Справа № 275/700/21
6/275/4/2022
про залишення заяв без розгляду
02 червня 2022 року смт. Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області у складі
головуючого судді Миколайчука П.В.,
із секретерем судового засідання Довгаленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Брусилів заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розподіл судових витрат по справі № 275/700/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну стягувача на його правонаступника у справі щодо виконання рішення суду по цивільній справі № 2-102/09 за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання кредиту,-
В провадженні Брусилівського районного суду Житомирської області перебувала справа за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну стягувача на його правонаступника у справі щодо виконання рішення суду по цивільній справі № 2-102/09 за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, № 280/700/21.
До завершення розгляду справи, в судовому засіданні боржником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України суду було подано заяви про розподіл судових витрат, докази яких буде подано протягом п'яти днів після прийняття рішення.
Ухвалою судді від 11.11.2021 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну стягувача задоволено, замінено стягувача ПАТ «Імексбанк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» у справі щодо виконання рішення суду у цивільній справі № 2-102/09 за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 02.02.2022 ухвалу Брусилівського районного суду Житомирської області від 11.11.2021 скасовано і ухвалено нове судове рішення яким відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну стягувача у цивільній справі № 2-102/09.
07.02.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Брусилівського районного суду Житомирської області з заявами про здійснення розподілу понесених ними судових витрат у зв'язку з розглядом справи № 275/700/21, а саме: просили здійснити розподіл понесених судових витрат по справі та стягнути із заявника на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі по 10 000, 00 грн. на кожного та витрати по оренді автомобіля для явки до суду для участі у справі в розмірі 6 000,00 гривень на користь ОСОБА_1 .
З 07.02.2022 по 20.02.2022 суддя Миколайчук П.В. перебував у відпустці, заяви боржників від 07.02.2022 передані судді 21.02.2022. У зв'язку з воєнними діями з 24.02.2022 по 04.03.2022 судові справи були зняті з розгляду. З 04.03.2022 року по 21.04.2022 року Брусилівським районним судом Житомирської області тимчасово призупинено здійснення правосуддя та згідно розпорядження голови Верховного Суду від 10.03.2022 № 4/0/9-22 у зв'язку з воєнним станом було змінено територіальну підсудність судових справ Брусилівського районного суду Житомирської області. Згідно розпорядження голови Верховного Суду від 21.04.2022 № 24/0/9-22 було відновлено територіальну підсудність судових справ Брусилівського районного суду Житомирської області з 22.04.2022.
30.05.2022 до суду від представника заявника ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» надійшла заява про закриття провадження по справі мотивована тим, що Брусилівський районний суд Житомирської області не є повноважним судом для розгляду вищевказаних заяв. Оскільки, рішення Брусилівського районного суду Житомирської області скасовано судом апеляційної інстанції, він не є судом що ухвалив рішення по суті заяви про заміну стягувача у цивільній справі № 2-102/09, тому не повноважний вирішувати питання про розподіл судових витрат
У судове засідання заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явились, звернулися до суду з заявами про розгляд справи без їх участі, просили заяви задовольнити. З іншими заявами, клопотаннями до суду не звертались.
Представник заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Нестеренко М.М. в судове засідання не з'явився, в телефонограмі повідомив, що не бере участь у даній справі.
Інші учасники справи в судове засідання також не з'явились, повідомлені належним чином, причини неявки суд не відомі, їх неявка не перешкоджає розгляду заяв по суті.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вирішуючи заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07.02.2022 суд приходить до наступних висновків.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).
За вимогами ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Стаття 126 ЦПК України визначає, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.
Важливо, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.
Як вбачається з матеріалів справи, заявниками в судовому засіданні до завершення розгляду справи по суті в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України суду першої інстанції було заявлено про послідуюче подання ними доказів щодо витрат, які вони понесли в зв'язку з розглядом справи.
В ході розгляду заяви в суді першої інстанції та, відповідно, станом на день постановлення ухвали суду від 11.11.2021 в матеріалах справи не було жодних доказів понесення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу захисника чи участі адвоката Нестеренко М.М. в справі, хоча, згідно поданих в подальшому доказів, угода про правничу допомогу укладена заявниками ще 18.08.2021 (а.с.163).
Після винесення судом ухвали по суті справи від 11.11.2021 про задоволення заяви, яка отримана ОСОБА_1 особисто та для вручення ОСОБА_2 12.11.2021, у встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК п'ятиденний строк заявники також не звернулися до суду з доказами про понесені ними судові витрати.
Матеріали справи не містять відомостей, що і в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції суду були надані відомості про понесені витрати на правничу допомогу адвоката, при скасуванні ухвали суду першої інстанції та винесенні своєї постанови судом апеляційної інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат лише у виді судового збору.
Докази участі у справі адвоката та, відповідні заяви про розмір витрат на правничу допомогу (Договори № 1-ц та № 2-ц від 18.08.2021 про надання правової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , квитанції до прибуткового касового ордера № 21 та № 22 від 03.02.2022, акти прийому-передачі грошових коштів за виконані роботи по наданню професійної правничої допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 03.02.2022, та розрахунок витрат по оренді автомобіля для участі ОСОБА_1 в судових засіданнях у справі № 275/700/21 від 03.02.2022) заявники надали суду першої інстанції лише з заявами від 04.02.2022, тобто вже після ухваленні рішення апеляційним судом і більш як через два місяці після минування процесуальних строків, зазначених у ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Одночасно подано і відомості про витрати по оренді автомобіля для явки до суду для участі у справі ОСОБА_1 .
При цьому в своїх заявах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07.02.2022 заявники не ставили питання про поновлення ними відповідного процесуального строку, який було пропущено. Жодних причин неможливості подати вказані докази у встановлені ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки заявники не навели.
В судовому засіданні заявники, яке суд призначав з метою сприяння сторонам у реалізації своїх процесуальних прав, заявники також не звернулися з заявами про поновлення процесуальних строків.
Отже, заявниками пропущено строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України на звернення з доказами про понесені витрати на правничу допомогу.
Враховуючи пропуск заявниками процесуальних строків та відсутність клопотання про їх поновлення, в силу імперативних приписів ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд не вправі брати їх до уваги, так-як такі подані поза межами п'яти днів після ухвалення рішення суду, що слугує безумовною підставою для суду по залишенню без розгляду таких заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За таких обставин, заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення судових витрат за надання правової допомоги у розмірі по 10 000, 00 грн. на кожного та витрати по оренді автомобіля для явки до суду для участі у справі в розмірі 6 000,00 гривень на користь ОСОБА_1 , слід залишити без розгляду на підставі приписів абзацу 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Вирішуючи справу, суд застосовує відповідну практику Верховного Суду, закріплену в судових рішеннях у справах № 305/1931/15-ц, 612/678/19.
Окремо суд зауважує, що тлумачення ст. 141, 382 ЦПК України дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
В цьому ключі суд зазначає, що заявники не були позбавлені права надати докази про розмір понесених ними витрат у даній справі чи про користування правничою допомогою в ній як суду першої інстанції, так і одночасно з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 11.11.2021 чи вже ході розгляду справи апеляційним судом. У такому випадку саме суд апеляційної інстанції, у відповідності з вимогами ч. 13 ст.141 ЦПК України, мав би можливість вирішити питання перерозподілу судових витрат, зокрема - і витрат заявників на правничу допомогу. Водночас, таких дій заявники не вчиняли, а звернення до суду першої інстанції з даними заявами вже після перегляду справи судом апеляційної інстанції та після спливу процесуального строку - не відповідає вимогами процесуального законодавства.
Що стосується клопотання ТОВ «ФК «Фінрайт» про закриття провадження, то суд вважає його необгрунтованим, оскільки воно не містить посилання на відповідну підставу для закриття провадження, передбачену ст. 255 ЦПК України. Твердження ж сторони про те, що належним судом для вирішення заяв щодо судових витрат є суд апеляційної інстанції, який і виносив остаточне рішення по суті справи, хоч і є обгрунтованими, однак це не є підставою для закриття даного провадження, а ці доводи мали б оцінюватись судом у випадку розгляду заяв по суті. Оскільки заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом залишені без розгляду в зв'язку з пропуском строків на їх звернення, суд відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Фінрайт» про закриття провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 43, 44, 126, 127, 137-141, 270, 382 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Фінрайт» про закриття провадження у справі за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про здійснення розподілу понесених ними судових витрат.
Заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07.02.2022 про здійснення розподілу понесених ними судових витрат у зв'язку з розглядом справи № 275/700/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну стягувача на його правонаступника у справі щодо виконання рішення суду по цивільній справі № 2-102/09 за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання кредиту - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя П. В. Миколайчук