Справа № 161/516/22
Провадження № 2-а/161/99/22
01 червня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі
головуючої судді Івасюти Л.В.
з участю секретаря судових засідань Юхим А.О.
представника відповідача Літвінюк Б.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького районного управління поліції Головного управління національної поліції України у Волинській області, Головного управління національної поліції України у Волинській області та інспектора сектору реагування патрульної поліції Луцького районного управління поліції Головного управління національної поліції України у Волинській області Коленди Михайла Павловича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 27.12.2021 відносно нього винесено постанову серії БАВ № 618113 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. Вважає, що постанова є незаконною та винесена без з'ясування фактичних обставин справи, а тому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 618113 від 27.12.2021, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді від 13.01.2022 позовну заяву залишено без руху.
На виконання вимог ухвали, позивачем усунуто зазначені в ній недоліки у визначений строк.
25.01.2022 ухвалою судді відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 23.02.2022 залучено до участі в справі співвідповідачів.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Позивач у судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивача за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні представник відповідача позовних вимог не визнала та просила суд, відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
27.12.2021 інспектором СРПП Луцького РУП ГУНП у Волинській області Календою М.П. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 618113, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.125 КУпАП.
В першу чергу, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні позову до інспектора сектору реагування патрульної поліції Луцького районного управління поліції Головного управління національної поліції України у Волинській області Коленди М.П., оскільки відповідачем у даному спорі може бути саме орган Національної поліції, а не конкретний поліцейський.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 27.12.2021 о 21 год. 11 хв. на а/д Р-14 керував автомобілем марки «Nissan Note» д.н.з. НОМЕР_1 не користувався ременем безпеки, , чим порушив вимоги п. 2.3 «в» ПДР України.
Відповідно до п. 2.3 «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Диспозицією ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції, позивач свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушень за ч. 5 ст. 121 не визнавав, про що свідчить факт подачі до суду даного позову.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, правомірность дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, стороною відповідача суду не доведена.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Nissan Note» д.н.з. НОМЕР_1 не користуючись ременем безпеки
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З аналізу вищевказаної норми законодавства слід зробити висновок, що неможливо притягнути особу до відповідальності на підставі доказів, які викликають сумніви та, в свою чергу, не встановлюють беззаперечності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що доводи сторони відповідача ґрунтуються на оціночних судженнях. Адже, безпосередніх, належних та допустимих доказів (фіксації) правопорушення суду не надано, а відповідачем, всупереч покладеного на нього обов'язку доведення вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, будь-яких належних та допустимих доказів суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що єдиним доказом, що підтверджує вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова, на підставі якої неможливо беззаперечно встановити вину останнього, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про скасування постанови є підставними та обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72-77, 139, 243-246, 250, 286, 293 КАС України, ч.5 ст.121 КУпАП, суд,-
Позов задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серія БАВ № 618113 від 27 грудня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Луцького районного управління поліції Головного управління національної поліції України у Волинській області Коленди Михайла Павловича - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Волинській області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомо).
Відповідач - Луцьке районне управління поліції Головного управління національної поліції України у Волинській області (адреса: вул. Грибоєдова, 2, м. Луцьк).
Відповідач - Головне управління національної поліції у Волинській області (адреса: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 40108604).
Відповідач - інспектор СРПП Луцького районного управління поліції Головного управління національної поліції України у Волинській області Календа Михайло Павлович (адреса: вул. Грибоєдова, 2, м. Луцьк).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта