Ухвала
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 161/8031/19
провадження № 61-3395ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним та неукладеним (нікчемним),
21 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 20 січня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк, для подання до Верховного Суду підписаної касаційної скарги у новій редакції, у якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Роз'яснено, що зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 та постанови Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14 свідчить, що вона постановлена не у подібних правовідносинах, а також, що доводи скаржника в цій частині зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
11 травня 2022 року указану ухвалу Верховного Суду отримано скаржником, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог наведеної ухвали Верховного Суду від 13 квітня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, у якій підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9, а також вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та про не дослідження судом доказів у справі (пункт 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Тлумачення норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має міститись обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні.
Аналіз нової редакції касаційної скарги свідчить, що у ній відсутнє обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Сама по собі вказівка на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про наявність указаної підстави касаційного оскарження.
Посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 не є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
Посилання скаржника на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) не є самостійною підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 389 цього Кодексу, не визнані обґрунтованими.
З огляду на зазначене, недоліки, вказані в ухвалі Верховного Суду від 13 квітня
2022 року, не усунуто.
Відповідне невиконання вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 260, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним та неукладеним (нікчемним) вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков