2014 року по 2016 рік штрафні санкції в розмірі 3 181,90 грн є скасованими самим податковим органом.
Як вже зазначалось судом, посилання відповідача на «умовно нараховані штрафні санкції» є неправомірним внаслідок не передбачення такого нарахування чинним законодавством.
Таким чином, зазначення податковим органом у листі про відмову у списанні безнадійної податкової заборгованості про наявність заборгованості позивача, до якої включені і «умовно нараховані штрафні санкції» за несвоєчасну сплату єдиного податку в розмірі 3 181,90 грн - є необґрунтованим.
Відповідно до п. 4.2 Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків разом із заявою про списання безнадійного податкового боргу, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.
Згідно п. 4.5 Порядку Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Судом встановлено, що належного Рішення, передбаченого Порядком № 577, відповідачем прийнято не було.
Як наслідок, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття управлінням за наслідком розгляду заяви позивача від 14 травня 2021 року про списання безнадійного податкового боргу належного рішення та зобов'язати прийняти таке рішення за формою, передбаченою Порядком № 577.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління ДПС у Донецькій області щодо списання безнадійного податкового боргу зі сплати за землю (орендної плати) в розмірі 54 286,59 грн, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалось судом, податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу).
Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 (розділ ХІІ) Податкового кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі - орендна плата).
У відповідності до ст. 288 Податкового кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285-287 цього розділу.
Відповідно до ст. 285 зазначеного розділу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як вбачається з листа відповідача від 5 квітня 2021 року (вих. № 11314/6/05-99-24-02-20), направленого представнику позивача у відповідь на його звернення від 23 березня 2021 року, позивачем до контролюючого органу подавались податкова декларація з орендної плати за землю за 2014 рік № 9002051738 від 24 січня 2014 року на суму 36 191,53 грн та за 2015 рік № 9000177204 від 13 січня 2015 року на суму 36 191,53 грн; станом на 1 січня 2016 року заборгованість з даного податку (орендної плати) склала 51 271,06 грн, а у січні 2016 року податковим органом нараховано позивачеві податок (орендну плату) згідно декларації від 13 січня 2015 року за грудень 2015 року в сумі 3 015,53 грн; отже, загальна сума заборгованості зі сплати орендної плати склала 54 286,59 грн (а.с 10-11).
Суд зазначає, що копій вказаних у листі декларацій відповідачем суду не надано, разом із цим позивач не заперечує їх подання до контролюючого органу.
Статтею 6 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (в редакції, яка була чинною до 8 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Згідно до ч. 3 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд зазначає, що Закон України № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України. Крім цього, Закон України № 1669-VII прийнято у часі пізніше, ніж Податковий кодекс України.
Пунктом 56.21 ст. 56 Податкового кодексу визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII, Кабінет Міністрів України у 10 строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема, затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Розпорядження № 1053-р), у додатку до якого зазначено місто Донецьк. В змісті цього розпорядження вказано, що воно прийняте на виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону України № 1669-VII від 2 вересня 2014 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р (далі - Розпорядження № 1079-р) зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-року, при цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (далі - Розпорядження № 1275-р) визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 5 листопада 2014 року № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у додатку до якого зазначено місто Донецьк. В тексті цього розпорядження вказано, що воно прийняте на виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону України № 1669-VII.
Прийнявши розпорядження № 1079-р про зупинення дії розпорядження № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 2 грудня 2015 року не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону України № 1669-VII, зокрема, частини 5 статті 11.
Таким чином, в період з 5 листопада 2014 року по 18 грудня 2015 року (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р) розпорядження 1079-р не відповідало Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону України № 1669-VII вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню № 1053-р, яким місто обласного значення місто Донецьк до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
При цьому суд зауважує, що розпорядження № 1053-р в період з 5 листопада 2014 року по 18 грудня 2015 року не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність, отже, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону України № 1669-VII у вказаний вище період було діючим.
Оскільки орендована позивачем земельна ділянка розташована у м. Донецьк, тобто на території, на якій згідно з розпорядженням № 1275-р здійснювалася антитерористична операція, позивач в силу положень ст. 6 Закону № 1669-VII був звільнений від плати за її використання у спірні періоди: 2014 - 2015 роки.
Суд зауважує, що стаття 6 Закону № 1669-VII, яка має пряму дію, не вимагає для підтвердження звільнення платника від обов'язку щодо сплати земельного податку/орендної плати за користування земельною ділянкою додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, який за своєю сутті є одним з документів, що надають право на звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) існуючих зобов'язань.
Відповідно, контролюючим органом податкові зобов'язання позивача зі сплати орендної плати за землю за період з 2014 - 2015 роки мали бути скасовані.
Як вже зазначалось судом, згідно п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
У зв'язку зі скасуванням статтею 6 Закону № 1669-VII обов'язків платників податків зі сплати земельного податку/орендної плати за користування земельними ділянками, розташованими у населених пунктах, на території яких здійснювалася антитерористична операція, податкового боргу (в тому числі безнадійного податкового боргу) за кодом 18010900 у позивача за періоди 2014 - 2015 роки не існує.
Суд знов наголошує, що згідно Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422, який був чинним до 5 квітня 2021 року, та Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5, який чинний з 5 квітня 2021 року, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи контролюючих органів (ДФС, ДПС), які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами, а оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
Зазначеними Порядками (пункти 3 розділу І Порядку № 422 та Порядку № 45) встановлено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється податковими органами в інформаційній системі.
Відповідно до п. 4 Порядку № 422 відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи, а згідно п. 5 Порядку № 5 загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Пунктом 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційної системи та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Отже, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахувань та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
Як вбачається з матеріалів справи відомості про нараховану орендну плату за користування земельною ділянкою у м. Донецьк та, як наслідок, про заборгованість по цій орендній платі (код 18010900) за період з 14 квітня 2014 року 31 рудня 2015 року в розмірі 54 286,59 грн - наявні в ІКП позивача (а.с. 89-90, 103-110).
Отже, має місце неправомірна бездіяльність відповідача щодо не скасування для забезпечення достовірності відображення в ІКП фактичних облікових показників самостійно нарахованої позивачем орендної плати за періоди з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року та не внесення відповідних змін до ІКР позивача.
Разом із цим в межах цієї справи позивачем не оскаржується бездіяльність відповідача щодо не скасування податкових зобов'язань зі сплати земельного податку/орендної плати (за кодом 18010900) за періоди з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року та щодо не внесення відповідних змін до ІКП платника.
Беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою в межах заявлених позовних вимог, суд не вважає за необхідне виходити за межі заявлених позивачем позовних вимог та визнавати таку бездіяльність неправомірною.
На підстави встановлених судом обставин та наведених у рішенні нормативно-правових приписів суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки при зверненні до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 116,79 грн, що підтверджується копією квитанції від 27 липня 2021 року № 0.0.2211354502.1 (а.с. 6), беручи до уваги, що суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо прийняття належного рішення, враховуючи, що позовні вимоги позивача, в задоволенні яких суд вирішив відмовити, є похідними від основних позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у повному обсязі.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, місцезнаходження: 87715, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо не прийняття належного рішення за результатом розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про списання безнадійного податкового боргу.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 14 травня 2021 року про списання безнадійного податкового боргу на загальну суму 111 679,88 грн - з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати останнього зі сплати судового збору в розмірі 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн 79 коп.
Рішення прийнято та підписано у парадній кімнаті, його вступна та резолютивні частини проголошені у судовому засіданні.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 31 травня 2022 року.
Суддя Н.П. Волгіна