Справа № 161/1178/22
Провадження № 2/161/1653/22
02 червня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кирилюк В.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Шолом С.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства №3 про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
25 січня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Житлово-комунального підприємства №3 (далі - відповідач, ЖКП №3) про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Житлово-комунальні послуги з управління вказаним багатоквартирним будинком надавались відповідачем.
Позивач зазначає, що протягом 2009-2020 років відповідач неналежним чином надавав вказані послуги, внаслідок чого систематично відбувалося підтоплення його квартири. Зокрема, у лютому 2020 року відбулося чергове затоплення його квартири.
За результатом звернення до відповідача було встановлено, що затоплення сталося внаслідок виниклої тріщини у раструбах трійника випуску до унітазу у квартирі АДРЕСА_2 , яка знаходиться поверхом вище.
Позивач зазначає, що відповідач відмовляється відремонтувати внутрішню мережу водовідведення.
З наведених вище підстав просить суд зобов'язати відповідача усунути недоліки з утримання будинку шляхом проведення заміни каналізаційної труби діаметром 100 мм, довжиною 9,5 погонних метрів, в квартирі АДРЕСА_3 та провести відновлення стін та стелі ванної кімнати після проведення ремонтних робіт працівниками ЖКП №3 та стягнути в його користь 20 000 грн. моральної шкоди.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. Позивач суду пояснив, що не допустив працівників ЖКП №3 до своєї квартири, оскільки вони не гарантували йому проведення ремонту після доступу до внутрішніх мереж.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечила. Зазначила, що позивач відмовляється допускати працівників ЖКП №3 до власної квартири. Також вважає, що наразі ЖКП №3 не здійснює обслуговування багатоквартирного будинку, в якому мешкає позивач, а його управителем є створене мешканцями ОСББ. Крім того зробила заяву про застосування строку позовної давності.
Заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач мешкає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .
До 31 грудня 2020 року житлово-комунальну послугу з управління вказаним багатоквартирним будинком здійснювало ЖКП №3 (відповідач), але з 01 січня 2021 року, у зв'язку з прийняттям рішенням про зміну форми управління будинком, надавачем такої послуги є створене в будинку ОСББ (а.с.12).
З матеріалів справи слідує, що 17 лютого 2020 року сталося підтоплення квартири позивача, зокрема санвузла на стелі з переходом на стіну. Згідно акту про залиття від 27 лютого 2020 року, який складений працівниками ЖКП №3, причиною підтоплення є те, що у квартирі АДРЕСА_2 у санвузлі на трійнику під'єднання унітаза до каналізаційного стояку виникли тріщини на раструбах (а.с.31).
Аналогічне підтоплення з цих же причини сталося 19 липня 2020 року (а.с.33).
За результатом розгляду звернення позивача, листом від 04 березня 2020 року відповідач повідомив позивачу, що рахує за доцільне провести заміну частини каналізаційного стояка. Власник квартири АДРЕСА_2 надала доступ до квартири для проведення робіт, в свою чергу відповідач клопотав у позивача надати доступ до його квартири (а.с. 63).
Позивач у судовому засіданні підтвердив, що він дійсно відмовлявся та відмовляється наразі допускати працівників ЖКП №3 до своєї квартири, оскільки вважає, що вони мають зробити ремонт після доступу до внутрішніх мереж.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2018 року № 219, точкою приєднання внутрішньобудинкової системи водовідведення багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення - трійник на відгалуженні від стояка внутрішньобудинкової системи водовідведення (трійник належить до внутрішньобудинкової системи).
В розглядуваному випадку, оскільки залиття квартири позивача відбулося у лютому та липні 2020 року саме у зв'язку з наявними тріщинами у трійнику на відгалуженні від стояка, який відноситься до внутрішньобудинкової системи, а не житлового приміщення споживача, відповідальним за вказане пошкодження є саме відповідач, як управитель багатоквартирного житлового будинку, який був зобов'язаний усунути цей недолік та відремонтувати стояк водовідведення.
При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що з 01 січня 2021 року відповідач не є управителем будинку, оскільки відповідно до абзацу 4 частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:
такий виконавець зобов'язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;
раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.
В даному випадку, співвласники багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_5 , прийняли в порядку ч.1 ст.13 Закону рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги, але припинення дії раніше укладеного договору з відповідачем не звільняє його від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.
Оскільки недолік в наданих послугах був виявлений у 2020 році, тобто, під час дії договору з утримання багатоквартирного будинку відповідачем, він є відповідальним за його усунення, не зважаючи на припинення дії договору з 01 січня 2021 року.
Одночасно, відповідно до ч.3 ст.29 Закону, відмова споживача надати доступ виконавцю комунальної послуги до належних споживачу приміщень у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для припинення надання споживачеві відповідної комунальної послуги. Після надання споживачем такого доступу надання послуги відновлюється.
А у пункті 7 частини другої статті 7 Закону передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку.
Оскільки позивач, як споживач комунальної послуги з утримання багатоквартирного будинку, відмовився надати відповідачу, як виконавцю комунальної послуги, доступ до належних йому приміщень, що підтвердив у судовому засіданні, ЖКП №3 обгрунтовано припинило виконання цієї послуги і у суду відсутні правові підстави зобов'язувати виконувати її.
Позицію сторони позивача про те, що відповідач зобов'язаний відновити, після обслуговування внутрішньобудинкової мережі, цілісність його стіни та стелі, суд відхиляє, оскільки ні Закон України «Про житлово-комунальні послуги», ні Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, ні укладений між сторонами договір, не передбачає таких дій виконавця послуги.
Такі відновлювальні та ремонті роботи здійснюються виконавцем тільки у випадку несанкціонованого доступу працівників аварійно-ремонтної бригади (ч.8 ст.29 Закону), а при плановому обслуговуванні внутрішньобудинкової системи не передбачаються.
Позивач, як власник житла, зобов'язаний самостійно забезпечити безперешкодний доступ виконавцю послуги з управління будинком до транзитних інженерних систем, зокрема до внутрішньобудинкової системи водовідведення, що проходить вздовж його житла. Такий доступ може здійснюватися шляхом передбачення відповідних ревізійних отворів.
Необхідність наявності відповідних ревізійних отворів передбачена зокрема у п.19.24 ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація». Замурування, або власне переобладнання позивачем квартири із закриттям відповідних ревізійних отворів, не може бути підставою для покладання на виконавця комунальної послуги обов'язку з відновлення та ремонту стін, які такі отвори закривають.
Доказів того, що ремонт внутрішньобудинкової системи водовідведення можливий без втручання у житло позивача, суду надано не було, а на питання суду стосовно необхідності та можливості проведення судових експертиз по справі, сторона позивача відповідних клопотань не заявила.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки відповідач дійсно зобов'язаний здійснити ремонт внутрішньобудинкової системи водовідведення, але позивач безпідставно відмовляється надати доступ до свого житла, на чому наполягає і у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що слід відмовити у задоволенні позову, оскільки надання такої послуги відповідачем було обґрунтовано припинено на підставі ч.3 ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову повністю, не підлягає до задоволення і похідна вимога про стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст.265 ЦК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства №3 про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачем у справі є Житлово-комунальне підприємство №3, м. Луцьк, вул. Винниченка, буд.39, код ЄДРПОУ 30473452.
Повне судове рішення складено, підписано та проголошено 02 червня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк