Ухвала
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 754/2738/20
провадження № 61-4796ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Ларіна Олена Вікторівна, про визнання недійсним, як фіктивного, договору купівлі-продажу квартири,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним, як фіктивний, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14 березня 2011 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діяв на підставі довіреностей від 25 вересня 2009 року № 4829 та № 4830, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Т. Ю., ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3
Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 11 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 17 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року - без змін.
ОСОБА_1 31 травня 2022 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 звернулася з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що в судовому засіданні апеляційного суду 17 лютого 2022 року було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення. 23 лютого 2022 року вона звернулася до апеляційного суду із заявою про видачу копії постанови від 17 лютого 2022 року. Однак, 24 лютого 2022 року в Україні був ведений військовий стан у зв'язку з російською агресією, а тому копію оскаржуваної постанови апеляційного суду від 17 лютого 2022 року вона отримала тільки 03 травня 2022 року, на підтвердження чого надано копію заяви від 23 лютого 2022 року про видачу постанови апеляційного суду від 17 лютого 2022 року з відміткою про її отримання 03 травня 2022 року.
Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвалених у цій справі судових рішень та надані матеріали свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення, оскільки копію оскаржуваної постанови апеляційного суду від 17 лютого 2022 року заявник отримала 03 травня 2022 року.
Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев