Справа № 357/12790/21
1-кп/357/573/22
01.06.2022 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква, Київської області кримінальне провадження № 12021111030000864 від 29.04.2021 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, одруженої, без місця реєстрації, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області: ОСОБА_4 ,
представник потерпілого: ОСОБА_5 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_6 ,
обвинувачена: ОСОБА_3
Судом визнано доведеним, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із розпорядженням Дніпровського районного управління ПФУ № 175410 від 05.11.2009, ОСОБА_7 була призначено пенсію за віком в розмірі 572 гривні 40 копійок.
Так встановлено, що ОСОБА_7 мала відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» рахунок № НОМЕР_1 , на який їй надходили пенсійні виплати від Головного управління ПФУ у Київській області, які передбачені їй відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Зазначені виплати ОСОБА_7 отримувала шляхом зарахування вказаних грошових коштів на рахунок відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
В невстановлений дату та час ОСОБА_7 , через стан здоров'я, передала пенсійну банківську картку своїй доньці ОСОБА_3 , для того щоб остання отримувала її пенсійні виплати, ввіривши їй таким чином свої грошові кошти.
Відповідно до актового запису про смерть № 10 від 07.07.2018, складеного виконавчим комітетом Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області посвідчено факт смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, у разі смерті пенсіонера.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для отримання недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, члени сім'ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, однак всупереч норм вказаного закону, ОСОБА_3 привласнила ввірене їй майно, а саме грошові кошти належні Головному управлінню ПФУ у Київській області, за наступних обставин.
05.06.2019 на картковий рахунок ОСОБА_7 було зараховано пенсійну виплату в розмірі 1497 гривень та у цей момент ОСОБА_3 маючи намір на привласнення чужого майна - грошей, які були отримані від Головного управління ПФУ у Київській області в якості пенсійної виплати ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, заволоділа грошима в сумі 1497 гривень, які знаходились на картковому рахунку відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , та витратила вказані грошові кошти на власний розсуд, завдавши Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 05.07.2019 на картковий рахунок ОСОБА_7 було зараховано пенсійну виплату в розмірі 1564 гривні та у цей момент ОСОБА_3 маючи намір на привласнення чужого майна - грошей, які були отримані від Головного управління ПФУ у Київській області в якості пенсійної виплати ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, повторно заволоділа грошима в сумі 1564 гривень, які знаходились на картковому рахунку відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , та витратила вказані грошові кошти на власний розсуд, завдавши Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 05.08.2019 на картковий рахунок ОСОБА_7 було зараховано пенсійну виплату в розмірі 1564 гривні та у цей момент ОСОБА_3 маючи намір на привласнення чужого майна - грошей, які були отримані від Головного управління ПФУ у Київській області в якості пенсійної виплати ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, повторно заволоділа грошима в сумі 1564 гривень, які знаходились на картковому рахунку відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , та витратила вказані грошові кошти на власний розсуд, завдавши Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 05.09.2019 на картковий рахунок ОСОБА_7 було зараховано пенсійну виплату в розмірі 1564 гривні та у цей момент ОСОБА_3 маючи намір на привласнення чужого майна - грошей, які були отримані від Головного управління ПФУ у Київській області в якості пенсійної виплати ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, повторно заволоділа грошима в сумі 1564 гривень, які знаходились на картковому рахунку відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , та витратила вказані грошові кошти на власний розсуд, завдавши Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 04.10.2019 на картковий рахунок ОСОБА_7 було зараховано пенсійну виплату в розмірі 1564 гривні та у цей момент ОСОБА_3 маючи намір на привласнення чужого майна - грошей, які були отримані від Головного управління ПФУ у Київській області в якості пенсійної виплати ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, повторно заволоділа грошима в сумі 1564 гривень, які знаходились на картковому рахунку відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , та витратила вказані грошові кошти на власний розсуд, завдавши Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 05.11.2019 на картковий рахунок ОСОБА_7 було зараховано пенсійну виплату в розмірі 1564 гривні та у цей момент ОСОБА_3 маючи намір на привласнення чужого майна - грошей, які були отримані від Головного управління ПФУ у Київській області в якості пенсійної виплати ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, повторно заволоділа грошима в сумі 1564 гривень, які знаходились на картковому рахунку відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , та витратила вказані грошові кошти на власний розсуд, завдавши Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 05.12.2019 на картковий рахунок ОСОБА_7 було зараховано пенсійну виплату в розмірі 1638 гривень та у цей момент ОСОБА_3 маючи намір на привласнення чужого майна - грошей, які були отримані від Головного управління ПФУ у Київській області в якості пенсійної виплати ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, повторно заволоділа грошима в сумі 1638 гривень, які знаходились на картковому рахунку відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , та витратила вказані грошові кошти на власний розсуд, завдавши Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 03.01.2020 на картковий рахунок ОСОБА_7 було зараховано пенсійну виплату в розмірі 1638 гривень та у цей момент ОСОБА_3 маючи намір на привласнення чужого майна - грошей, які були отримані від Головного управління ПФУ у Київській області в якості пенсійної виплати ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, повторно заволоділа грошима в сумі 1638 гривень, які знаходились на картковому рахунку відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , та витратила вказані грошові кошти на власний розсуд, завдавши Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 05.02.2020 на картковий рахунок ОСОБА_7 було зараховано пенсійну виплату в розмірі 1638 гривень та у цей момент ОСОБА_3 маючи намір на привласнення чужого майна - грошей, які були отримані від Головного управління ПФУ у Київській області в якості пенсійної виплати ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, повторно заволоділа грошима в сумі 1638 гривень, які знаходились на картковому рахунку відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , та витратила вказані грошові кошти на власний розсуд, завдавши Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, 05.03.2020 на картковий рахунок ОСОБА_7 було зараховано пенсійну виплату в розмірі 1638 гривень та у цей момент ОСОБА_3 маючи намір на привласнення чужого майна - грошей, які були отримані від Головного управління ПФУ у Київській області в якості пенсійної виплати ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою протиправного збагачення, шляхом обману, повторно заволоділа грошима в сумі 1638 гривень, які знаходились на картковому рахунку відкритому в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , та витратила вказані грошові кошти на власний розсуд, завдавши Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на вказану суму.
Отже, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 завдала Головному управлінню ПФУ у Київській області майнової шкоди на загальну суму 15869,00 грн.
Дії ОСОБА_3 підлягають кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме за заволодіння майном шляхом обману (шахрайство) та за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме за заволодіння майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показань обвинуваченої, яка будучи допитаною в судовому засіданні ОСОБА_3 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України, розкаювалась та пояснила, що дійсно у неї була матір ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя ОСОБА_7 отримувала пенсійні виплати на картковий рахунок відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», однак після смерті останньої ОСОБА_3 відповідні дані в УПФУ не передала та банківський рахунок не закрила, у зв'язку з чим кожного місяця отримувала на банківську карту ОСОБА_7 пенсійні виплати в сумі від 1400 грн. по 1600 грн., які знімала 05.06.2019, 05.07.2019, 05.08.2019, 05.09.2019, 04.10.2019, 05.11.2019, 05.12.2019, 03.01.2020, 05.02.2020, 05.03.2020 з різних банкоматів м. Києва та Київської області.
Обвинувачена ОСОБА_3 до теперішнього часу грошові кошти УПФУ у Київській області не повернула та матеріальну шкоду не відшкодувала.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_3 просила суд визнати недоцільним дослідження доказів у частині обставин вчинення цих кримінальних правопорушень, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.
Представник потерпілої в судовому засіданні зазначила, що в подальшому Управляння пенсійного фонду України в Київській області має намір звернутися до ОСОБА_3 через суд в порядку цивільного судочинства з цивільним позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінальних правопорушень.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних проваджень, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даних кримінальних проваджень та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки вона вчинила заволодіння чужим майном (шахрайство) та за ч. 2 ст. 190 КК України заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.
Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами статей 65, 68 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться за ч. 1 ст. 190 КК України - до кримінальних проступків, за ч. 2 ст. 190 КК України - є злочинами невеликої тяжкості.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає - визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Отже, судом не враховано щире каяття, як обставина пом'якшуюча покарання обвинуваченої оскільки, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого, що відповідає правової позиції викладеної у постанові ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к.
Так, в судовому засіданні незважаючи на той факт, що обвинувачена неодноразово висловила щирий жаль з приводу учинених нею дій та осуд своєї поведінки, просила вибачення за вчинені кримінальні правопорушення, в судовому засіданні обвинувачена визнала всі встановлені фактичні обставини по кримінальному провадженню, отже визнала свою вину в повному обсязі, але завдану матеріальну шкоду не відшкодувала, що дає підстави для суду вважати про відсутність щирого каяття.
Активне сприяння розкриттю злочину з боку обвинуваченої виразилось у активному сприянні у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Крім цього судом при призначенні покарання враховані дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше не судима, не працевлаштована, має місце постійного проживання, однак без місця реєстрації, одружена, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак отримує медичну допомогу у лікаря-нарколога з приводу синдрому залежності від наркотичного засобу з 2021 року по теперішній час.
При цьому суд враховує правову позицію викладену в постанові ВС ККС від 02.04.2020 у справі № 296/7366/19, де зазначено, що документи, надані суду, що підтверджують попередні судимості обвинуваченого та окремі риси його характеру, долучені до матеріалів справи лише, як такі, що характеризують особу обвинуваченого і не підтверджують його винуватості у вчиненні злочину та не є доказами у кримінальному провадженні.
Крім цього під час судового розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що відповідно до вимоги ІТ, остання відбула попередні вироки в повному обсязі.
Так, відповідно до п. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені до ст. 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом…
У ст. 89 КК України встановлено диференційовані строки погашення судимості залежно від виду і строку покарання, яке відбуте винним, а також від категорії злочинів, до якої відноситься злочин, вчинений особою. Передбачено погашення судимості перебігом певного строку з дня відбуття особою основного і додаткового покарання. Тривалість цих строків залежить від виду покарання або від категорії злочинів у їх класифікації за тяжкістю.
Суд вважає, що за наявності диференційованих строків погашення судимості строк погашення судимості обвинуваченому необхідно рахувати виключно з урахуванням вимог п. 1 ст. 89 КК України, що покращує становище обвинуваченого, тобто з моменту реального відбуття покарання, а саме після спливу призначеного іспитового строку.
Таким чином, на момент вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 зазначених кримінальних правопорушень її судимість за попереднім вироком була погашена, і вона вважається такою, що не має судимості, а тому при призначенні покарання обвинуваченій, судом не враховані її попередні судимості.
Також суд враховує доводи прокурора викладені в судових дебатах щодо призначення покарання у виді обмеження волі із застосування іспитового строку, позицію сторони захисту, яка просила призначаючи покарання обвинуваченій застосувати до останньої мінімальний іспитовий строк, отже суд вважає необхідним призначити покарання обвинуваченій ОСОБА_8 у межах встановлених у санкції ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, що передбачає відповідальність за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, із визначенням остаточного покарання у порядку ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Так, суд приходить до висновку про можливість перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим вважає за необхідне застосувати до неї ст. 75 КК України та призначити іспитовий строк, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
На думку суду, застосування звільнення від покарання з випробуванням, у даному випадку є більш дієвим заходом впливу на обвинувачену, оскільки перебуваючи під наглядом уповноваженого органу з питань пробації він відчуватиме відповідний тиск відповідальності, при цьому залишаючись соціально адаптованою особою, має позитивне ставлення до праці, незважаючи на той факт, що остання офіційно не працевлаштована, але раніше працювала на певному підприємстві тривалий час, є людиною молодого віку, одруженою, тобто має міцні соціальні зв'язки, може забезпечити своє утримання, відповідно зменшивши ймовірний тягар її утримання у місцях позбавлення волі.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таким чином, суд вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України дане покарання є достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.
Підстав для застосування ст. 69, ст. 69-1 КК України суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі із застосуванням іспитового строку є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних проступків).
Таким чином суд вважає, що виправлення і перевиховання, попередження з боку обвинуваченої ОСОБА_3 здійснення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання можливо без ізоляції від суспільства, останній слід призначити покарання у виді обмеження волі, у межах санкції статті Кримінального Закону, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченої немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 під час досудового слідства не обирався.
Процесуальні витрати по справі відсутні. Цивільний позов у справі не заявлявся.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до порядку, передбаченого ст. 100 КПК України, а саме СД - диск при матеріалах кримінального провадження, підлягає подальшому зберіганню при матеріалах кримінального провадження, які зберігаються у прокурора.
Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 , визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні по ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у вигляді:
- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на один рік;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 за даним вироком призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на два роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речовий доказ по справі, а саме СД - диск, після набрання вироком законної сили - залишити при матеріалах кримінального провадження, які зберігаються у прокурора.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя: ОСОБА_9