Ухвала
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 453/337/19
провадження № 51 - 1582 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року,
установив:
Як убачається зі змісту касаційної скарги, вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2021 року - без змін.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 ставить питання про перевірку зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, при вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
За положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Посилаючись на незаконність оскаржуваних судових рішень, окрім іншого, засуджена фактично вказує на однобічність та неповноту судового розгляду, вважає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, неналежних та недопустимих доказах, а тому доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду, як і невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Крім того, засуджена ОСОБА_4 не вказує, які конкретно доводи її апеляційної скарги, у порушення вимог ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив та не перевірив.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
У прохальній частині касаційної скарги засуджена ОСОБА_4 ставить питання про скасування вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2021 року та закриття кримінального провадження № 12018140300000493 від 09 жовтня 2018 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення її винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вимоги до суду касаційної інстанції не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги, оскільки скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження без скасування ухвали апеляційного суду не передбачено процесуальним законодавством.
Враховуючи викладене, засудженій слід зазначити вимогу щодо оскаржуваних судових рішень, яка б узгоджувалася з положеннями ст. 436 КПК України.
Вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів роз'яснює, що усунення недоліків зазначеної скарги слід здійснити шляхом внесення касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали та з дотриманням положень ст. 427 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року залишити без руху і надати строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3