Справа № 947/9864/22
Провадження № 2-о/947/186/22
02.06.2022 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Луняченка В.О.,
за участю секретаря - Макаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) про встановлення факту, що має юридичне значення,-
25.05.2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій заявник просять суд встановити факт того, що відповідно до нотаріально посвідченого договору «про участь батьків у забезпечення умов життя дітей» від 23.05.2022 року місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлюється з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.
Ухвалою судді від 27.05.2022 року відкрито провадження у справі.
До судового засідання з боку заявника ОСОБА_1 надійшла заява про можливість розгляду справи за його відсутністю, в якій вимоги щодо встановлення факту, що має для нього юридичне значення просить задовольнити.
Заявником ОСОБА_2 також до судового засідання надано заяву, в якій вона підтримую заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, просить її задовольнити та розглядати справу за її відсутністю.
Згідно положень ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених заявників, на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом з'ясовано усі обставини на які посилаються заявники та досліджено докази, якими він їх обґрунтовує.
Ст. 293 ЦПК України встановлює, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов, суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 01.10.2004 року перебували у зареєстрованому другим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м.Одеси, актовий запис №396, від якого у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , актовий запис про народження №48 про що свідчить свідоцтво про народження останнього видане 24.01.2007 року Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м.Одеси серії НОМЕР_3 . Шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 19.03.2010 року ( а.с. 12). На підтвердження чого 30.11.2010 року ОСОБА_1 отримав у Другому Малиновському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 ( а.с.13).
Після розірвання шлюбу, сторони проживають окремо один від одного.
Суд приймає до уваги той факт, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 12 липня 2018 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та після реєстрації шлюбу змінила прізвище « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 видане Малиновським районним умісті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ( а.с. 14).
Скориставшись своїм правом, сторони 23.05.2022 року уклали договір про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. та зареєстрований в реєстрі за №42, відповідно до умов якого батьки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : батько - ОСОБА_1 та матір- ОСОБА_2 домовились про місце проживання сина та порядок здійснення своїх прав матір'ю, яка мешкатиме окремо від сина, оскільки місцем мешкання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьки визначили місце проживання за адресою проживання батька ОСОБА_1 .
Також відповідно до умов даного договору матір - ОСОБА_2 прийматиме участь в утриманні сина та оскільки син проживатиме з батьком, остання буде сплачувати аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця за минулий місяць. Також ОСОБА_2 прийматиме участь у додаткових витратах на дитину та в разі необхідності витрат на лікування.
Пунктом третім договору передбачені права та обов'язки батьків- сторін за договором «Про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину» від 23 травня 2022 року.
Наслідки невиконання умов зазначеного договору сторонам роз'яснені та зрозумілі.
Тобто, виходячи з наведеного, даним договором врегульовані усі питання, які стосуються виховання та утримання їх спільної дитини.
Заявники вказують, що їх син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час, проживає разом з батьком, мати не заперечує проти того, щоб їх спільна дитина в майбутньому продовжувала проживати разом з батьком, що безпосередньо зазначено в договорі «Про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину» від 23 травня 2022 року.
Відповідно до ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
Так шлюб між заявниками розірваний рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 19.03.20 10 року за №2-3305/10.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в сімейне життя, крім випадків встановлених Конституцією України.
Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до принципу ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (789-12) від 27.02.1991 року та яка набула чинності 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ст.9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з прав дитини держава повинна забезпечувати, щоб дитина не розлучалась з батьками проти її бажанню.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року - дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Разом з цим, при вирішенні питання про визначення місця проживання, наприклад, малолітньої дитини, за Сімейним кодексом України поняття місця проживання має інший зміст. Це - не конкретна адреса і не конкретний населений пункт із вказівкою на будинок, а саме особа, з якою має проживати дитина.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України це може бути один із батьків, баба, дід або інші родичі дитини, а також орган опіки та піклування.
У судовій практиці переважним чином саме так визначається місце проживання дитини, без зазначення у рішенні про визначення місця проживання дитини з одним із батьків конкретної адреси.
Дана позиція узгоджується також зі змістом статті 33 Конституції України та статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за якими кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання на її території, а «прив'язування» одного з батьків, з яким вирішено залишити проживати дитину, до проживання за конкретною адресою безпосередньо суперечить вищевказаному конституційному принципу вільного вибору місця проживання.
Також, судом встановлено, що дане питання стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки дійшли спільного рішення, і суд при розгляді справи надає першочергове значення саме якнайкращим інтересам дітей.
Визначення місця проживання малолітнього сина разом з батьком не впливатиме на взаємовідносини матері із дитиною, оскільки не позбавляє мати батьківських прав та не звільняє її від виконання своїх батьківських обов'язків. Мати не обмежена у можливості реалізації належного їй права на спілкування із дитиною.
Визначення місця проживання малолітнього сина разом з батьком було узгоджено між батьками та викладено у договорі між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., зареєстрований в реєстрі за № 42.
З урахуванням викладеного, спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту того, що відповідно до нотаріально посвідченого договору «Про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину» від 23 травня 2022 року місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлюється з батьком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1 місце реєстрації АДРЕСА_1 ) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 268, 293, 315 ЦПК України, ст.ст. 109, 112, 113 СК України, суд -
йЗаяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1 місце реєстрації АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 місце реєстрації АДРЕСА_2 ) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що відповідно до посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., договору «Про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину» укладеного 23 травня 2022 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1 місце реєстрації АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 місце реєстрації АДРЕСА_2 ), зареєстрованого в реєстрі за № 42, місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлюється з батьком - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_1 ).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Луняченко В. О.