Ухвала
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 554/8661/21
провадження № 61-4592ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», третя особа - первинна профспілкова організація Акціонерного товариства «Укргазвидобування», про скасування та визнання незаконним наказу про звільнення з роботи від 09 серпня 2021 року № 235-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування»), третя особа - первинна профспілкова організація Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - первинна профспілкова організація АТ «Укргазвидобування»), про скасування та визнання незаконним наказу про звільнення з роботи від 09 серпня 2021 року № 235-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Укргазвидобування» від 09 серпня 2021 року № 235-к, яким звільнено ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ «Укргазвидобування» на посаді менеджера з координації та взаємодії між функціями відділу аналітики та забезпечення проектів з 11 серпня 2021 року.
Стягнуто з АТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 198 508,45 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Укргазвидобування» задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2021 року в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат скасовано.
Ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 у наказі АТ «Укргазвидобування» від 09 серпня 2021 року N 235-к, виключивши з нього формулювання «та відмовою від переведення на іншу роботу», вказавши причину звільнення - «у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України».
У травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2022 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не зазначає щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній, на його думку, висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України (частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України), що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Отже, ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 травня 2022 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець