Справа № 161/2492/22
Провадження № 2/161/1917/22
(заочне)
30 травня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.
при секретарі - Турук І.Р.
розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Свій позов обґрунтовує тим,що 31 серпня 2021 року нею було надано позику грошових коштів відповідачу в розмірі 20 000 грн., яку остання зобов'язувалася повернути до 09.09.2021 року. Однак, у встановлений розписці строк відповідач не повернула вказані кошти.
Вказує на те, що нею здійснювалися заходи щодо досудового врегулювання спору, а саме: звернення до Національної поліції України та нею було надіслано заява-вимога, однак відповідач проігнорувала дану вимогу, будь-яких дій щодо врегулювання питання щодо повернення боргу не приймає.
На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача на її користь суму боргу за договором позики 21 795,62 грн., з яких: 20 000 грн. сума основного боргу, пеня 1536,89 грн., сума трьох процентів річних складає 259,73 грн., а також судовий збір.
Ухвалою суду від 15 березня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи. Відзиву та будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без її участі на адресу суду не надходило.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 31.08.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики за умовами якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 20 000 грн., а остання зобов'язалася повернути борг до 09.09.2021 року.
Про укладення між сторонами вказаного договору позики свідчить розписка, складена відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 5).
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача ОСОБА_2 , надсилалась заява-вимога з вимогою про виконання зобов'язань за борговою розпискою (а.с.8).
Судом встановлено, що на день розгляду даної справи відповідач ОСОБА_2 борг за договорами позики позивачу не повернула.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Отже, у зв'язку з несвоєчасним поверненням боргу, позивач має право на стягнення з відповідача ОСОБА_2 пені, а також три проценти річних від простроченої суми, які нараховуються на суму.
Згідно наданого позивачем розрахунку, з яким суд погоджується, сума яку слід стягнути з відповідача, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання, становить 21 795,62 грн., з яких: 20 000 грн. сума основного боргу, пеня 1536,89 грн., сума трьох процентів річних складає 259,73 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки, стороною відповідача не надано будь-яких доказів на підтвердження заперечень проти позову, суд бере до уваги лише письмові докази надані позивачем.
Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, а тому слід стягнути з відповідача в користь позивача суму боргу за договором позики, пеня, а також три відсотки річних, що в загальній сумі становить 21 795,62 грн.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 625, 1046 Цивільного кодексу України суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , в користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 21 795 (двадцять одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн. 62 коп., з яких: 20 000 грн. сума основного боргу, пеня 1539,89 грн., сума трьох процентів річних складає 259,73 грн.згідно договору позики від 31.08.2021 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , в користь ОСОБА_1 понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - невідомо, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст заочного рішення складено 31 травня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.